1.6. Чому можна розглядати інтерактивні навчання як сукупність технологій

Якщо спробувати дати визначення поняття інтерактиві технологія навчання, то - - це така організація навчальної процесу, за якої неможлива неучасть школяра у колективною взаємодоповнюючому, заснованому на взаємодії всіх його учасників процесі навчального пізнання: або кожен учень має кокретне завдання, за яке він повинен публічно прозвітуватись,] або від його діяльності залежить якість виконання поставленого перед групою та перед усім класом завдання. Інтерактивні технології навчання включають в себе чітко спланований очікуваний результат навчання, окремі інтерактивні методи і прийо­ми, що стимулюють процес пізнання, та розумові і навчальні умови й процедури, за допомогою яких можна досягти заплано-) ваних результатів.

На відміну від методик, інтерактивні навчальні технології! не вибираються для виконання певних навчальних завдань, а] самою своєю структурою визначають кінцевий результат.

1.7. Групова та кооперативна форми організації діяльності учнів на уроці

Групова (фронтальна) форма організації навчальної ді­яльності учнів передбачає навчання однією людиною (здебіль­шого вчителем) групи учнів чи цілого класу. За такої організа­ції навчальної діяльності кількість слухачів завжди більша, ніж тих, хто говорить. Усі учні в кожен момент часу працюють разом чи індивідуально над одним завданням із наступним кон­тролем результатів.

Колективна (кооперативна) форма навчальної діяльно-сті учнів — це форма організації навчання у малих групах уч­нів, об'єднаних спільною навчальною метою. За такої організа­ції навчання вчитель керує роботою кожного учня опосередко­вано, через завдання, якими він спрямовує діяльність групи. Кооперативне навчання відкриває для учнів можливості спів­праці зі своїми ровесниками, дозволяє реалізувати природне прагнення кожної людини до спілкування, сприяє досягненню учнями високих результатів засвоєння знань та формування вмінь. Така модель легко й ефективно поєднується з традицій­ними формами і методами навчання і може застосовуватися на різних етапах навчання.

Абрахам Маслоу твердить, що в людини переважають дві потреби — потреба до постійного росту й потреба бути в безпеці. Людина, яка повинна вибрати між цими двома потребами, обирає потребу в безпеці. Потребу бути в безпеці необхідно задовольняти скоріше, ніж потребу в особистісному зростанні, у відкритті нового. Згідно з Маслоу, зростання відбувається неве­ликими «кроками», і «кожен крок уперед можливий лише тоді,

коли забезпечується почуття безпеки, коли рух у невідоме відбувається із безпечного домашнього порту»1.

Один із найважливіших способів досягнення безпеки — це поєднатися з іншими людьми, залучитися до групи. Почуття групової нале^ш^ті^цає^гчням змогу подолати труднощі, які постають на їхньому шляху. Коли діти навчаються разом з ін­шими, вони відчувають істотну емоційну та інтелектуальну під­тримку, яка дає їм можливість вийти далеко за рамки їх ниніш­нього рівня знань і вмінь.

Джером Брюннер визначив соціальний бік навчання: «Лю­дина повинна відповідати за інших, діяти разом у напрямку до-; сягнення мети». Це він називає взаємодією. Брюннер вважає взаємодію основою активного навчання: «Де необхідні спільні дії, де потрібна взаємодія, щоб досягти поставлених групових цілей, відбувається процес залучення індивіда до навчання, ви­роблення компетентності, яка необхідна для групи»2.

Концепції Маслоу та Брюннера лежать в основі розробки ме­тодів спільного кооперативного навчання (ґрунтуються на ко­лективних формах організації навчальної діяльності учнів), та­ких популярних нині в освітніх колах США.

Загальнокласну роботу, яка поширена в сучасній україн­ській школі, не можна назвати колективною перш за все тому, що при загальнокласній роботі учні не мають спільної мети. Адже вчитель ставить перед дітьми не спільну, а однакову для всіх мету. Внаслідок цього в учнів виробляється ставлення до навчальної діяльності не як до спільної і творчої праці, а як до чогось індивідуального й обов'язкового. Діяльність, спрямова­на на досягнення спільної мети, об'єднує, а однакової — викли­кає конкуренцію, змагання.

Спільну мету легко відрізнити від однакової для всіх. Якщо завдання, поставлене вчителем, може виконати кожен учень са­мостійно, то така мета однакова для всіх. А якщо за певний, вказаний проміжок часу завдання можуть виконати лише всі учні спільними зусиллями, то така мета є спільною. Одна люди­на досягти її не в змозі.

Навчальна мета може бути спільною в тому випадку, коли в ході навчання, окрім засвоєння нових знань, умінь і навичок,

група учнів навчає кожного свого члена. Це передбачає систе матичну участь кожного учня в навчанні всіх.

На традиційному уроці найчастіше використовують групову (фронтальну) форму організації навчальної діяльності учнів Усі спроби осучаснити класно-урочну систему, позбавити ї притаманних їй недоліків були пов'язані з використанням з рамках уро'ку ще й парної та колективної форм.

Співробітництво (кооперація) — це спільна діяльність для досягнення загальних цілей. У межах спільної діяльності інди­відууми прагнуть одержати результати, що є вигідними для них самих і для всіх інших членів групи. Кооперативним нав­чанням називається такий варіант його організації, за якого учні працюють у невеликих групах, щоб забезпечити найбільш ефективний навчальний процес для себе і своїх товаришів. Ідея проста. Одержавши інструкції від учителя, учні об'єднуються в невеликі групи. Потім, вони виконують отримане завдання — поти, поки всі члени групи не зрозуміють і не виконають його успішно. Спільні зусилля приводять до того, що всі члени групи прагнуть до взаємної вигоди.

У результаті виграють усі («Твій успіх іде на користь мені, а мій — на користь тобі»), учні усвідомлюють, що всі члени групи приречені на загальну долю («Або ми потонемо, або вицливемо, але — разом»). Успіхи кожного визначаються не тільки ним са­мим, а й зусиллями його товаришів («Ми не можемо обійтися без тебе»). Усі члени групи пишаються успіхами один одного і разом святкують перемогу, коли один із членів групи удостоює­ться похвали за особливі досягнення («Ми всі поздоровляємо тебе з успіхом!»). У ситуаціях кооперативного навчання існує позитивна взаємозалежність цілей, що досягаються учнями:! вони розуміють, що можуть досягти свої особистих цілей тількиґ; за умови, що їхні товариші по групі також досягнуть успіху.

Успіх члена команди при презентації результатів досліджен­ня групою якоїсь теми, наприклад «Захист навколишнього се­редовища», залежить як від його особистих зусиль, так і від внеску інших членів групи, що допомагають йому знаннями, уміннями і практичними можливостями. Жоден член групи на­одинці не має всієї інформації, уміння чи можливості, необ­хідних для того, щоб забезпечити успіх групової діяльності.

Навчальні цілі учнів можуть бути структуровані по-різному: одні стимулюють спільні зусилля, другі — конкуренцію, тре­ті — тільки зусилля окремої особистості. На відміну від ситуа­ції кооперативного навчання, ситуація конкуренції виникає,

коли учні змагаються один з одним, щоб досягти мети, що на­справді досяжна тільки для одного чи кількох учнів. У конку­ренції присутня негативна взаємозалежність між цілями, що досягаються. Учні розуміють, що вони досягають свої цілей тільки за умови, що інші учні класу зазнають невдачі. Здій­снюється нормативна оцінка власних досягнень. У підсумку — учні або ретельно працюють, щоб перемогти інших однокласни­ків, або, махнувши рукою, відступають, оскільки не вірять, що в них є шанс на перемогу. В індивідуалістській навчальній си­туації учні трудяться поодинці, щоб досягти цілей, що ніяк не співвідносяться з цілями однокласників. Цілі, до яких праг­нуть учні, незалежні одна від одної. Учні розуміють, що їхні ус­піхи ніякою мірою не залежать від діяльності товаришів. Як ре­зультат вони зосереджуються винятково на власних інтересах і персональному успіху, а успіхи і невдачі інших ігнорують як те, що не має ніякого значення.

Зарубіжні дослідження кооперативного, конкурентного й індивідуального навчання мають довгу історію і, безсумнівно, вказують на те, що співробітництво, порівняно з конкуренцією й індивідуальними зусиллями, приводить до:

а) більш високих досягнень і більшої продуктивності;

б) більш турботливих, чуйних і відданих взаємин;

в) більшого психологічного здоров'я дітей, соціальної компетентності і самоповаги.

Позитивний ефект, що має співробітництво для досягнення багатьох важливих результатів, робить кооперативне навчання одним з найбільш цінних інструментів в арсеналі педагога.

Педагоги самі себе обманюють, якщо думають, що добрих намірів і відповідних вказівок, типу «працюйте разом», «спів­робітничайте» і «будьте єдиним колективом», буде досить, щоб члени групи дійсно почали працювати спільно. Об'єднавши уч­нів у групи і поставивши їм завдання працювати разом, не мож­на розраховувати, що це само собою приведе до спільної діяль­ності. Не всі групи є групами співробітництва. Об'єднання в групи цілком може закінчитися конкуренцією, причому в тіс­ному просторі, або приведе до окремої, індивідуальної діяльно­сті, що перемежовується з розмовами. Організувати урок таким чином, щоб учні дійсно працювали в режимі співробітництва, можна лише розуміючи, які компоненти запускають механізм співробітництва.

Оволодіння суттєвими компонентами співробітництва дає можливість вчителям:

зусилля кожного члена групи потрібні і незамінні для успіху!

застосовувати кооперативне навчання за умов роботи за дію чими навчальними програмами в межах звичайних шкілн них курсів;

перебудовувати уроки, вже побудовані на принципах кооперативного навчання, таким чином, щоб вони відповідали даній навчальній ситуації і дозволяли корегувати недолік^ навчальних програм та недостатній пізнавальний рівень учнів;

діагностувати проблеми, що можуть виникнути в деяких учнів при кооперативному навчанні, і втручатися, щоб збільшити ефективність навчання в групі.

Суттєвими компонентами співробітництва є: позитивна взаємозалежність; особистісна взаємодія, що стимулює діяльність індивідуальна і групова підзвітність; навички міжособистісно го спілкування і спілкування в невеликих групах; обробка да них про роботу групи. Структурне систематичне включенню цих основних елементів у ситуацію навчання дозволяє сподіва тися, що група буде застосовувати саме спільні зусилля і ще удасться дисципліновано впррвадити кооперативне навчан ня - - успішно і надовго.

Перший і найважливіший елемент при структуруваннї кооперативного навчання — позитивна взаємозалежність, її можна вважати успішно вибудованою, коли члени групи розу-1 міють, що вони пов'язані один з одним такою мірою, що один н® може бути успішним, якщо не будуть успішними усі. Отже, гру-) пові цілі і завдання варто розробляти і повідомляти учням так^ щоб вони повірили, що вони або «потонуть», або «випливуть», але тільки разом. Коли позитивна взаємозалежність вибудова­на міцно, для всіх стає абсолютно зрозумілим, що: зусилля кожного члена групи потрібні і незамінні для успіху!

Другий основний елемент спільного навчання — особистіс­на взаємодія, що стимулює діяльність, причому важливо, щоб учні фізично розташовувалися обличчям один до одного. Учні повинні спільно займатися реальною діяльністю, у якій кож­ний працює на успіх не тільки свій, а й товаришів, спільно вико­ристовуючи можливості, допомагаючи один одному, підтри- у муючи, заохочуючи і радіючи досягненням товаришів. Існують важливі види пізнавальної діяльності і міжособистісної динаміки, що можуть здійснитися тільки у випадку, коли учні сприяють навчанню один одного.

Сюди належить і усне пояснення того, як вирішувати проб­леми, і передача друзям власних знань, і перевірка розуміння, і обговорення досліджуваних понять, і поєднання досліджувано­го матеріалу з вивченим. Кожний із цих видів діяльності може бути структурно включений у загальне русло завдань, одержу­ваних групою, і в процес їх виконання.

Завдяки цьому групи кооперативного навчання є одночасно системою академічної (кожен учень має когось, кому небайдужі його успіхи в навчанні, бере на себе зобов'язання з надання допомоги) й особистісної підтримки (кожен учень має когось, хто йому по-людськи відданий). Саме завдяки особистісній взаєм­ній підтримці в процесі навчання члени групи беруть на себе зо­бов'язання один стосовно одного і виявляють відданість загаль­ній справі і цілям.

Третій основний елемент спільного навчання — індивідуаль­на і групова підзвітність. Два рівні підзвітності повинні неод­мінно бути структурно включені в уроки, засновані на коопе­ративному навчанні. Група повинна нести відповідальність за досягнення своїх цілей, і кожен член повинен відповідати за свою частину роботи. Індивідуальна підзвітність існує, коли оці­нюється діяльність кожної особи, і результати надходять назад у групу, і самій особі — з метою встановити, хто більше потребує допомоги, підтримки і схвалення в ході навчання. Ціль коопе­ративного навчання в навчальних групах полягає в тому, щоб ко­жен член групи зміцнився, реалізувався як повноправна особи­стість. Учні навчаються спільно для того, щоб згодом змогли .придбати велику індивідуальну компетентність.

Четвертим основним елементом спільного навчання є розви­ток навичок міжособистісного спілкування і спілкування в не­великих групах. Спільне навчання є по своїй суті складнішим, ніж конкурентне чи індивідуальне навчання, оскільки учні по-винні одночасно виконувати певне завдання (вивчення змісту навчального предмета) і робити групову роботу (ефективно Функціонувати як єдина група). Соціальні вміння, необхідні Для ефективної співпраці, не з'являються за помахом чарівної

палички в той момент, коли організовуються подібні урок Такі соціальні здібності необхідно розвивати в учнів так самі цілеспрямовано й акуратно, як і академічні навички. Навичк: керівництва, прийняття рішень, вироблення довіри, спілку вання й улагоджування конфліктів дають учням можливіст: успішно справитися як із процесом групової роботи, так і з бї конанням академічного завдання. Оскільки співробітництво конфлікт нерозривно пов'язані процедури, то навички консті руктивного розв'язання конфліктів особливо важливі для дов| гострокового успіху при кооперативному навчанні.

П'ятим основним елементом кооперативного навчання є об робка (аналіз, опрацювання) даних про роботу групи. Таке он рацювання відбувається, коли члени групи обговорюють, на! скільки успішно вони досягають свої цілей і наскільки успішш) вони підтримують ефективні робочі стосунки.

Група повинна розібратися, які дії окремих її членів корисі ні, а які марні, і прийняти рішення про те, як варто поводитисІІ надалі: що залишити і що змінити у своїй поведінці. Шдвищен ня ефективності процесу навчання відбувається завдяки ре тельному аналізу того, як співпрацюють члени групи, і визна ченню способів поліпшення ефективності цієї роботи.

Кооперативне навчання може здійснюватись не тільки в гру пах, а й у парах. Пара є різновидом навчального колективу, де відбувається взаємонавчання. Взаємодія учнів у парі, порівня но з групою, має свої особливості, які позначаються на організа-| ції діяльності, але за механізмами впливу на розвиток дітей значною мірою подібною до групової діяльності. Робота в пара застосовується і як окрема самостійна технологія навчання, і] як підготовчий етап до роботи в групах, який допомагає розви нути в учнів комунікативні та інші вміння і навички.

Така групова навчальна діяльність сприяє формуванню школярів позитивного ставлення до навчання, розвиває вміння] пристосовуватись до умов роботи в групі і забезпечує високу за­гальну активність учнівського колективу. Крім того, саме групо­ві форми організації навчальної діяльності є надзвичайно важ­ливими для широкого та ефективного використання інтерак­тивних технологій. Кооперативне навчання дає можливість всім учням активно працювати на уроці, застосовувати на практиці уміння активного слухання, сприяє виробленню спільної думки в ситуації, менш напруженій, ніж робота у великій групі. Неви­мушена обстановка в малій групі сприяє розвиткові у со­ром'язливих учнів навичок міжособистісного спілкування. Крім

Склад групи не може бути постійним протягом тривалого часу. Він змінюється залежно від змісту і характеру навчалі них завдань, що необхідно виконати.

Кожна група розв'язує певну проблему, визначену завданням, яке може бути:

за складністю однаковим для гетерогенних (складаються учнів з різним рівнем пізнавальних можливостей) груп а( диференційованим для гомогенних (складаються з учні приблизно рівних за пізнавальними можливостями);

за змістом та навчальною метою однаковим для всіх гр? (не залежно від складу групи);

за змістом взаємодоповнюючим або послідовно пов'язані інших груп за логікою матеріалу, що дозволяє вивчити проблему з різних боків

за способом (процедурою) виконання різним або однаковим