Тернопільська область

Утворена 4 грудня 1939 р. Включає частини історичних теренів Південної Волині, Західного Поділля і Східної Галичини. На території Тернопільської області розташовано: 426 пам’яток археології (з них — 6 національного значення), 1673 пам’ятки історії (з них — 1 національного значення), 1315 пам’яток архітектури та містобудування (з них — 180 національного значення), 164 пам’ятки монументального мистецтва. До Списку історичних населених місць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. за № 878, включено 30 населених місць Тернопільської області: Бережани, Борщів, Бучач, Вишнівець, Гримайлів, Гусятин, Залізці, Заліщики, Збараж, Зборів, Золотий Потік, Козова, Копичинці, Коропець, Кременець, Ланівці, Мельниця-Подільська, Микулинці, Монастирська, Підволочиськ, Підгайці, Почаїв, Скала-Подільська, Скалат, Теребовля, Тернопіль, Товсте, Хоростків, Чортків, Шумське

БЕРЕЖАНИ

Місто розташоване по обох берегах річки Золота Липа, притоки Дністра, за 52 км від Тернополя. Найдавніші поселення на цій території відносяться до доби пізнього палеоліту. Наприкінці Х — на початку ХІ ст. територія сучасного міста входила до складу давньоруської держави, протягом ХІІІ — першої половини ХІV ст. — до Галицько-Волинського князівства. В 1375 р. місто було передане князем Владиславом Опольським у власність бояринові Васькові Тептуховичу. У 1530 р. король Сигізмунд І передає Бережани у власність воєводі Миколі Синявському, в цьому ж році місто отримує Магдебурзьке право. У 1534 р. Синявський заклав тут замок-фортецю. У 1648 р. загони козацького війська, очолюваного Б. Хмельницьким, оволоділи Бережанами, а в 1772 р. місто підпало під владу Австрії.

ДЕРЖАВНИЙ ІСТОРИКО-АРХІТЕКТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК У М. БЕРЕЖАНИ

47501

Тернопільська область,

м. Бережани, пл.. Ринок, 1.

тел.: (803548) 21437, 24552

Створений на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2001 р. за № 1508. Загальна площа заповідника — 7,8 га.

Найбільш визначними пам’ятками архітектури та містобудування, що увійшли до складу заповідника, є: комплекс замку Синівських (1534—1554 рр.); будівля ратуші (1803—1811 рр.); адмінбудинок (поч. XIX ст.); споруда магістрату (середина XIX ст.); будівля “Рідна школа” (середина XIX ст.); комплекс споруд вірменської церкви (1764 р.). У приміщенні ратуші розташовано чотири музеї: краєзнавчий, книги, Богдана Лепкого, переслідуваної церкви.

На цей час основним завданням заповідника є проведення повної реставрації замку Синівських до 650-літнього ювілею міста (2025 р.), а також відродження міської ратуші, будівель магістрату, “Рідної школи” та комплексу споруд вірменської культури — до 500-річчя надання Бережанам Магдебурзького права (2030 р.). У 2004 р. затверджений Генеральний план розвитку Державного історико-архітектурного заповідника у м. Бережани.

ЗБАРАЖ

Розташоване на Подільській височині за 22 км від Тернополя, на обох берегах р. Гнізни. У Х—ХІІ ст. територія Збаража була заселена слов’янським племенем дулібів. 1211 р. Збараж вперше згадується в літописі як центр волості Галицько-Волинського князівства. 1214 р. польський князь Лешек Білий захопив Збараж. 1219 р. місто повертається до Галицько-Волинської держави. У 1241 р. воно було зруйноване під час монголо-татарської навали. З 1349 р. Збараж входив до Кременецької волості. У 80-х рр. ХІV ст. він переходить у власність Польщі. В середині ХV ст. місто перейшло до Дениска Мокосійовича. Від нього починається рід князів Збаразьких, які володіли містом до 1636 р. У цей час Збараж перейшов до Януша Вишневецького, а потім — його сина Дмитра. 1474 р. місто було зруйноване під час навали татарської орди Айдора. Ще раз воно було знищене татарами у 1598 р. Після Люблінської унії 1569 р. Збараж увійшов до Кременецького повіту Волинського воєводства. 1636 р. місто перейшло у власність Я. Вишневецького. За Андрусівським перемир’ям 1667 р., Збараж залишився під владою Речі Посполитої. В другій половині ХVІІ ст. місто неодноразово зазнавало руйнувань від татарських набігів. З початку ХVІІІ ст. власником стає Ю. Потоцький. У 1772 р. Збараж увійшов під володіння Австро-Угорщини. З 1867 р. він став повітовим центром.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЗАПОВІДНИК „ЗАМКИ ТЕРНОПІЛЛЯ”

47302

Тернопільська область,

м. Збараж, вул. Б.Хмкльницького, 6.

тел.: (803550) 23115

Створений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 р. за № 78 на базі пам’яток архітектури і містобудування м. Збаража. Указом Президента України від 15.01.2005 р. за № 35 заповіднику надано статус національного. Територія заповідника включає історичні землі літописних давньоруських поселень, на яких пізніше виникли міста Збараж, Вишнівець, Скалат.

Загальна площа території заповідника — 17,21 га. У межах території заповідника знаходиться 27 пам’яток архітектури та містобудування, з яких 10 — національного значення. Найвизначнішими серед пам’яток заповідника є: замок князів Збаразьких (XVII ст.); парк (XIX ст.); костел та монастир бернардинів (XVII ст.); церква Успіння Пресвятої Богородиці (XVII ст.); церква Воскресіння Хрестового (XVIII ст.); ансамбль споруд монастиря філіціянок (XVII ст.); залишки Старозбаразької фортеці у м. Збараж; палацо-ландшафтний комплекс князів Вишневецьких (XVII ст.).

В структуру заповідника ввійшла Збаразька філія Тернопільського краєзнавчого музею. На 280 кв.м. відреставрованих та музеєфікованих приміщень замку у Збаражі створено 15 стаціонарних виставок та 34 періодичні художні експозиції. Фонди заповідника налічують 22657 одиниць зберігання.

КРЕМЕНЕЦЬ

Розташований біля підніжжя Замкової гори, в долині річки Ікви. Місто відоме з давньоруського часу. Кременець вперше згадується в Іпатіївському літописі: 1226 р. під його стінами руські війська розгромили об’єднані сили угорських та польських військ під командуванням королевича Андрія. Кременець входив до Галицько-Волинського князівства. Неодноразово зазнавав руйнувань від татарських набігів. 1366 р. місто відійшло до Литви. У 1438 р. Кременцю було надано Магдебурзьке право. Протягом ХV — першої половини ХVІІ ст. місто стало важливим торговельним центром Волині. Після Люблінської унії 1569 р. Кременець увійшов до складу Речі Посполитої. 1795 р., після возз’єднання Правобережної України з Лівобережною у складі Росії, місто стало центром повіту Волинського намісництва. На початку ХІХ ст. Кременець перетворився на один з найбільших освітніх центрів Волині.

КРЕМЕНЕЦЬКО-ПОЧАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІСТОРИКО-АРХІТЕКТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК

47003

Тернопільська область,

м. Кременець, вул. Т.Шевченка, 67.

тел.: (803546) 23758, 24290

Створений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 р. за № 583 з метою збереження, відновлення мистецької та історичної цінності комплексу пам’яток міста Кременця та його околиць.

На території заповідника розташовані 17 пам’яток архітектури та містобудування. Найвидатнішими серед них є замок, костел Святого Станіслава з пам’ятником Юліушу Словацькому, колишній єзуїтський колегіум, садиба родини Словацьких та ін.

Загальна площа заповідника 13,3531 га (Кременець — 11,1631 га, Почаїв — 2,19 га). Проводиться робота по збору і формуванню фондів музею заповідника. Українським регіональним науково-реставраційним інститутом “Укрзахідпроектреставрація” розроблений Генеральний план розвитку Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника.

Кременецько-Почаївський заповідник працює за державною програмою “Збереження архітектурної спадщини в заповідниках”. Заповідником видано путівник по місту Кременцю та його околицях (серія: “Історичні міста України”) та збірник наукових праць “Середньовічні і ранньомодерні оборонні споруди Волині”.