Севастополь

Місто знаходиться в Автономній Республіці Крим на південно-західному узбережжі Чорного моря. На півострові між Карантинною й Пісочною бухтами збереглись руїни давньогрецького міста — Херсонесу Таврійського. В V столітті до н.е. тут виникла грецька колонія, яку заснували вихідці з Гераклеї Понтійської. У І ст. до н.е. Херсонес прийняв зверхність боспорського царя Мітрідата VІ, з І ст.н.е. — Риму. З кінця ІV ст. н.е. він увійшов до складу Візантійської імперії. У ІХ—Х ст. відігравав важливу роль в економічних та політичних зв’язках між Візантією і Києвом. У Х ст. містом оволодів київський князь Володимир Великий. 1299 р. Херсонес пограбував і зруйнував хан Ногай, а в кін. ХІV ст. — хан Едігей. Місто проіснувало до середини ХV ст. У 1778 р. О.В. Суворов, командуючи російськими військами в Криму, звів перші військові укріплення поблизу селища Ахтіар (Ак-Яр — Білий Стрімчак). Збудована фортеця й порт. У 1804 р. російський уряд офіційно оголосив Севастополь головним військовим портом Чорноморського флоту, а в 1809 р. — військовою фортецею. Під час Кримської війни Севастополь перебував в облозі (1854—1855 рр.) і був майже повністю знищений. За Паризьким мирним договором 1856 р. — демілітаризований. У 1871 р. виникає знову як військова база.

У 1784 р. місто отримало назву Севастополь від грецького “себастос” — величний, царський, “поліс” — місто. Під час правління Павла І місто було перейменоване на Ахтіар.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЗАПОВІДНИК „ХЕРСОНЕС ТАВРІЙСЬКИЙ”

99045

М. Севастополь,

вул. Древня, 1.

тел.: (80692) 241369, 241415, 241363.

Державний заповідник з філіями “Фортеця Чембало”, “Фортеця Каламіта”, відділом “Гераклейські клери” створений відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР від 31.01.1978 р. за № 77, враховуючи історичну, архітектурну, художню цінність комплексу пам’яток античного Херсонеса, на базі Херсонеського історико-археологічного музею у м. Севастополі.

Указом Президента України від 11.10.1994 р. за № 587/94 заповіднику надано статус національного.

Місто Херсонес виникло наприкінці VI ст. до н.е. і проіснувало до початку XV ст. н.е. Протягом двох тисячоліть, за часів розквіту стародавніх Греції, Риму та Візантії, Херсонес був значним центром культури на Кримському півострові. Він відіграв важливу роль у взаємовідносинах між Візантією та Київською Руссю і був провідним центром розповсюдження християнства на східнослов’янських землях. Херсонес та його сільськогосподарська округа (хора) насичені пам’ятками, які в унікальному автентичному стані збереглися до сьогодення тільки на цій території та є надбанням світової цивілізації. Площа заповідника — близько 500 га.

Комплекс пам’яток заповідника “Херсонес Таврійський” має не тільки національне, а й міжнародне значення. До його складу входять: 5 археологічних комплексів (городище Херсонес Таврійський, некрополь Херсонеса в Карантинній балці, фортеця Чембало, фортеця Каламіта, античні земельні наділи та садиби); 11 пам’яток архітектури та містобудування на території городища та фортеці Каламіта.

Розроблений і затверджений Генеральний план розвитку заповідника. З 1994 р. заповідник веде дослідження на херсонеській хорі разом з групою науковців Техаського університету, зусиллями яких реалізований проект реконструкції колишньої монастирської лазні, розташованої на території Херсонеського городища, з пристосуванням її під сучасне фондосховище.

На цей час опрацьовується проект концепції Державної програми розвитку Національного заповідника “Херсонес Таврійський” на 2007—2015 р., якою, зокрема, передбачається утворення Археологічного парку.

АР КРИМ

АР Крим утворена 12 лютого 1991 р. Адміністративна одиниця на півдні України, розташована на Кримському півострові.

На державний облік узято (з урахуванням м. Севастополя) 1004 пам’ятки архітектури та містобудування (з них 216 — національного значення), 7227 пам’яток археології (з них — 21 національного значення), 3861 пам’ятка історії (з них — 13 національного значення), 520 пам’яток монументального мистецтва. До Списку історичних населених місць (міста і селища міського типу) включено 29 населених пунктів: Алупка, Алушта, Армянськ, Балаклава, Бахчисарай, Білогірськ, Гаспра, Гурзуф, Євпаторія, Інкерман, Керч, Коктебель, Кореїз, Лівадія, Массандра, Новий Світ, Ореанда, Партеніт, Саки, Севастополь, Сімеїз, Сімферополь, Старий Крим, Судак, Форос, Феодосія, Чорноморське, Щебетовка, Ялта.

АЛУПКА

Місто розташоване в Автономній Республіці Крим. Це відомий курорт за 97 км від Сімферополя.

Найдавніше поселення на цій території датується VIII тис. до н. е. Вперше згадується у 960 р. під назвою Алубіка (Алопеніа). У ХІІІ ст. Алупка входила до складу князівства Феодоро. У XIV—XV ст. тут знаходився генуезький опорний пункт на чорноморському узбережжі “Люпіко”. У 1454 р. місто було знищено турками. В 1475—1774 рр. тут знаходилися володіння Османських султанів. Після приєднання Криму до Російської імперії у 1783 р. місто належало князю Г. Потьомкіну, згодом Алупка стала власністю Ф. Ревеліоті. У 1823 р. місто перейшло в володіння генерал-губернатора Новоросійського краю князя М. Воронцова, який у 1828 р. почав зводити тут палац.

ДЕРЖАВНИЙ ПАЛАЦОВО-ПАРКОВИЙ МУЗЕЙ-ЗАПОВІДНИК У М. АЛУПКА

98676

Автономна Республіка Крим

м. Алупка, палацове шосе, 10.

тел.: (80654) 722951

Створений на виконання Рішення сесії Кримської обласної ради народних депутатів від 7.09.1990 р. і Рішення Кримського облвиконкому від 20.11.1990 р. за № 300 на базі Алупкінського палацу-музею.

Музей-заповідник розташований у палаці, який був побудований за проектом англійського архітектора Е. Блора в 1828—1848 рр. для генерал-губернатора Новоросійського краю, графа, згодом князя Михайла Семеновича Воронцова (1782—1856 рр.). Музей було засновано у палаці 11 серпня 1921 р.

До складу заповідника входять:

— палацово-парковий ансамбль (Воронцовський палац) у м. Алупка;

— палацово-парковий ансамбль (палац Олександра III) у селищі Массандра на засадах філії.

В основі колекції музею-заповідника — зібрання картин, скульптур, меблів, порцеляни. Фонди бібліотеки складаються із зібрань нотних альбомів, гравюр, архітектурних креслень, географічних карт.

У музеї працює кілька постійнодіючих експозицій, що знайомлять з побутом перших власників палацу і характером палацових інтер’єрів 30—40 р. XIX ст. Працює виставка “Фамільна галерея Воронцових”, яка знайомить із зібранням творів образотворчого мистецтва, пов’язаного з кількома поколіннями родини Воронцових і Воронцових-Дашкових, а також Шувалових, Наришкіних, Долгоруких. Експонуються акварелі заслуженого художника України Я.О. Басова. Щорічно проводяться виставки живопису і графіки з фондових зібрань музею.

БАХЧИСАРАЙ

Місто розташоване в Автономній Республіці Крим у долині річки Чурук-Су, за 38 км від Сімферополя. Територія міста була заселена понад 40 тис. років тому. Тут існували таврське, пізньоскіфське, середньовічне поселення. Жителями були нащадки таврів, скіфів, сарматів, аланів і греків. У XV ст. ханом ХаджіГіреем з міста Солхата (Старий Крим) сюди було перенесено столицю Кримського ханства. Вперше місто згадується у 1502 р. в грамоті кримського хана Менглі-Гірея. Бахчисарай зводили місцеві майстри, а також майстри з Ірану, Італії і Туреччини. У 1628 р. гетьман М. Дорошенко здійснив похід на Крим, розгромив під Бахчисараєм військо хана Кан-Теміра. У 1648 р. в Бахчисараї Б. Хмельницький уклав угоду з ханом Іслам-Гіреєм ІІІ про боротьбу з Польщею. За цією угодою гетьман був змушений залишити тут заложниками свого сина та декількох знатних козаків. У 1675 р. козаки під проводом кошового отамана І. Сірка захопили місто. У 1681 р. в Бахчисараї був підписаний мирний договір, за яким Туреччина і Кримське ханство відмовлялись від дальших зазіхань на Лівобережну Україну і Київ. Останній кримський хан Шагін-Гірей у 1783 р. зрікся престолу, і Бахчисарай був приєднаний до Російської держави. Протягом ХІХ—поч. ХХ ст. Бахчисарай був центром культурного і громадського життякримських татар. Назва в перекладі з кримськотатарської мови означає “сад-палац” (“бахчи” — сад, “сарай” — палац).

ДЕРЖАВНИЙ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК У М. БАХЧИСАРАЙ

98405

Автономна Республіка Крим

м. Бахчисарай, вул.. Річна, 133.

тел.: (806554) 42881

Державний заповідник створений відповідно до Рішення сесії Кримської ради народних депутатів від 07.09.1990 р. та Рішення Кримського облвиконкому від 20.11.1990 р. за № 300 на базі Бахчисарайського історико-архітектурного музею.

Основу заповідника складають три категорії пам‘яток: об’єкти, що пов’язані з історією формування і розвитку кримсько-татарської державності; пам’ятки, об’єднані терміном “печерні міста” і “печерні монастирі”; різноманітні археологічні комплекси, а також Ханський палац XVI—XVIII ст. Специфічною особливістю даного кола пам’яток є абсолютна унікальність перших двох категорій, що не мають аналогів у країні.

У 1996 р. до заповідника на правах філій увійшли Музей історії і культури кримських татар та Музей археології та “печерних” міст. При заповіднику працюють ще два музеї: Художній музей та Дім-музей Ісмаїла Гаспринського.

У складі заповідника існує Наукова бібліотека, що нараховує понад 10 тис. найменувань спеціалізованої наукової літератури, та Науковий архів.

Фондові колекції заповідника нараховують понад 110 тис. одиниць зберігання, які представлені, переважно, археологічним матеріалом.

Головними напрямками діяльності заповідника є археологічні розкопки на територіях “печерних міст” і інших археологічних пам’яток, та сприяння охоронним заходам на пам‘ятках археології.

КЕРЧ

Нині це залізничний вузол і важливий порт Чорного та Азовського морів. Місто розташоване в Автономній Республіці Крим, за 210 км від Сімферополя. В VI ст. до н.е. на узбережжі Керченської протоки, на сході Керченського півострова між Чорним і Азовським морями, засновано грецьку колонію Пантикапея (Боспор Кімерійський), яка стала столицею Боспорського царства. Місто займало вигідне географічне положення на перетині важливих морських і сухопутних шляхів. У 370-х р. його було зруйновано після навали гунів. У V ст. античний Пантикапей припинив своє існування. В VI ст. місто перебувало під владою Візантійської імперії. У VIІ ст. ним заволоділи хозари. В ІХ—ХІ ст. входило до складу Тмутараканьського князівства й називалося Кърчевъ. Місто було важливим торговим центром, де торгували купці Русі, Сходу, Візантії, Західної Європи, Кавказу. З ХІV ст. під назвою Черкіо входило до складу генуезької колонії. В кінці XV ст. Керч, як і весь Крим, потрапляє в залежність до турецького султана. В XVІ—XVІІІ ст. сюди здійснювали походи козаки. У 1774 р., за умовами Кучук-Кайнарджійського мирного договору з Туреччиною, Російська імперія включила місто до складу своїх володінь. Керч відігравала помітну роль у встановленні торговельних відносин Росії з іншими країнами.

ДЕРЖАВНИЙ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК У М. КЕРЧ

98300

Автономна Республіка Крим

м. Керч, вул. Свердлова, 7 (Айвазовського, 5).

тел.: 82612 04 75

Державний історико-культурний заповідник створений відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР від 05.03.1987 р. за № 66 “Про оголошення комплексу пам’яток історії та культури в м. Керч державним історико-культурним заповідником” на базі історико-археологічного музею.

Територія заповідника складає 64,5 га. До складу заповідника входять унікальні пам’ятки історії та культури м. Керч: античне місто Пантикапей, античні городища Німфей, Мірмекій, Тірітака, Порфеній, античний кам’яний склеп Деметри, церква Іоанна Предтечі VIII—XII ст., городище давньоруського міста Корчев X—XII ст., що було одним із центрів Тмутараканьського князівства.

Велика кількість пам’ятних місць на території заповідника пов’язані з обороною та звільненням Керченського півострова в роки Великої Вітчизняної війни 1941—1945 рр. Серед них — меморіальні ансамблі Аджимушкайських каменоломень та плацдарму Ельтигенського десанту 1943 р.

У складі заповідника діє один із найстаріших в Україні Історико-археологічний музей. Фонди цього музею налічують понад 167 тис. одиниць зберігання, найчисельнішими є археологічні фонди — понад 100 тис. одиниць. В їхньому складі — лапідарна колекція, що нараховує майже 2 тис. одиниць зберігання, датованих III тис. до н.е. — XVIII ст. н.е.

КОКТЕБЕЛЬ

Коктебель (крим. Kоktоbel) знаходиться в Автономній Республіці Крим на південно-східному узбережжі Чорного моря, на узбережжі Коктебельської бухти, біля підніжжя гірського масиву Кара-Даг, за 129 км від Сімферополя.

Долини навколо Кара-Дагу в Криму здавна були заселені. На початку І ст. до н.е. тут вже існувало поселення. У VIII ст. на місці нинішнього Коктебелю був порт. В X ст. поселення зруйнували печеніги. У ХІІІ ст. виникає селище під назвою Коктебель. Слово староарабського походження, перекладають його як “поселення біля голубої гори”. У 1945—1991 роках — Планерське.

КОКТЕБЕЛЬСЬКИЙ ЕКОЛОГО-ІСТОРИКО- КУЛЬТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК „КІМЕРІЯ М.О. ВОЛОШИНА”

98100

Автономна Республіка Крим

м. Феодосія, вул. Коробкова, 13.

т/факс: (806562) 21760

Створений відповідно до Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 18.10.2000 р. за № 1476—2, наказу Міністерства культури Автономної Республіки Крим від 04.12.2000 р. за № 206, на базі Будинку-музею М.О. Волошина в смт Коктебель, Старокримського історико-літературного музею і Будинку-музею О.С. Гріна в м. Старий Крим.

До складу заповідника увійшли: Будинок-музей М.О. Волошина; будинок “Пра” (матері М.О. Волошина — О.О. Кириєнко-Волошиної); будинок А.Е. Юнге — сина першовідкривача Коктебельської долини

Е.А. Юнге; склеп Юнге (смт Коктебель); могила М.О.Волошина на пагорбі Кучук-Єнішар (смт Коктебель); комплекси могил на старокримському і коктебельському цвинтарях; Меморіальний будинок-музей О.С. Гріна у м. Старий Крим; могила О.С. Гріна і Н.Н. Грін на старому міському цвинтарі в м. Старий Крим.

У складі заповідника працюють музеї Максиміліана Волошина, Олександра Гріна, Костянтина Паустовського та літературно-художній музей. Фонди заповідника налічують понад 50 тис. одиниць зберігання. Музеї заповідника проводять наукові конференції, творчі симпозіуми, семінари. Один раз на два роки проводиться міжнародна науково-практична конференція “Волошинські читання”.

ЧОРНОМОРСЬКЕ

Калос Лімен — давньогрецьке місто — було засноване грекамиіонійцями на початку ІV ст. до н.е. Місто займало вигідне географічне положення, мало родючі землі й зручну гавань. Наприкінці ІV ст. до н.е. місто було включене до складу дорійського полісу Херсонесу Таврійського, і воно стало головним форпостом на північному заході Криму. З середини II ст. до н.е. Калос Лімен займають скіфи. Місто припинило своє існування до I ст. н.е., коли сармати остаточно знищили цей колись процвітаючий центр. Останній раз назва згадується у XIII-XVI ст. відносно Ак-Мечетської бухти. Назва в перекладі з старогрецької означає “прекрасна гавань”. На даний час — це селище Чорноморське.

РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ ІСТОРИКО-АРХЕОЛОГІЧНИЙ ЗАПОВІДНИК „КАЛОС ЛІМЕН”

96400

Автономна Республіка Крим

смт Чорноморське, вул. Фрунзе, 22 a.

тел.: 91867, 92076, 92077

Створений відповідно до Постанови Ради Міністрів АРК від 22.04.1997 р. за № 124 на основі одного з найбільших античних міст Північно-Західного Криму — Калос Лімен (Прекрасної Гавані), з метою вивчення, збереження і популяризації унікального археологічного комплексу.

1 лютого 2001 р. до складу заповідника “Калос Лімен” увійшов Чорноморський історико-краєзнавчий музей. Експозиція музею охоплює історичний період з найдавніших часів до сьогодення, а також дає уявлення про природу і клімат регіону.

Основу фондової колекції заповідника складають матеріали досліджень, які здійснює Західно-Кримська експедиція Кримської філії Інституту археології НАН України з 1988 р.

Республіканський історико-археологічний заповідник «Калос Лімен» активно співпрацює з Національним заповідником «Херсонес Таврійський», Кримською філією Інституту археології НАН України, Євпаторійським краєзнавчим музеєм, Кримським республіканським краєзнавчим музеєм, Донузлавською експедицією Російської академії наук.