6.Сармати

У III в. до н.е. в Північне Причорномор’я почали проникати зі сходу, з басейну Волги іраномовні сарматські племена. Сармати були дуже близькі до скіфів за походженням і способу життя. Вони розгромили скіфів і шість століть панували в степах Північного Причорномор’я.Назва сарматів походить від іранського слова «саоромант» – «оперезаний мечем». Античні автори часто згадують у своїх працях сарматів. Всі вони підкреслюють, що це був народ воїнів-вершників, добре озброєних і хоробрих. Сармати відрізнялися агресивністю і войовничістю.Грецькі легенди про амазонок спиралися на знайомство греків з життям сарматського суспільства, в якому жінки грали особливу роль. Сарматські жінки чудово вміли їздити верхи на коні, майстерно володіли зброєю і постійно брали участь разом з чоловіками у військових походах. А легенди розповідають про те, що жодна сарматська дівчина не виходила заміж, поки не вбивала хоч одного ворога.

Сарматські племена були кочовими, тому вони постійно шукали нові території і нові пасовища, просуваючись на захід. З кінця II ст. до н.е. сарматські племена масово заселяють територію Північного Причорномор’я. Після того, як сармати завоювали Скіфію, вони стали могутньою політичною силою в степах Північного Причорномор’я. У I ст. до н.е. вони вторгаються на територію Римської імперії. Грецькі міста-колонії Причорномор’я платили сарматам величезну данину. На території Україні сармати займали степи між Доном та Дніпром і часто доходили до Південного Бугу та Дунаю.Основними заняттями сарматів були скотарство, мисливство та рибна ловля.Вони розводили стада великої рогатої худоби, отари овець, табуни коней, полювали на степових звірів і птахів, ловили рибу в річках і озерах. Ведучи кочовий спосіб життя, сармати жили в наметах, які натягували на двох-або чотириколісний вози. Основний одягом сарматів були довгі просторі штани, шкіряні куртки, чоботи з м’якої шкіри та шапки. Археологічні знахідки підтверджують, що жінки часто одягалися так само, як чоловіки. У сарматів були розвинені ковальська справа, прядіння і ткацтво, обробка шкіри та пошиття з неї одяг і взуття, виготовлення кераміки, зброї, прикрас, бронзоливарне справу.Частина сарматів жила осіло, оселившись на рівнинах і в долинах річок Дон, Дніпро та Дунай. Основним заняттям цих племен було землеробство.Залишилося багато свідчень того, що сармати займалися торгівлею. Вони підтримували тісні економічні та культурні зв’язки з грецькими і римськими містами Північного Причорномор’я. З найвіддаленіших країв сармати привозили китайський шовк, кавказький кришталь, напівкоштовне каміння з Ірану та Індії. Все це збагачувало племінну знати в сарматському суспільстві.Сармати являли собою слабо пов’язаний союз споріднених і в той же час ворогуючих між собою племен (язиги, роксолани, алани і пр.) Кожне з цих племен боролося за панування над іншими. Сармати змогли створити свою державу – Сарматію, яка була нестійким об’єднанням. Найбільшого розквіту сарматське суспільство досягло в I ст. н.е.У військовій справі сармати дещо відрізнялися від скіфів. Римський історик Тацит писав про савроматів воїнів: «Коли вони з’являються кінними загонами, ніякий інший стрій їм не може чинити опір». У бою вони використовували аркани довші, ніж у скіфів; також добре, як і скіфи, володіли мечами і списами.Між сарматами і землеробським населенням Нижнього Подніпров’я існувало культурне та економічна взаємодія. Про вплив сарматів на давньослов’янське населення свідчать,. знахідки сарматських речей у слов’янських могильниках.Ці зв’язки не були ні міцними, ні особливо дружніми, але частина сарматів згодом влилася до слов’янської середу.У III в. н.е. сармати уклали союз з готами, що прийшли в Причорномор’ї з берегів Балтики. Кінець пануванню сарматів в південних землях України поклали гуни, розгромивши їх.