100.Соціально-економічна політика урядів Української Держави.

Економічну політику Центральної ради та Української Народної Республіки характеризують соціалістичний зміст, декларативність, непослідовність і нечіткість, повільне виконання ухвалених рішень.Упродовж березня - травня 1917 р. Центральна рада працювала над розв'язанням проблеми фінансового забезпечення своєї діяльності. Було створено Український національний фонд для нагромадження грошових коштів, підготовлено фінансовий план з цього питання. Джерелом фінансування визначали пожертвування, національне оподаткування, позики.У червні 1917 р. згідно з Першим універсалом Центральної ради створено уряд - Генеральний секретаріат (виконавчий орган). Головним напрямом його діяльності була організація державних і місцевих українських фінансів. За третім Універсалом від 20 листопада 1917 р., проголошено Українську Народну Республіку (УНР) як незалежну державу, що перебуває у федеративному зв'язку з Росією. Програма соціально-економічних перетворень охоплювала:-скасування приватної власності на землі поміщицькі, нетрудових господарств (вважалося господарство понад 50 га), удільні (належали царській родині) та церковні;- визнання землі власністю трудового народу й передання її без викупу селянам;-установлення на підприємствах 8-годинного робочого дня;-встановлення державного контролю над "торгово-промисловим життям республіки"; -забезпечення демократичних свобод: слова, друку, віри, зібрань, союзів, страйків тощо.Проте програма не була реалізована. Центральна рада залишила чинними всі закони Російської імперії до створення власне українських.Аграрне питання мали вирішити Українські установчі збори. Землю передавали у розпорядження Генерального секретаріату земельних справ і земельних комітетів на місцях. 18 січня 1918р. ухвалено тимчасовий земельний закон. Було підтверджено основні положення Третього універсалу, міськими землями мали розпоряджатися органи місцевого самоврядування, іншими - сільські громади, волосні, повітові та губернські земельні комітети. Продовольче питання постійно перебувало в центрі уваги УЦР. Тимчасовий уряд установив тверді ціни на сільськогосподарську продукцію, але вони були меншими, ніж її собівартість. Ціни на промислову продукцію збільшувались. Це призвело до обмеженого постачання продуктів харчування на ринок. Для поліпшення фінансового становища на початку грудня 1917 р. створено Головну скарбницю УНР, якій підпорядкувались губернські і повітові казначейства. 20 грудня 1917 р. ухвалено податкову політику держави. Власники торговельних закладів мали внести на рахунок Київської контори Українського державного банку або в державні ощадні каси не менш ніж 75 % від денної виручки за 21-23 грудня. Після ухвалення 4-го універсалу грошовою одиницею УНР стала гривня.Економічна криза поглиблювалася. Центральна рада не справлялася. У квітні 1918 р. за підтримки німецької держави, війська якої окупували Україну після Брестського мирного договору (лютий 1918 р.), до влади прийшов Павло Скоропадський, проголошений гетьманом України.Економічну політику Української держави (Гетьманату) визначали Закон "Про тимчасовий державний устрій України" та "Грамота до всього Українського народу".Було створено систему та налагоджено діяльність адміністративних органів: Ради міністрів Української держави, губернських і повітових старост, промисловості, торгівлі, фінансів і сільського господарства. Проголошено відновлення приватної власності та свободи підприємництва як підґрунтя культури й цивілізації. Націоналізовані земля і підприємства були повернуті власникам. У червні 1919 р. відновлено право купівлі-продажу землі. На виробництві обмежувалась свобода профспілкової діяльності, рівень заробітної плати встановлював власник підприємства.У сільському господарстві урядовими органами були губернські та повітові комісії, Вища земельна комісія, створена в жовтні 1918 р., яку очолив П. Скоропадський. "Тимчасові правила про земельні комісії" зобов'язували селян не лише повернути поміщикам забране майно, але й відшкодувати збитки. Було запроваджено державну монополію на хліб, тверді закупівельні ціни. Врожай, окрім визначеної норми для власного споживання, виробник мав здати до хлібного бюро. Хліб також реквізовували.У промисловості спад виробництва продовжувався. Лише частина підприємств працювала. Відновлено залізничний рух, відремонтовано локомотиви, залізниці та мости. Безробіття мало масовий характер. Було створено власну банківську систему. Згідно із законом від 9 травня 1918 р. введено національну грошову одиницю - карбованець. 14 листопада 1918 р. у Києві було створено верховний орган УНР - Директорію. Протягом місяця відновлено Українську Народну Республіку. Економічна політика Української Народної Республіки у період Директорій Головні положення були сформульовані в Декларації, виданій 26 грудня 1918 р. Владу на місцях передбачали передати трудовим радам селян, робітників та трудової інтелігенції, законодавчу владу - Трудовому конгресові. Було створено уряд УНР, діяльність якого зберігала соціалістичний характер. Значну частину службовців було звільнено.Діяльність уряду продовжувала залишатися непослідовною. Управління економікою не було організоване. Складна політична ситуація, військові дії з Радянською Росією та країнами Антанти, партизанська боротьба посилювали економічне руйнування.Першим кроком Директорії було ухвалення Закону "Про передачу поміщицької землі селянам без викупу" від 8 січня 1919 р. Власники землі мали отримати компенсацію витрат на проведені агротехнічні, меліоративні та інші вдосконалення. За ними залишали будинки, худобу, виноградники. За законом від 4 січня 1919 р. українські гроші визнано єдиним законним засобом виплат на території України.Економічна криза посилювалася. У 1919 р. закривалися підприємства, скорочувалося виробництво. 20 листопада 1920 р. радянська влада остаточно утвердилася в Україні.Західноукраїнську Народну Республіку (ЗУНР) проголошено 13 листопада 1918 р. Програма уряду ЗУНР передбачала забезпечення демократичних прав усім громадянам, здійснення аграрної реформи, законодавче встановлення 8-годинного робочого дня, охорони праці, надання демократичних свобод. В умовах економічної кризи та злиденності народних мас діяльність уряду спрямовувалась на такі заходи:1. розв'язання проблеми продовольчого і промислового забезпечення населення. Запаси продуктів харчування та предметів першої необхідності були оголошені власністю держави. 2. організація фінансів республіки. Прибутки державної скарбниці були мізерними, надходження від податків - мінімальними. Однак уряд виплатив "добове" фронтовикам;3.контроль за використанням шляхів, державних пилорам, корисних копалин (нафти, вугілля, солі);4. ухвалення у квітні 1919 р. земельного закону. Приватна власність на землю зберігалася. Одночасно створювали державний земельний фонд шляхом конфіскації державних, церковних і монастирських земель. Землі державного фонду надавали селянам без викупу. Націоналізовували також ліси. Впроваджувати цей закон планували після завершення війни.Українська національно-демократична революція зазнала поразки, її економічними причинами були господарське руйнування в період Першої світової війни, громадянська війна, непослідовність та нерішучість українських національних урядів у проведенні економічних перетворень.