- •1.Рання історія України:палеоліт,мезоліт,неоліт
- •2.Трипільська культура
- •3.Ранній залізний вік на території України
- •4.Кіммерійці
- •6.Сармати
- •7.Етногенез слов’ян
- •8.Теорії походження слов’янства
- •9.Основні етапи розвитку Київської Русі
- •10.Князювання Аскольда,Діра,Олега,Ігоря
- •11.Розбудова Руської держави Ольгою
- •12.Великий князь київський Святослав.Його зовнішня політика
- •13.Князювання Володимира Святого
- •14.Русь за часів Ярослава Мудрого
- •15.Тріумвірат Ярославичів.Початок роздробленості Русі
- •16.Володимир Мономах та Мстислав Великий
- •17.Київська Русь за часів феодальної роздробленості
- •18.Боротьба Русі з кочовими Степу(печеніги,половці та інші)
- •19.Монголо-татарська назвала на Русь.Встановлення Золотоординського іга.
- •20.Культура Київської Русі
- •21.Причини та наслідки занепаду Русі
- •22.Піднесення Галицького і Волинського князівства
- •23.Утворення Галицько-Волинського князівства
- •24.Галицька та Волинська землі в період роздробленості
- •25. Князювання Данила Романовича Галицького.
- •26.Галицька і Волинська землі за наступників Данила Романовича.
- •27.Причини та наслідки занепаду Галицько-Волинського князівства.
- •28.Культура Галицько-Волинського князівства.
- •29.Боротьба за Руську спадщину. Входження українських земель до складу Великого князівства Литовського.
- •30.Великий князь Литовський Вітовт.
- •31.“Велике княжіння Руське”. Свидригайло.
- •32.Люблінська унія та включення українських земель до складу Речі Посполитої.
- •33.Соціально-економічне та політичне становище українських земель у складі Речі Посполитої.
- •34.Брестська церковна унія. Становище української православної церкви Речі Посполитій.
- •35.Полемічна література.
- •36.Формування та рання історія українського козацтва.
- •37.Теорії походження козацтва.
- •38.Запорозька Січ - столиця козацької вольності.
- •39.Козацько-селянські повстання в кінці XVI - на початку xvu ст.
- •40.Повстання під проводом к. Косинського.
- •41.Повстання під проводом с. Наливайка та г. Лободи.
- •42.Розвиток козацтва за часів отаманування п. Конашсвима-Сагайдачного та Михайла Дорошенка.
- •43.Козацькі повстання під проводом Трясила, Сулими та Бута.
- •44.Козацькі повстання під керівництвом Острянина та Гуні. «Ординація війська Запорозького»
- •45.Культура України в XVI — першій половині XVII ст.
- •46.Українська національна революція середини XVII ст.: основні етапи та їх характеристика.
- •47.Причини національно-визвольного повстання під проводом б. Хмельницького.
- •48.Політичний портрет б. Хмельницького.
- •49.Національно-визвольне повстання під проводом б. Хмельницького: характеристика основних етапів.
- •50.Формування Української держави в ході національної революції пц проводом б. Хмельницького.
- •51.Зовнішня політика б. Хмельницького.
- •52.Корсунська битва.
- •53.Битва під Пилявцями.
- •54.“Статті про устрій Війська Запорозького’' б. Хмельницького.
- •55.Західний похід української армії під проводом б. Хмельницького.
- •56.Збаразько-Зборівська кампанія.
- •57.3Борівський мирний договір.
- •58.Битва під Берестечком.
- •59.Білоцерківський мирний договір.
- •60.Батозька битва.
- •61.Жванецька кампанія.
- •62.Переяславська рада та “Березневі статті".
- •63.Полководці б. Хмельницького.
- •64.Доба “Руїни” в історії України: загальна характеристика.
- •65.Гетьманування ю. Хмельницького.
- •66.Виговський та його боротьба за незалежність України. Гадяцький договір.
- •67.Гетьманування і. Брюховецького.
- •68.П.Дорошенко та його боротьба за возз'єднання України.
- •69.Гетьманування п. Тетері.
- •70.Гетьман і. Самойлович та його боротьба проти татарську -турецької загрози.
- •71.Доба гетьмана і. Мазепи.
- •72.Пилип Орлик. “Пакт і Конституція...”.
- •73.Ліквідація Гетьманщини в Україні.
- •74.Відродження національної свідомості українського народу.
- •75.Рух декабристів в Україні.
- •76.Кирило-Мефодіївське товариство.
- •77.Українське національне відродження в Західній у країні. “Руська трійця'
- •78.3Ахідноукраїнські землі в австрійській революції 1848-1849рр.
- •79.Соціально-економічні реформи в Російській імперії п другій половині XIX ст.
- •80.Реформи в Австро-Угорській Імперії в середині то другій полонині XIX ст.
- •81.Утворення українських політичних партій.
- •82.Столипінська аграрна реформа.
- •83.Україна в роки Першої світової війни.
- •84.Українське питання напередодні Першої світової війни.
- •85.Українські політичні партії в Першій світовій війні.
- •86.Бойові дії на українських теренах під час Першої світової війни.
- •87.Українські січові стрільці.
- •88.Наслідки Першої світової війни для українського народу.
- •89.Українська революція 1917-1921 рр.: характеристика основних етапів.
- •90.Діяльність Центральної Ради: від автономії до незалежності.
- •91.Створення Центральної Ради. Її структура.
- •92.Універсали Центральної Ради.
- •93.Соціально-економічна політика урядів Української Народної Республіки.
- •94.Зовнішня політика унр.
- •95.Жовтнева революція 1917 р. В Росії та її наслідки для України. Радянсько- українська війна.
- •96.Брестський мирний договір 1918 р. Та його наслідки для України.
- •97.Взаємовідносини унр та німецько-австро-угорських властей.
- •98.Причини падіння Центральної Ради.
- •99.Українська Держава гетьмана п. Скоропадського*, основні етапи розвитку.
- •100.Соціально-економічна політика урядів Української Держави.
- •101.Зовнішня політика гетьмана п. Скоропадського.
- •102.Розбудова української національної армії за часів Гетьманату.
- •103.Розвиток культури, науки та освіти в Українській Державі гетьмана п. Скоропадського.
- •104.Причини та наслідки падіння Гетьманату.
- •105.Директорія унр: характеристика основних етапів.
- •106.Західноукраїнська Народна Республіка. Акт злуки унр і зунр.
- •107.Білогвардійський рух на території у країни.
- •108.Причини та наслідки поразки Української революції 1917-1921 рр.
- •109.Встановлення радянської влади в Україні. Політика воєнного комунізму.
- •110.Розвиток культури в Україні в 1917-1921 рр.
- •111.Утворення срср. Політико-правове становище усрр у складі срср.
- •112.Голод 1921-1923 рр. Повстанський рух українського селянства.
- •113.Запровадження неПу. Особливості її реалізації в у країні.
- •114.Політика українізації: причини, перебіг та наслідки.
- •115.Хід, особливості та результати форсованої модернізації радянській Україні в 1920-1930-х рр..
- •116.Голодомор 1932-1933 рр.
- •117.Західноукраїнські землі у складі іноземних держав: соціально-економічний і політичний розвиток.
- •118.Становище західноукраїнських земель у складі Польщі.
- •119.Становище західноукраїнських земель у складі Румунії.
- •120.Становище західноукраїнських земель у складі Чехословаччини.
- •121.Розвиток української культури у 1920-1930-х рр.
- •122.Українське питання у міжнародній політиці напередодні Другої світової війни.
- •123.Карпатська України: основні етапи розвитку.
- •124.Роль «українського питання» в німецько-радянському зближенні.Пакт Молотова-Ріббентропа.
- •125.Входження західноукраїнських земель до складу урср. Політика радянізації.
- •126.Напад Німеччини на срср. Оборонні бої 1941-1942 рр.
- •127.Нацистський окупаційний режим на території України.
- •128.Радянський підпільно-партизанський рух опору.
- •129.Командири радянського партизанського руху. С. Ковпак,м. Наумов. О. Сабуров о. Федоров та інші.
- •130.Діяльність оун та у па в роки Другої світової війни.
- •131.Військово-політична діяльність р. Шухевича.
- •133.Внесок українського народу у перемогу над нацизмом.
- •134.Наслідки Другої світової війни для українського народу.
- •135.Культура у країни в роки Другої світової війни.
- •136.Втрати України під час Другої світової війни.
- •137.Відбудова української економіки після завершення Великої Вітчизняної війни.
- •138.Суспільно-політичний розвиток України у повоєнний період.
- •139.Голод 1946-1947 рр.: причини та наслідки.
- •140.Культура України у повоєнні роки.
- •141.Політика “десталінізації” в Україні.
- •142.Соціально-економічні реформи м. С. Хрущова.
- •143.Розвиток української культури в 1960-х рр. “Шестидесятники'’.
- •144.Соціально-економічний розвиток у країни в період “застою“.
- •145.Дисидентський рух в у країні.
- •146.Розвиток української культури в 1970-1980-х рр.
- •147.Курс на “перебудову”. Особливості його реалізації в у країні.
- •148.Проголошення незалежності у країни. Причини розпаду срср
- •150.Економічний розвиток у країни в період незалежності.
- •151.Соціальний розвиток у країни в період незалежності.
- •152.Зовнішня політика України за роки незалежності.
- •153.Розвиток української культури в роки незалежності.
122.Українське питання у міжнародній політиці напередодні Другої світової війни.
Напередодні Другої світової війни чітко визначилися три групи країн, зацікавлених у вирішенні українського питання. Перша група - СРСР, Польща, Румунія, Чехословаччина - країни, до складу яких входили українські землі, мета - втримати вже підвладні землі й приєднати нові. Друга група - Англія, Франція і частково США, які своїм втручанням у вирішення українського питання або, навпаки, дипломатичним нейтралітетом задовольняли свої геополітичні інтереси. Третя група - Німеччина, яка претендувала на українські землі, і Угорщина, яка домагалася повернення Закарпатської України. У червні 1940 р. уряд СРСР примусив румунські власті повернути загарбані ними 1918 р. Бессарабію та Північну Буковину. 26-28 жовтня 1939 р. у Львові працювали обрані населенням Західної України Народні Збори, які проголосили встановлення радянської влади і прийняли декларацію про входження в СРСР та возз'єднання Західної України з УРСР. Після Мюнхенського договору складне міжнародне становище Чехо-Словаччини примусило чехословацький уряд погодитися надати Карпатській Україні статус автономної республіки. 8 жовтня 1938 р. було утворено автономний уряд на чолі з А.Бродієм. 22 листопада 1938 р. празький парламент ухвалив конституційний закон про автономію Карпатської України. Для захисту державної незалежності і боротьби з угорськими терористичними формуваннями було створено збройні сили Карпатської України — Організацію Оборони «Карпатська Січ». Налагоджувалася робота промисловості, транспорту, торгівлі, українізувалась система освіти, видавнича справа. 12 лютого 1939 р. відбулись вибори до Сейму Карпатської України, на яких більшість голосів здобули кандидати Українського Національного Об'єднання. 15 березня Сейм проголосив повну державну самостійність Карпатської України. Президентом Карпатської України було обрано А. Волошина. В ніч з 13 на 14 березня 1939 р. Угорщина, за підтримкою гітлерівської Німеччини розпочала війну проти Карпатської України. 16 березня зазнавши значних втрат, ворог зумів захопити Хуст, а 18 березня, більша частина території Карпатської України була окупована угорськими військами.
123.Карпатська України: основні етапи розвитку.
Карпа́тська Украї́на (до 26 жовтня 1938 Підкарпатська Русь) — автономна республіка у складі Чехо-Словаччини в 1938–1939, Українська незалежна держава на Закарпатті в березні 1939.Назва неофіційно вживалася і до 1938 року для означення території теперішнього Закарпаття. Зміст У складі ЧехословаччиниПісля розпаду Австро-Угорської імперії закарпатські українці активно виступали за об'єднання Карпатської України з іншими українськими землями. 21 січня 1919 року на Народних Зборах («Соборі Русинів») у Хусті, де зібралося більше 400 депутатів з усього Закарпаття, було проголошено злуку Карпатської України з Українською Народною Республікою. Однак несприятлива міжнародна ситуація і критичне становище Директорії УНР внаслідок агресії більшовицької Росії, не дозволили здійснити надії закарпатських українців на возз'єднання в єдиній Українській державі.На основі рішень Сен-Жерменського мирного договору 1919 р. і Тріанонського мирного договору 1920 р. Карпатська Україна увійшла до складу Чехо-Словаччини на правах автономії. Проте реальний автономний статус Карпатської України, передбачений договорами, так і не був забезпечений чехословацьким урядом. У 1920-30-х рр. українська громадськість і політичні партії на Закарпатті активно виступали за надання Карпатській Україні автономії, створення Української національної держави і возз'єднання у Соборній незалежній українській державі. Для цього регулярно проводилися народовецькі з'їзди.Запровадження автономіїПісля Мюнхенського договору чотирьох держав (30 вересня 1938 року) складне міжнародне становище Чехо-Словаччини і всезростаюча боротьба українського населення за політичні права примусили чехословацький уряд погодитися надати Карпатській Україні статус автономної республіки. 8 жовтня 1938 р. було утворено перший автономний уряд на чолі з А.Бродієм (затверджений центральною владою 11 жовтня 1938 р.). 22 листопада 1938 р. празький парламент ухвалив конституційний закон про автономію Карпатської України, після чого Чехо-Словаччина перетворилася на федеративну державу чехів, словаків і карпатських українців. 26 жовтня 1938 року А.Бродія, який намагався проводити проугорську політику, було усунуто з посади голови уряду і прем'єр-міністром Карпатської України обрано Августина Волошина. Рішенням Першого Віденського арбітражу 2 листопада 1938 р. значна частина Карпатської України (Ужгородський, Мукачевський і Севлюський повіти) з містами Ужгород, Мукачево і Берегово були приєднані до Угорщини. За цих умов столицю Карпатської України 10 листопада було перенесено до Хуста.ДіяльністьДля захисту державної незалежності і боротьби з угорськими та польськими терористичними формуваннями було створено збройні сили Карпатської України — Організацію Оборони «Карпатська Січ», велику допомогу в створенні якої надала Організація Українських Націоналістів. Проблема тероризму як з боку поляків так і угорців стала дуже важливою проблемою, навіть перекривалися кордони з Угорщиною та Польщею. Влада неоднаразово посилала ноти протесту, але офіційні Варшава та Будапешт відверто ігнорували[1]. Уряд А. Волошина активно здійснював заходи, спрямовані на розбудову української держави. Налагоджувалася робота промисловості, транспорту, торгівлі, українізувалась система освіти, видавнича справа, державна адміністрація. Проголошення незалежностіКарпатська Україна 15 березня 1939. 12 лютого 1939 р. відбулись вибори до Сойму Карпатської України, на яких абсолютну більшість голосів виборців (близько 92,4 %) здобули кандидати Українського Національного Об'єднання. 15 березня 1939 р. Сейм (голова А. Штефан) проголосив повну державну самостійність Карпатської України. Прийнята парламентом конституція Карпатської України (Конституційний закон ч.1), визначила назву держави (Карпатська Україна), державний устрій (президентська республіка), державну мову (українська). Державним прапором та гімном республіки були визнані синьо-жовтий стяг і український національний гімн «Ще не вмерла Україна». Герб — червоний ведмідь на лівому срібному півполі й чотири сині та три золоті смуги у правому півполі та тризуб з хрестом на середньому зубі. Президентом Карпатської України було обрано А. Волошина, який призначив прем'єр-міністром нового уряду суверенної держави Ю. Ревая. Заступником голови сейму (спікера) Карпатської України у 1939 року, референт преси й інформації та зв'язковий з урядом Карпатської України був С. Росоха.Волошин після проголошення Незалежності відразу ж звернувся з телеграмою особисто до Адольфа Гітлера з проханням про визнання Карпатської України під охороною Рейху та недопущення її захоплення Угорщиною.Волошин Авґустин:«Від імені уряду Карпатської України прошу Вас прийняти до відома проголошення нашої самостійності під охороною Німецького Рейху. Прем'єр-міністр доктор Волошин. Хуст».Але вранці німецький консул у Хусті порадив українцям «не чинити опір угорському вторгненню, бо німецький уряд у цій ситуації не може, на жаль, прийняти Карпатську Україну під протекторат». Окупація Карпатської УкраїниМіжнародна ситуація напередодні Міжнародне становище Карпатської України з кожним днем ускладнювалось. Угорщина, територіальні претензії котрої рішенням Віденського арбітражу були задоволені не повністю, безперервно здійснювала антиукраїнські дипломатичні демарші, направляла в Карпатську Україну провокаційні терористичні групи. Уряд Польщі також неодноразово порушував перед Берліном питання про передачу, крім анексованої поляками Тєшинської області ЧСР, ще й північних районів Закарпаття. Польщу влаштовувало навіть повне підпорядкування його Угорщині. Тодішній режим Польщі ніяк не міг змиритися з існуванням поряд з Галичиною осередку української суверенності й також засилав сюди свої диверсійні групи для саботажу та здійснення терористичних актів.Гітлер намагався використати ситуацію в своїх цілях. Схиляючись до думки віддати все Закарпаття Угорщині, він робив це поступово, щоб іще більше прив’язати її до німецьких інтересів. І домігся свого, диктатор Угорщини М.Горті 24 лютого 1939 р. оголосив про приєднання до антикомінтернівського пакту.У цих умовах Москва кваліфікувала наслідки Віденського арбітражу як порушення міжнародних норм. А поширювані пресою й дипломатами західних країн чутки про можливе використання закарпатської державності в цілях анексування інших українських земель розглядала як пропагандистські вигадки.Нарком іноземних справ СРСР М.Литвинов ще 19 грудня 1938 р. заявив: «Ми навіть не впевнені, що... Гітлер серйозно ставиться до української акції. Можливо, що маємо справу з дипломатичною диверсією». Гітлер, як засвідчили наступні події, не збирався відновлювати українську державність у будь-якій формі чи сприяти цьому. У січні 1939 р. Радянський Союз розірвав дипломатичні відносини з Угорщиною як з країною, що не має самостійної зовнішньої політики, рухається у фарватері фашистської Німеччини, зазіхає на українські землі.10 березня 1939 р. на повідомлення західної преси і дипломатів, що нібито існують плани приєднання до Карпатської України Радянської України, відреагував Й. Сталін. Він назвав такі вигадки «підозрілим шумом», мета якого спровокувати конфлікт СРСР з Німеччиною без наявних на те підстав, не втримавшись від недолугих епітетів щодо Закарпаття.На жаль, не всі українські діячі повністю усвідомлювали реальну ситуацію. Лідери Карпатської України сподівалися, що фашистська Німеччина погодиться на створення невеликої української держави в Карпатах. Але то було великою ілюзією, бо Берлін дбав лише про власні інтереси на Сході. Вирішення «українського питання»... аж ніяк не вписувалося в його загарбницькі плани.6 березня 1939 року Гітлер вирішив остаточно ліквідувати Чехословаччину, окупувавши Богемію і Моравію та давши дозвіл на окупацію Угорщиною Карпатської України.ВторгненняВ ніч з 13 на 14 березня 1939 р. хортистська Угорщина, за підтримкою гітлерівської Німеччини розпочала війну проти Карпатської України. Прем'єр А. Волошин віддав наказ видати резервну зброю Карпатській Січі. Після зіткнень із чеськими військами під командуванням генерала Прхали, що намагалися роззброїти карпатоукраїнські війська, Карпатська Січ взяла під контроль територію країни, хоча в цей час угорські війська вже захопили перші українські села: Підгіряни, Кольчине і Коропець.З перших же годин угорського вторгнення частини Карпатської Січі вели кровопролитні бої з переважаючими силами противника по лінії Ужгород-Мукачево-Берегово-Севлюш. Зрозуміло, що шансів виграти в цьому зіткненні не було, але як сказав Михайло Колодзінський:«коли вже немає розумного виходу з тяжкого становища, то треба вміти вмерти по-геройськи, щоб така смерть була джерелом сили для молодих поколінь».Найбільший бій відбувся на Красному полі. 16 березня 1939 р. зазнавши значних втрат, ворог зумів захопити Хуст, а 18 березня, більша частина території Карпатської України була окупована угорськими військами.У гірських районах Карпатської України загони «Карпатської Січі» продовжували боротьбу з угорськими регулярними частинами до кінця травня 1939 р. У кінці березня 1939 р. президент республіки Августин Волошин і частина уряду на чолі з прем'єром Ю. Реваєм виїхала через Румунію в еміграцію. При захисті Карпатської України, за різними даними, загинуло від 2 до 6,5 тис. осіб.Недовгий період існування Карпатської України став однією з найяскравіших сторінок багатовікової боротьби карпатських українців за встановлення української державності.Мадярони Мадярони — зневажлива назва зденаціоналізованої частини закарпатської інтелігенції, яка в 1920-40-х роках відстоювала свою ідею приєднання Карпатської України до Угорщини. Під час Другої світової війни мадярони тісно співпрацювали з угорським урядом.До мадяронів належали Олександр Бонкало, Антон Годинка, Андрій Бродій, О. Ільницький та інші.
