19. Види пояснень сторін та третіх осіб.

Поясненяя є 2 видів: твердження і визнання.Твердження - це пояснення, в якому містяться відомості про факти, які згідно із законом повинні доводити сторони та треті особи. Судова практика виробила правило: твердження сторін і третіх осіб лише тоді можуть бути покладені в основу рішення, коли вони підкріплені іншими об'єктивними доказами. Таким чином, кожне твердження підлягає перевірці судом, і, якщо воно не підтверджується наявними доказами, висновок про це має бути переконливо мотивований винесене по справі рішення.

Визнання - це пояснення, яке містить відомості про факти, які згідно із законом повинна доводити інша сторона.

В юридичній літературі визнання фактів поділяється на судове і позасудове. Судове зроблене стороною або третьою особою в суд.засіданні або в письмовій заяві,адресованій суду,позасудове- визнання фактів позасудовим процесом,але воно не буде доказом у справі і не виступає як доказовий факт.Також є повне і часткове ,повне- визнання всіх фактів,на які посилається інша сторона або третя особа.Часткове – визнання не всіх,а лише одиничних фактів;ще є усне і письмове,а також просте – безумовне та беззастережне підтвердження факту і кваліфіковане визнання – підтвердження факту, що містить застереження що вносять зміни у відомості про факт.

ЦПК відомо визнання фактів (ст. 40) і визнання позову (ст. 103). Визнання факту можливе однією й другою стороною, визнання позову — лише відповідачем. А оскільки позов складається з предмета, підстав і змісту, а визнання можливе повне чи часткове, то кожний з елементів позову може бути об'єктом визнання. Процесуальним наслідком визнаного в цивільному процесі однією з сторін факту встановленим, є набуття фактом безспірного характеру і звільнення другої сторони від його доказування.

20. Надання та дослідження пояснення сторін і третіх осіб.

Пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників мають доказову силу лише у тому випадку, коли вони допитані як . Якщо ці особи дали свої пояснення в іншому порядку, то такі пояснення мають лише орієнтуючий характер для суду. Відомості про факти, що містяться в таких поясненнях як правило, потребують доведення за допомогою інших засобів доказування. Основне положення, яке дає можливість допитувати сторін, третіх осіб та їх представників як свідків закріплено в ст. 62 ЦПК України.

Порядок допиту сторін, третіх осіб та їхніх представників визначено статтею 184 ЦПК, згідно якої вказані особи допитуються як свідки згідно із статтями 180 - 182, що встановлюють загальний порядок допиту свідків.

Ст.180 1. Кожний свідок допитується окремо.2. Свідки, які ще не дали показань, не можуть перебувати в залі судового засідання під час розгляду справи.3. Перед допитом свідка головуючий встановлює його особу, вік, рід занять, місце проживання і стосунки із сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, роз'яснює його права і з'ясовує, чи не відмовляється свідок із встановлених законом підстав від давання показань.4. Відмова від давання показань приймається судом шляхом постановлення ухвали.5. Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий під розписку попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань та приводить його до присяги.6. Текст присяги підписується свідком. Підписаний свідком текст присяги та розписка приєднуються до справи.7. Допит свідка розпочинається з пропозиції суду розповісти все, що йому особисто відомо у справі, після чого першою задає питання особа, за заявою якої викликано свідка, а потім інші особи, які беруть участь у справі.8. Суд має право з'ясовувати суть відповіді свідка на питання осіб, які беруть участь у справі, а також ставити питання свідку після закінчення його допиту особами, які беруть участь у справі.9. Головуючий має право за заявою осіб, які беруть участь у справі, знімати питання, поставлені свідку, якщо вони за змістом ображають честь чи гідність особи, є навідними або не стосуються предмета розгляду.10. Кожний допитаний свідок залишається в залі судового засідання до закінчення розгляду справи. Суд може дозволити допитаним свідкам залишити залу засідання суду до закінчення розгляду справи за згодою сторін.11. Свідок може бути допитаний повторно в тому самому або наступному засіданні за його власною заявою, заявою сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду. Під час дослідження інших доказів свідкам можуть ставити питання сторони, інші особи, які беруть участь у справі, суд.12. Суд може одночасно допитати свідків для з'ясування причин розходжень у їхніх показаннях.

Представники-адвокати не можуть бути допитані навіть за їх згодою щодо обставин, які стали їм відомі у зв'язку із виконанням професійних обов'язків