24. Процесуальний порядок залучення свідка до цивільної справи

25.Дослідження та оцінка показів свідка

Оцінка показань свідків. Суд повинен дати оцінку показань свідків як з

боку позивача, так і з боку відповідача, перевірити їх у сукупності з

іншими поданими доказами в справі і на основі викладеного дійти

достовірного висновку. Висновки суду про вірогідність доказів

складаються протягом усього процесу судового доказування.

Оцінка доказів — завершальна стадія процесу доказування, де суд на

основі зібраних доказів підбиває загальний підсумок про їх вірогідність і

достатність.

Оцінка показань свідка здійснюється як під час допиту, так і в судових дебатах. На оцінку достовірності показань свідка впливають такі фактори: 1) моральність особи; 2) ступінь та характер зацікавленості свідка; 3) фізичні та психічні особливості; 4) об'єктивні умови сприйняття фактів; 5) відповідність показань іншим доказам, відсутність протиріч у самих показань.

Завдяки показанням свідків можуть бути отримані як відомості про

фактичні дані, так і оцінні судження. Оцінні судження неминуче

виникають при характеристиці свідком окремих психічних властивостей

особистості позивача і відповідача.

Судам при розгляді цивільно-правових спорів варто широко

використовувати показання свідків. Аналіз судової практики дозволяє

зробити наступні рекомендації: 1) необхідно ліквідувати всякого роду

протиріччя в показаннях свідків; 2) допитувати тих свідків, які можуть

повідомити про факти, що мають відношення до справи і отримані з

першоджерела; 3) відкидаючи ті або інші показання, треба даний

висновок аргументувати; 4) допитувати рівною мірою свідків як з боку

позивача, так і в боку відповідача; 5) оцінювати показання свідків у

сукупності з іншими доказами.

26. Поняття письмових доказів.Їх відмінність від пояснень сторін ,третіх осіб та показів свідків

Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування

службового або особистого характеру або виписки з них, що містять

відомості про обставини, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 64 ЦПК).

Письмові докази звичайно визначаються як предмети, на яких за

допомогою знаків виражені думки, що містять відомості про факти, які

мають значення для вирішення справи.

Можна виділити наступні характерні ознаки письмових доказів:

1) для формування письмового доказу необхідно, щоб людина могла

свої думки викладати в письмовій формі;

2) відомості про факти закріплюються в об'єктивній формі, на тих або

інших матеріальних предметах. Предмет, що може бути використаний

для закріплення думок, повинен бути придатний для письма, щоб

нанесені знаки могли зберегтися протягом певного часу (папір, предмети

з дерева, металу тощо);

3) закріплення людиною на предметі своїх думок певними знаками

(букви, цифри, ієрогліфи, знаки телеграфні, стенографічні, топографічні);

4) у письмових доказах повинні виражатися думки, що містять

відомості про юридичні або доказові факти;

5) письмовий доказ повинен містити загальнозрозумілу інформацію,

розшифровку закодованих даних.

Перелічити всі предмети, які закон відносить до письмових доказів,

неможливо. Законодавство дає приблизний перелік видів письмових

доказів, які використовуються у цивільному процесі (будь-які документи,

акти, довідки, переписка службового або особистого характеру або

виписки з них).