- •1.Основні підходи розуміння прироДи доказового права.
- •2.Структура дп.
- •3.Принципи дп.
- •4.Поняття і сутність судового доказування в цп
- •5.Судове пізнання в структурі судового доказування
- •6.Суб’єкти судового доказування
- •7. Поняття та сутність предмету доказування.
- •8. Структура предмету доказування
- •9. Факти, які не включаються до предмету доказування.
- •10. Поняття та сутність судових доказів
- •11. Процесуальна форма судових доказів
- •12. Класифікація судових доказів
- •13. Поняття та класифікація етапів процесу судового доказування.
- •14. Визначення предмету судового доказування.
- •15. Способи та процесуальні форми збирання доказів у цив. Справі. Забезпечення доказів та судові доручення по їх збиранню
- •16. Поняття та способи дослідження доказів. Критерії дослідження
- •17. Поняття та види оцінки судових доказів. Принципи оцінки судових доказів.
- •18. Поняття та зміст пояснення сторін та третіх осіб як засобів доказування.
- •19. Види пояснень сторін та третіх осіб.
- •20. Надання та дослідження пояснення сторін і третіх осіб.
- •21. Оцінка пояснення сторін і третіх осіб.
- •23. Свідок як інший учасник процесу
- •24. Процесуальний порядок залучення свідка до цивільної справи
- •25.Дослідження та оцінка показів свідка
- •26. Поняття письмових доказів.Їх відмінність від пояснень сторін ,третіх осіб та показів свідків
- •27 Класифыкація письмових доказів
- •34. Дослідження та оцінка речових доказів
- •35. Поняття та види судової експертизи
- •36. Процесуальний порядок призначення судової експертизи.
- •37. Судовий експерт як інший учасник процесу
- •38. Поняття та структура висновку експерта як процесуального документу
- •39. Дослідження та оцінка висновку експерта.
- •40. Доказування при розгляді справ наказного провадження.
34. Дослідження та оцінка речових доказів
Дуже важливими елементами процесу доказування є дослідження і оцінка доказів. Постараємося визначити основні відмінні особливості порядку дослідження та оцінки речових доказів.
Способом дослідження речових доказів є їх огляд. Речові докази оглядаються судом і пред'являються особам, бере участі у справі, а в необхідних випадках - експертам і свідкам (ч. 1 ст. 178 ЦПК). Огляд може проводитися як у залі суду, так і за місцем знаходження предметів, якщо через громіздкість або з інших причин вони не можуть бути доставлені безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 179 ЦПК). Огляд на місці, по суті, нічим не відрізняється від дослідження речових доказів у залі суду. Огляд на місці проводиться всім складом суду з повідомленням осіб, які беруть участь у справі, та їх представників про місце і час вчинення цього процесуальної дії.
У необхідних випадках можуть бути викликані експерти і свідки. Результати огляду заносяться до протоколу судового засідання (ч. 2 ст. 179 ЦПК).
Якщо огляд речових доказів проводився в порядку забезпечення доказів, підготовки справи до судового розгляду або іншим судом у порядку виконання судового доручення, дослідження даних речових доказів судом, що розглядає справу по суті, втрачає безпосередній характер.
Об'єктом безпосереднього дослідження судом стають лише протоколи огляду, які оголошуються в судовому засіданні.
Якщо протоколи не оголошені, суд не може у вирішенні посилатися на речові докази.
Суд пред'являє речовий доказ сторонам і отримує їх пояснення з приводу фактичних даних, що містяться в цьому доказі. Він може пред'являти речовий доказ свідкам, якщо це необхідно для усунення протиріч у доказах або для більш достовірного з'ясування фактів.
Предмет, який виступає в якості речового доказу, може бути підданий експертному дослідженню, коли потрібні спеціальні знання для виявлення змісту речового доказу.
Оцінка доказів представляє з себе розумову, логічну діяльність суду, яка веде його до переконання про допустимості, належності, достовірності, значенні кожного доказу та достатності їх сукупності для встановлення обставин, що мають значення для справи . При оцінці речових доказів здійснюється уявне моделювання досліджуваних обставин і причинно-наслідкових зв'язків речового доказу з ними.
Разом з тим процесуальний закон закріплює ряд принципів оцінки доказів:
1. Суд вільний у оцінці доказів. Ніякі докази не мають заздалегідь встановленої сили. Свобода в оцінці доказів гарантується законом (незалежність суддів, процесуальна самостійність).
2. Оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням.
3. Оцінка доказів має бути заснована на розгляді всіх обставин справи в їх сукупності і викладена у формі мотивованого висновку про те, чому одні докази покладені в основу рішення, а інші відкинуті.
4. При оцінці доказів суд керуються законом і правосвідомістю.
Внутрішнє переконання судді - це такий стан його свідомості і почуттів, коли він вважає зібрані по справі речові докази достатніми і належним чином перевіреними для безпомилкового висновку у справі, впевнений у правильності своїх висновків і готовий до прийняття практично важливих рішень на підставі отриманих знань.
Докази оцінюються за внутрішнім переконанням тим, в чиєму провадженні знаходиться справа, і ніхто не має права вимагати від нього висновків, що не відповідають його особистим переконанням.
У зв'язку з тим, що оцінка доказів, як елемент процесу доказування, являє собою розумову, логічну діяльність, має своєю метою визначення допустимості, належності, достовірності, достатності в значенні (силі) кожного доказу для встановлення обставин, що входять до предмету доказування, вона полягає у визначенні:
1) Чи відносяться речові докази до даної справи (належність);
2) Отримано Чи вони способом, встановленим законом і із зазначених у законі джерел (допустимість);
3) Чи є вони достовірними.
Таким чином, можна зробити висновок, що оцінка речових доказів, якій передує їх дослідження, являє собою елемент загальної оцінки доказів, який полягає в розумовій, логічної діяльності суду, що приводить його до переконання про допустимості, належності , достовірності, значення кожного речового доказу. Тобто оцінка речових доказів направлена ??на встановлення факту, чи є те чи інше речовий доказ засобом доведення.
