- •1.Основні підходи розуміння прироДи доказового права.
- •2.Структура дп.
- •3.Принципи дп.
- •4.Поняття і сутність судового доказування в цп
- •5.Судове пізнання в структурі судового доказування
- •6.Суб’єкти судового доказування
- •7. Поняття та сутність предмету доказування.
- •8. Структура предмету доказування
- •9. Факти, які не включаються до предмету доказування.
- •10. Поняття та сутність судових доказів
- •11. Процесуальна форма судових доказів
- •12. Класифікація судових доказів
- •13. Поняття та класифікація етапів процесу судового доказування.
- •14. Визначення предмету судового доказування.
- •15. Способи та процесуальні форми збирання доказів у цив. Справі. Забезпечення доказів та судові доручення по їх збиранню
- •16. Поняття та способи дослідження доказів. Критерії дослідження
- •17. Поняття та види оцінки судових доказів. Принципи оцінки судових доказів.
- •18. Поняття та зміст пояснення сторін та третіх осіб як засобів доказування.
- •19. Види пояснень сторін та третіх осіб.
- •20. Надання та дослідження пояснення сторін і третіх осіб.
- •21. Оцінка пояснення сторін і третіх осіб.
- •23. Свідок як інший учасник процесу
- •24. Процесуальний порядок залучення свідка до цивільної справи
- •25.Дослідження та оцінка показів свідка
- •26. Поняття письмових доказів.Їх відмінність від пояснень сторін ,третіх осіб та показів свідків
- •27 Класифыкація письмових доказів
- •34. Дослідження та оцінка речових доказів
- •35. Поняття та види судової експертизи
- •36. Процесуальний порядок призначення судової експертизи.
- •37. Судовий експерт як інший учасник процесу
- •38. Поняття та структура висновку експерта як процесуального документу
- •39. Дослідження та оцінка висновку експерта.
- •40. Доказування при розгляді справ наказного провадження.
8. Структура предмету доказування
Предмет доказування — це коло фактів матеріально-правового і процесуального характеру, які підлягають встановленню для вирішення цивільної справи по суті. Предмет доказування необхідний насамперед для суду, який у своїй пізнавальній діяльності прямує від припущення про існування фактів до достовірного знання про них.
До предмета доказування в широкому сенсі належать такі групи фактів: 1) юридичні факти матеріально-правового характеру: 2) доказові факти; 3) юридичні факти процесуально-правового характеру; 4) факти, що сприяють правильній оцінці доказів: 5) факти, встановлення яких необхідно суду для виконання запобіжних і виховних завдань цивільного судочинства.
Отже, судове доказування складається із послідовних стадій: а) визначення кола обставин, що підлягають доказуванню; б) виявлення і збирання доказів у справі; в) дослідження доказів; г) оцінка доказів; д) перевірка правильності судового доказування під час перегляду судових рішень. Сукупність цих стадій визначає процес доказування в цивільному судочинстві. Тобто з початку мають бути встановлені обставини, що підлягають доказування в цілому (предмет доказування), а вже після цього обставини, які підлягають доказуванню кожною стороною у справі (обов'язок доказування).
КЛАСИФІКАЦІЯ ФАКТІВ ПРЕДМЕТУ ДОКАЗУВАННЯ.
І. За значенням виділяють основні та допоміжні юридичні факти. Основні – це такі юридичні факти, без яких цивільну справу неможливо вирішити. Допоміжні – це такі факти, які мають значення для встановлення основних, проте вони не завжди проявляють свою дію у конкретній цивільній справі.
ІІ. За ступенем відповідності встановленого правопорядку:
- правомірні;
- неправомірні. Неправомірні поділяються на: цивільні; адміністративні; кримінальні та інші правопорушення.
ІІІ. За впливом фактів на матеріальні права та обов*язки:
- факти, які породжують права та обов*язки;
- факти, які змінюють права та обов*язки;
- факти, які припиняють права та обов*язки. Дана класифікація має значення тим, що показує динаміку розвитку матеріальних відносин між сторонами та сформувати достовірні знання про їх перебіг.
IV. За особливістю доведення:
- позитивні;
- негативні. Позитивні – в яких що-небудь стверджується; негативні – в яких що-небудь заперечується.
V. За характером:
- матеріально-правові;
- процесуальні.
VI. За тривалістю у часі:
- факти-явища (відбулися у минулому);
- факти-стани (все ще тривають і під час розгляду цивільної справи).
9. Факти, які не включаються до предмету доказування.
Ряд фактів в предмет доказування не входять, але без їх участі правильно вирішити справу не можливо. В теорій цивільного процесу три види фактів не потребують процесуальної діяльності по їх доведенні, але разом з тим можуть бути покладені в обґрунтування рішення по справі як істинні. Мова йде про загальновідомі та преюдиційні факти, а також факти, визнані іншою стороною.
Загальновідомими фактами вважаються такі факти, якщо є наявним дві умови: а) об’єктивна – факт відомий широкому колу осіб; б) суб’єктивна – факт відомий суду. В такому випадку доводити даний факт не потрібно. Загальновідомість того чи іншого факту, як правило, відноситься до подій.
Преюдиційні факти – це факти, які встановлені рішенням суду по цивільній, господарській та адміністративній справі або вироком і постановою суду.
Визнання стороною факту, на яку протилежна сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень проти пред’явленого позову звільняє останню від обов’язку в її подальшому доведенні.
Встановлення факту може мати місце на попередньому судовому засіданні, де суддя, готуючись до розгляду справи, виясняє, які факти визнаються кожною стороною. В судовому засіданні сторони можуть заявити про відмову від визнання факту, якщо вони це зробили внаслідок помилки, обману, насильства, погрози, тяжкої обставини або внаслідок зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Якщо це в судовому засіданні буде доведено, то виноситься ухвала суду про прийняття відмови сторони від визнання обставин. Це має наслідком доведення визнаних колись фактів в загальному порядку.
