8. Структура предмету доказування

Предмет доказування — це коло фактів матеріально-правового і процесуального характеру, які підлягають встановленню для вирішення цивільної справи по суті. Предмет доказування необхідний насамперед для суду, який у своїй пізнавальній діяльності прямує від припущення про існування фактів до достовірного знання про них.

До предмета доказування в широкому сенсі належать такі групи фактів: 1) юридичні факти матеріально-правового характеру: 2) доказові факти; 3) юридичні факти процесуально-правового характеру; 4) факти, що сприяють правильній оцінці доказів: 5) факти, встановлення яких необхідно суду для виконання запобіжних і виховних завдань цивільного судочинства.

Отже, судове доказування складається із послідовних стадій: а) визначення кола обставин, що підлягають доказуванню; б) виявлення і збирання доказів у справі; в) дослідження доказів; г) оцінка доказів; д) перевірка правильності судового доказування під час перегляду судових рішень. Сукупність цих стадій визначає процес доказування в цивільному судочинстві. Тобто з початку мають бути встановлені обставини, що підлягають доказування в цілому (предмет доказування), а вже після цього обставини, які підлягають доказуванню кожною стороною у справі (обов'язок доказування).

КЛАСИФІКАЦІЯ ФАКТІВ ПРЕДМЕТУ ДОКАЗУВАННЯ.

І. За значенням виділяють основні та допоміжні юридичні факти. Основні – це такі юридичні факти, без яких цивільну справу неможливо вирішити. Допоміжні – це такі факти, які мають значення для встановлення основних, проте вони не завжди проявляють свою дію у конкретній цивільній справі.

ІІ. За ступенем відповідності встановленого правопорядку:

- правомірні;

- неправомірні. Неправомірні поділяються на: цивільні; адміністративні; кримінальні та інші правопорушення.

ІІІ. За впливом фактів на матеріальні права та обов*язки:

- факти, які породжують права та обов*язки;

- факти, які змінюють права та обов*язки;

- факти, які припиняють права та обов*язки. Дана класифікація має значення тим, що показує динаміку розвитку матеріальних відносин між сторонами та сформувати достовірні знання про їх перебіг.

IV. За особливістю доведення:

- позитивні;

- негативні. Позитивні – в яких що-небудь стверджується; негативні – в яких що-небудь заперечується.

V. За характером:

- матеріально-правові;

- процесуальні.

VI. За тривалістю у часі:

- факти-явища (відбулися у минулому);

- факти-стани (все ще тривають і під час розгляду цивільної справи).

9. Факти, які не включаються до предмету доказування.

Ряд фактів в предмет доказування не входять, але без їх участі правильно вирішити справу не можливо. В теорій цивільного процесу три види фактів не потребують процесуальної діяльності по їх доведенні, але разом з тим можуть бути покладені в обґрунтування рішення по справі як істинні. Мова йде про загальновідомі та преюдиційні факти, а також факти, визнані іншою стороною.

Загальновідомими фактами вважаються такі факти, якщо є наявним дві умови: а) об’єктивна – факт відомий широкому колу осіб; б) суб’єктивна – факт відомий суду. В такому випадку доводити даний факт не потрібно. Загальновідомість того чи іншого факту, як правило, відноситься до подій.

Преюдиційні факти – це факти, які встановлені рішенням суду по цивільній, господарській та адміністративній справі або вироком і постановою суду.

Визнання стороною факту, на яку протилежна сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень проти пред’явленого позову звільняє останню від обов’язку в її подальшому доведенні.

Встановлення факту може мати місце на попередньому судовому засіданні, де суддя, готуючись до розгляду справи, виясняє, які факти визнаються кожною стороною. В судовому засіданні сторони можуть заявити про відмову від визнання факту, якщо вони це зробили внаслідок помилки, обману, насильства, погрози, тяжкої обставини або внаслідок зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Якщо це в судовому засіданні буде доведено, то виноситься ухвала суду про прийняття відмови сторони від визнання обставин. Це має наслідком доведення визнаних колись фактів в загальному порядку.