16. Поняття та способи дослідження доказів. Критерії дослідження

Дослідження судових доказів- це безпосереднє сприйняття доказу шляхом вилучення з нього інформації цив. Справі.

Дослідження доказів як етап слід відрізняти від оцінки доказів, що є теж самостійним етапом оскільки критерії даних етапів абсолютно різні.Наприклад критерії дос-ння. є повнота;всебічність;об’єктивність;безпосередність; а критерії оцінки є належність;допустимість;достовірність;взаємність доказі ву їх сукупності…

Досл. Док. Відб. У судовому засіданні, у поперед. Засід.попереднє досл.для з-ня в судовому – кінцеве дослідж.док.

У ряді випадків дослідження доказів може бути проведене тим судом що розглядає справу крім того у 2 випадках дослідження доказів може бути проведене навіть за межами с.зас: при огляді письмових або речюдоказів у місці їх знаходженні; при допиті сідка у місці їх перебування.

Безпосередньо інформацію доказу вилучають окремими проц.. діями що отримали назву спосіб дослідження доказів.:

-надання пояснень осіб,що беруть участь у розгляді справи,які надають їх за правилами допиту свідків.

- допит свідків,експертів

-оголошення показань свідків

- оголошення письмових доказів

-оголошення протоколу огляду речових доказів

-оголошення висновку експертів

- оглад речових доказів

-відторення авдіозапису ,демонстрація відеозапису.

Критерії дослідження

Субєкти дслідження с.доказів дії пов’язані з вилученням доказів інформації вчиняють з врахування 4 критерій:

- всебічність- згідно даного критерію суд повинен дослідити докази ,як іподані ,як позив. Так і відп.,а також надати можливість обом участь у їх дослідженні;

-повне дос-ня.с.д. –це дос-ня.,яке означає отримання такого обсягу доказової інформації, яка була би достатньо для висновку про встановленість чи встановленість обставину справи.

- об’єктивність – означає,що суд не повинен віддавати явну перевагу одній або іншій стороні інакше це може бути підставою для відводу судді.

- безпосередності -це такий критерій дослідження с.д.згідно якого особисто склад суду який слухає справу ,повинен дослідження доказу,якщо склад суду міняється справа по суті розглядається з початку.

17. Поняття та види оцінки судових доказів. Принципи оцінки судових доказів.

Оцінка доказів — це психічна діяльність суб'єктів пізнання, що відбувається в логічній та процесуальній формах, щодо визначення якостей та властивостей доказів під час розгляду та вирішення конкретних судових справ.

Оцінка доказів за внутрішнім переконанням означає, що визначення достовірності та сили доказів проводиться, власне, судом. Закон надає суду можливість самому оцінювати кожний доказ, при цьому критерієм має бути внутрішнє переконання судді. Внутрішнє переконання має складну багаторівневу структуру та складний зміст, в якому динамічно взаємодіють об'єктивні та суб'єктивні чинники. Об'єктивну основу в переконанні судді становлять обставини справи, що розглядається, а суб'єктивна сторона внутрішнього переконання суддів полягає в їх впевненості в достовірності встановлених фактів, що виникає в процесі усвідомлення ними особистої відповідальності за правильне вирішення справи.

Оцінка доказів, що дається судом, залежно від рівня пізнання має характер попередньої, остаточної та контрольної.

Попередньою є оцінка доказів, що дається суддею (судом) під час прийняття, витребування, дослідження доказів, тобто до моменту виходу суду до нарадчої кімнати. Результати оцінки на цьому етапі виявляються зовнішньо в ухвалах суду про прийняття доказів, що належать до справи, або у відмові в прийнятті таких, у задоволенні клопотань про приєднання письмових доказів до справи, у призначенні судом додаткової експертизи тощо.

Остаточною є оцінка доказів, яка дається лише суддею (судом) в умовах нарадчої кімнати та є основною для прийняття вольового акту — судового рішення. Метою остаточної оцінки доказів є досягнення правильного знання про фактичні обставини у справі, адекватного реальності.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням. На формування внутрішнього переконання судді істотно впливає його світогляд, важливим елементом якого є правосвідомість. Правосвідомість допомагає правильно зрозуміти і тлумачити норму права, що підлягає застосуванню, оцінити зібрані в справі докази тощо. Гарантією об'єктивності внутрішнього переконання судді є принцип незалежності суддів і процедура оцінки доказів: незалежно від стороннього впливу, з огляду на сукупність наявних доказів, кожен з яких не має заздалегідь установленої сили. Внутрішнє переконання ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні наявних у справі доказів.

Остаточна оцінка доказів притаманна і для осіб, що беруть участь у справі, зокрема під час прийняття ними рішення про відмову від позову, при визнанні позову, укладенні мирової угоди. Остаточна оцінка доказів міститься в судових дебатах, репліках. У зазначених процесуальних діях аналізуються обставини справи, докази, що підтверджують чи спростовують ті чи інші факти, дається оцінка належності, допустимості, достовірності, достатності доказів, наданих і досліджених кожною зі сторін. Така оцінка доказів у судових дебатах чи репліках дається з огляду на правову позицію сторони.

Суд оцінює докази не тільки під час вирішення справи, але й на більш ранніх стадіях, наприклад, пропонує особам, що беруть участь у справі, надати додаткові докази, якщо не вважає можливим розгляд справи на основі наявних доказів.

Проміжна оцінка доказів має місце й у тому випадку, коли суд задовольняє чи відхиляє клопотання, пов'язані з доказами (про витребування, забезпечення доказів тощо). У цьому випадку суд, як правило, оцінює не сукупність доказів, а конкретний доказ на предмет його належності, допустимості, достатності.

Об'єктом оцінки є як докази, так і процесуальні джерела, що їх містять. До змісту оцінки доказів як фактичних даних (відомостей про факти, обставини) належать встановлення їх належності, допустимості, достовірності (якісні ознаки) та достатності (кількісна ознака).