- •1.Основні підходи розуміння прироДи доказового права.
- •2.Структура дп.
- •3.Принципи дп.
- •4.Поняття і сутність судового доказування в цп
- •5.Судове пізнання в структурі судового доказування
- •6.Суб’єкти судового доказування
- •7. Поняття та сутність предмету доказування.
- •8. Структура предмету доказування
- •9. Факти, які не включаються до предмету доказування.
- •10. Поняття та сутність судових доказів
- •11. Процесуальна форма судових доказів
- •12. Класифікація судових доказів
- •13. Поняття та класифікація етапів процесу судового доказування.
- •14. Визначення предмету судового доказування.
- •15. Способи та процесуальні форми збирання доказів у цив. Справі. Забезпечення доказів та судові доручення по їх збиранню
- •16. Поняття та способи дослідження доказів. Критерії дослідження
- •17. Поняття та види оцінки судових доказів. Принципи оцінки судових доказів.
- •18. Поняття та зміст пояснення сторін та третіх осіб як засобів доказування.
- •19. Види пояснень сторін та третіх осіб.
- •20. Надання та дослідження пояснення сторін і третіх осіб.
- •21. Оцінка пояснення сторін і третіх осіб.
- •23. Свідок як інший учасник процесу
- •24. Процесуальний порядок залучення свідка до цивільної справи
- •25.Дослідження та оцінка показів свідка
- •26. Поняття письмових доказів.Їх відмінність від пояснень сторін ,третіх осіб та показів свідків
- •27 Класифыкація письмових доказів
- •34. Дослідження та оцінка речових доказів
- •35. Поняття та види судової експертизи
- •36. Процесуальний порядок призначення судової експертизи.
- •37. Судовий експерт як інший учасник процесу
- •38. Поняття та структура висновку експерта як процесуального документу
- •39. Дослідження та оцінка висновку експерта.
- •40. Доказування при розгляді справ наказного провадження.
18. Поняття та зміст пояснення сторін та третіх осіб як засобів доказування.
Пояснення сторін і третіх осіб - це повідомлення зазначених осіб про відомі їм факти, що мають значення для вирішення справи.Пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників мають доказову силу лише у тому випадку, коли вони допитані як свідки. Якщо ці особи дали свої пояснення в іншому порядку, то такі пояснення мають лише орієнтуючий характер для суду. Відомості про факти, що містяться в таких поясненнях як правило, потребують доведення за допомогою інших засобів доказування.
Основне положення, яке дає можливість допитувати сторін, третіх осіб та їх представників як свідків закріплено в ст. 62 ЦПК України. Сторони і треті особи краще інших учасників знають обставини справи оскільки вони є учасниками допроцесуальних відносин. Тому цей засіб доказування особливо цінний для суду. Разом із тим, при оцінці їх пояснень суд повинен враховувати, що вони особисто заінтересовані у справі (позивач тощо) чи у результаті справи (треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору), що може вплинути на об’єктивність їх показань. З іншого боку, наявність згоди самої сторони на допит, разом із існуванням кримінальної відповідальності за дачу завідомо неправдивих показань є певними гарантіями достовірності таких показань.
Певним недоліком такого засобу доказування порівняно із показаннями свідків, а тим паче із, наприклад, письмовими або речовими доказами, є, як правило, наявність значного обсягу зайвої інформації, яка ускладнює встановлення обставин справи. Так, основний вид інформації, який є необхідним судові для встановлення обставин справи і який отримується в ході допиту, є повідомлення про факти. Але, як правило, в ході допиту, сторонами висловлюються також: 1) волевиявлення; 2) судження про юридичну кваліфікацію правовідносин; 3) мотиви, аргументи, за допомогою яких кожна сторона висвітлює фактичні обставини у вигідному для себе аспекті; 4) вираження емоцій, настроїв. Причому іноді відділити повідомлення про факти від інших видів інформації під час допиту конкретної особи непросто.
Пояснення сторін і третіх осіб про відомі їм обставини, що мають значення для справи, виступають джерелом інформації, засобом доказування (статті 27, 40 ЦПК). Пояснення сторін в процесі доказування можуть надати найбільш повні і точні відомості про обставини справи, оскільки вони є суб'єктами спірних правовідносин, що розглядаються судом. З цих же причин їх пояснення не завжди можуть мати об'єктивний характер.Об'єктивність пояснення сторін і третіх осіб забезпечується покладенням на них обов'язку сумлінно користуватися належними правами, проте процесуальні санкції за невиконання обов'язку дати об'єктивні пояснення не передбачені.
Пояснення сторін і третіх осіб можуть бути зроблені в усній і письмовій формі. Письмове пояснення позивача спочатку втілюється в зміст позовної заяви (ст. 137 ЦПК). Пояснення по суті заявлених вимог позивач і відповідач дають судді в усній формі при їх опитуванні в стадії підготовки справи до судового розгляду. В особливо складних справах суддя може запропонувати відповідачеві подати письмові пояснення у справі .При особистій участі в судовому засіданні пояснення сторін й інших осіб, які беруть участь у справі, заслуховуються безпосередньо судом, який розглядає справу, в усній формі, а письмові — оголошуються. Оголошуються і їх пояснення, які були зафіксовані в протоколі судового засідання, одержаного від іншого суду в порядку виконання доручення по збиранню доказів .Для забезпечення повного і правильного пізнання пояснень сторін і третіх осіб, процесуальний закон надає їм, іншим особам, які беруть участь у справі, право ставити запитання один одному (ст. 180 ЦПК), а суду — вживати для цього усіх передбачених законом заходів (ст. 15; ч. 2 ст. 162 ЦПК).
В змісті пояснень сторін про обставини справи можуть бути визнання, тобто повідомлення, що підтверджують наявність чи відсутність фактів, які входять до предмета доказування другої сторони.
