1. Загальні питання методики викладання іноземних мов

1.1. Система освіти в Україні та викладання іноземних мов

• Бакалавр - це освітньо-кваліфікаційний рівень учителя іноземної мови, який оволодів фундаментальними соціально-гуманітарними, психолого-педа­гогічними і фаховими знаннями, має сформовані навички та вміння для здійс­нення навчально-виховного процесу з іноземної мови в закладах освіти і здат­ний вирішувати типові професійні завдання, передбачені для посад учителів [Ніколаєва, с. 3].

• Спеціаліст - це освітньо-кваліфікаційний рівень учителя іноземної мови, який оволодів фундаментальними психолого-педагогічними і фаховими знан­нями, пройшов методичну та практичну підготовку і готовий до викладання двох базових і одного-двох небазових шкільних предметів або виконання ін­ших функцій у навчально-виховних закладах (наприклад: учитель англійської мови і літератури та французької мови), набув досвіду вирішення складних професійних завдань, передбачених для посад учителів [Ніколаєва, с.3].

• Магістр - це освітньо-кваліфікаційний рівень викладача іноземної мови, який оволодів поглибленими фундаментальними психолого-педагогічними і фаховими знаннями іноваційного характеру; набув досвіду застосування та продукування нових знань для вирішення проблемних педагогічних і науково-дослідних завдань у галузі навчання іноземних мов у середній та вищій школах [Ніколаєва, с. 3].

• Професійна підготовка вчителя іноземної мови – …володіння іноземною мовою як засобом усної та писемної комунікації в усіх сферах спілкування, а також як засобом педагогічної діяльності в різних умовах з урахуванням цілей навчання, вікових особливостей школярів та їх мовної підготовки [Ніколаєва, с. 242].

• Освітня програма - це перелік обов'язкових та вибіркових навчальних пред­метів, необхідних для здобуття певного освітнього ступеня, з визначенням кількості годин, відведених на їх опанування, та форм підсумкового контролю [Ніколаєва, с. 8].

• Освітня програма початкової школи має забезпечити оволодіння навичками та вміннями читання, письма i рахунку, початки морально-етичного виховання, естетичного, інтелектуального i фізичного розвитку та трудової підготовки учнів [Ніколаєва, с. 8].

• Освітня програма основної школи забезпечує оволодіння державною, рідною та іноземними мовами, базовими знаннями з природничо-математичних предметів, природознавства, вагомими надбаннями icтopiї, літератури, мистецтва; реалізує трудову підготовку, належний інтелектуальний та фізичний розвиток школярів, що створює базу для всебічного розвитку особистості, її нахилів, здібностей, талантів для професійного самовизначення, формування загальнолюдської моралі; стимулює засвоєння визначеного суспільними, національно-культурними потребами обсягу знань про природу, людину i суспільство, здійснення екологічного виховання, фізичного удосконалення [Ніколаєва, с. 8].

• Освітня програма старшої школи забезпечує завершення загальноосвітньої підготовки з предметів мовно-літературного, науково-природничого та суспільного циклів, формування ціннісних орієнтацій, світоглядної позиції та професійного самовизначення учня [Ніколаєва, с. 8].

• Професійно орієнтована освітня програма старшої школи розв’язує завдання освітньої програми старшої школи - виявлення та розвиток здібностей, таланту особи в галузях гуманітарних, природничо-наукових, технічних наук, культури, мистецтва тощо [Ніколаєва, с. 8].

• Глобальні навчальні програми – … ведуть учня вперед у всіх напрямах володіння мовою та комунікатив­ною компетенцією [РРЄ, с. 6].

• Модульні навчальні програми – … спрямовані на володіння учнем мовою в обмежених напрямах з конкретною метою[РРЄ, с. 6].

• Виважені навчальні програми – …віддають у навчанні перевагу окремим напрямам і визначають "профіль", у якому досягається більш високий рівень володіння певними знаннями та вміннями порівняно з іншими компонентами підготовки [РРЄ, с. 6].

• Часткові навчальні програми – … відповідають лише за окремі види діяльності та вміння (напр., рецепція) і не враховують інші види комунікації [РРЄ, с. 6].

• Спеціалізована школа і профільні класи - мають забезпечити поглиблене вивчення одного або кількох базових навчальних предметів [Ніколаєва, с. 9].

• Гімназія - середній загальноосвітній навчально-виховний заклад другого-третього ступеня, який забезпечує науково-теоретичну, гуманітарну, загально­культурну підготовку обдарованих і здібних дітей [Ніколаєва, с. 9].

• Ліцей - середній загальноосвітній навчально-виховний заклад, що забез­печує здобуття учнями освіти в обсязі понад державний освітній стандарт і здійснює науково-практичну підготовку талановитої учнівської молоді [Ніколаєва, с. 9].

• Індивідуальне навчання – … метою якого є забезпечення умов для здобуття загаль­ної середньої освіти або задоволення інших загальноосвітніх потреб особистості з урахуванням її індивідуальних особливостей [Ніколаєва, с. 9].

• Державний стандарт загальної середньої освіти – це зведення норм і поло­жень, що окреслюють державні вимоги до освіченості особи на рівні початкової, базової і повної загальної середньої освіти та гарантії держави в її досягненні громадянами [Ніколаєва, с. 10].

• Рекомендації Ради Європи (РРЄ) – описують, чого мають навчитися ті, хто оволодіває мовою, щоб користуватися нею для спілкування, та які знання і вміння їм потрібно розвивати, щоб діяти ефективно [РРЄ, с. 1].

• Мовна політика Ради Європи – спрямована на стимулювання, підтримку і координацію зусиль урядів країн-членів РЄ та недержавних установ з метою покращення вивчення мов згідно з головними принципами, та особливо кроків, що здійснюються ними шляхом проведення головних заходів, про які йдеться у Додатку до Рекомендацій R(82) 18 Комітету Міністрів Ради Європи [РРЄ, с. 2].

• Державний компонент змісту загальної середньої освіти/ освітній мінімум – є складником загальної середньої освіти, що задається інваріантною частиною базового навчального плану, формується на державному рівні і є обов'язковим для вивчення у всіх середніх навчальних закладах України [Ніколаєва, с. 10].

• Регіональний компонент змісту загальної середньої освіти – складова частина змісту середньої освіти, що відображає національну своєрідність регіону, його історію і культуру, традиції тощо [Ніколаєва, с. 11].

• Шкільний компонент змісту загальної середньої освіти – складова частина змісту середньої освіти, що добирається з урахуванням інтересів, здібностей, життєвих планів учнів даної школи, можливостей її педагогічного колективу і визначає специфіку даного навчального закладу [Ніколаєва, с. 11].

• Базовий навчальний план – … окреслює зміст загальної середньої освіти в його цілісному уявленні як системи знань, навичок і вмінь, які мусять опану­вати учні на певному етапі навчання у школі [Ніколаєва, с. 11].

• Інваріантна частина базового навчального плану – визначає освітні галузі, обов'язкові для вивчення в усіх загальноосвітніх навчальних закладах, що й має забезпечити досягнення обов'язкового освітнього рівня кожним випуск­ником середньої школи [Ніколаєва, с. 11].

• Варіативна частина базового навчального плану –слугує завданням роз­ширення і поглиблення змісту загальноосвітньої підготовки школярів, забез­печення їх індивідуального розвитку, пізнавальних інтересів і нахилів, перед­бачаючи години на вивчення предметів і курсів, які учні мають обов'язково обрати понад запропонованих в інваріантній частині, а також години, відве­дені на необов'язкові (факультативні) заняття [Ніколаєва, с. 11].

• Освітній стандарт навчального предмета чи галузі знань – це характерис­тика базового змісту освітньої галузі і система вимог, що визначають обов'язковий для досягнення кожним учнем рівень його засвоєння [Ніколаєва, с. 11].

• Державний стандарт з навчального предмета «Іноземна мова» має визначити загальну частину змісту ocвіти за умов існування різних програм, навчальних планів i підручників,… повинен виконати організуючу та координуючу роль, адже він забезпечує ядро змісту навчання іноземної мови незалежно від типу навчального закладу,… дає можливість зберегти єдиний освітній пpocтip у багатонаціональному суспільстві, стимулювати диференціацію освіти i зберегти наступність у викладанні предмета за різними моделями та варіантами [Ніколаєва, с. 12].

• Кваліфікаційна характеристика – це перелік основних вимог до професіональних якостей, знань і вмінь фахівця, необхідних для успішного виконання професійних обов’язків [Ніколаєва, с. 13].

• Методичний компонент його кваліфікаційної характеристики включає вимоги до теоретичної i до практичної підготовки вчителя іноземної мови [Ніколаєва, с. 13].

• Основні вимоги до теоретичної підготовки. Вчитель іноземної мови повинен знати i розуміти: основні етапи розвитку методики навчання іноземних мов; основи теорії формування комунікативної компетенції учнів, яка складається з: мовленнєвої компетенції; мовної (лінгвістичної) компетенції; соціокультурної компетенції; соціолінгвістичної компетенції; країнознавчої компетенції; навчальної компетенції'; стратегічної компетенції; дискурсивної компетенції тощо [Ніколаєва, с. 13].

• Ocновні вимоги до практичної підготовки. Вчитель іноземної мови повинен уміти реалізовувати:

• комунікативно-навчальну функцію, яка складається з інформаційного, мотиваційно-стимулюючого i контрольно-коригуючого компонентів, тобто кваліфіковано застосовувати сучасні принципи, методи, прийоми i засоби навчання iншомовнoгo спілкування;

• виховну функцію, тобто вирішувати завдання морального, культурно- естетичного, трудового виховання учнів засобами іноземної мови з урахуванням особливостей ступеня навчання;

• розвиваючу функцію, тобто прогнозувати шляхи формування i розвитку інтелектуальної та емоційної сфер особистості учня, його пізнавальних i розумових здібностей у пpoцeсі оволодіння іншомовним мовленням;

• освітню функцію, тобто допомагати учням в оволодінні уміннями вчитися, розширювати cвій світогляд, пізнавати себе та іншу систему понять, через яку можуть усвідомлюватися iншi явища.

Kpiм основних чотирьох вищезазначених функцій, учитель має бути здатним здійснювати:

• гностичну функцію, тобто аналізувати свою професійну діяльність i навчальну діяльність учнів, добирати підручники та посібники, прогнозувати труднощі засвоєння учнями мовного i мовленнєвого матеріалу, а також оволодіння мовленнєвою діяльністю, вивчати та узагальнювати досвід інших вчителів у галузі навчання іноземних мов;

• конструктивно-плануючу функцію, тобто планувати i творчо конструювати навчально-виховний процес у цілому i процес навчання конкретного матеріалу з урахуванням особливостей ступеня навчання; планувати навчально-комунікативну діяльність учнів на уроці та в позакласній роботі; здійснювати у комплексі різні види індивідуалізації навчання іноземної мови: мотивуючий, регулюючий, розвиваючий, формуючий;

• організаторську функцію, тобто реалізовувати плани (поурочнi, серії ypoків, позакласних заходів) з урахуванням особливостей ступеня навчання; творчо розв'язувати методичні завдання у npoцеci навчання i виховання з урахуванням провідних характеристик учнів певного навчального закладу, вносити до планів методично правильні корективи з метою досягнення бажаного результату, виходячи з цілей навчання іноземної мови в конкретному типі навчального закладу [Ніколаєва, с. 13-14].