- •Перелік умовних позначень і скорочень
- •1. Загальні питання методики викладання іноземних мов
- •1.1. Система освіти в Україні та викладання іноземних мов
- •1.2. Методика викладання іноземних мов як наука та її зв'язок з іншими науками
- •2. Система навчання іноземної мови
- •2.1. Поняття «система навчання» та її зміст
- •2.2. Комунікативний підхід у навчанні іноземної мови
- •2.3. Цілі навчання
- •2.4. Зміст навчання
- •2.5. Принципи навчання
- •2.6. Методи навчання
- •2.7. Засоби навчання
- •3. Лінгвопсихологічні основи навчання іноземних мов
- •3.1. Лінгвопсихологічна характеристика мовленнєвої діяльності та спілкування
- •3.2. Проблема навичок та вмінь мовлення у навчанні іноземних мов
- •3.3. Система вправ для формування навичок та вмінь мовлення
- •4. Навчання іншомовного матеріалу (формування мовної компетенції)
- •4.1. Навчання граматичного матеріалу (формування граматичної компетенції
- •4.2. Навчання лексичного матеріалу (формування лексичної компетенції
- •4.3. Навчання фонетичного матеріалу (формування фонетичної компетенції)
- •5. Навчання іншомовного спілкування (формування мовленнєвої компетенції)
- •5.1. Навчання аудіювання (формування компетенції в аудіюванні)
- •5.2. Навчання говоріння (формування компетенції в говорінні)
- •5.3. Навчання читання (формування компетенції в читанні)
- •5.4. Навчання письма (формування компетенції у письмі)
- •6. Організація та забезпечення процесу навчання іноземної мови в середніх навчальних закладах
- •6.1. Особливості навчання іноземної мови у школах різного ступеню
- •6.2. Планування навчального процесу з іноземної мови
- •6.3. Вимоги до уроку іноземної мови
- •6.4. Типи і структура уроків іноземної мови
- •6.5. Аналіз уроку іноземної мови
- •6.6. Індивідуалізація процесу навчання іноземної мови
- •6.7. Інтенсивне навчання іноземної мови
- •6.8. Контроль у навчанні іноземної мови
- •6.9. Позакласна робота з іноземної мови
- •Алфавітний покажчик
- •Словник граматичних термінів
- •Використана література
3. Лінгвопсихологічні основи навчання іноземних мов
3.1. Лінгвопсихологічна характеристика мовленнєвої діяльності та спілкування
Діяльність – …процес активної цілеспрямованої взаємодії суб’єкта з середовищем [Ніколаєва, с. 59].
Мовлення – це застосування мови у процесі спілкування [Ніколаєва, с. 59].
Мовленнєва діяльність – …активний, цілеспрямований, опосередкований мовою та зумовлений ситуацією спілкування процес прийому і видачі мовленнєвого повідомлення у взаємодії людей між собою [Ніколаєва, с. 59].
Речевая деятельность – сложная совокупность процессов, объединенных общей направленностью на достижение определенного результата, который является вместе с тем объективным побудителем данной деятельности, т. е. тем, в чем конкретизируется та или иная потребность субъекта [Сахарова, с. 182].
Мова – це нормалізована система звуків, морфем, слів та правил їх сполучення на морфологічному, синтаксичному, семантичному та логічному рівнях, тобто система знаків, що є основним засобом спілкування членів певного людського колективу, засобом переробки і передачі інформації від покоління до покоління [Ніколаєва, с. 59].
Речь – процесс активный по самой своей сущности, независимо от того, какие ее формы имеются в виду – чтение и понимание устной речи (нередко называемые пассивными) или устное и письменное выражение мыслей [Салистра, с. 111].
Види мовленнєвої діяльності – реалізуються в комунікативній мовленнєвій компетенції особи у специфічній сфері у вигляді процесів сприйняття та/або продукування одного чи більшої кількості текстів з метою виконання певної задачі [РРЄ, с. 10].
Процеси мовлення – є низкою нейрологічних та фізіологічних явищ, що відбуваються під час усної та писемної продукції або рецепції [РРЄ, с. 10].
Вид речевой деятельности (ВРД) (понятие, связанное с разработкой коммуникативных задач для процесса обучения) – форма общения, выражающая отношение обучаемого к восприятию или передаче информации [Роовет, с. 219].
Письмовий переклад – користувач/учень сприймає текст від мовця/ того, хто пише, який відсутній, однією мовою або кодом і продукує паралельний текст іншою мовою або кодом, який сприймається іншою особою в ролі слухача/читача на певній відстані [РРЄ, с. 99].
Усний переклад – користувач/учень діє як посередник у прямому спілкування між двома співрозмовниками, які не володіють однією і тією ж мовою або кодом, сприймаючи текст однією мовою та продукуючи відповідний текст іншою мовою [РРЄ, с. 99].
Закономерности речевой деятельности – количественная и качественная характеристика взаимосвязи смысловых и формально-языковых категорий в учебных текстах и продуктов речи, относящимся к разным типам речевой деятельности [Роовет, с. 221].
Модель научения виду речевой деятельности – последовательные шаги усвоения единиц обучения, усложняющихся в коммуникативном отношении [Роовет, с. 222].
Акт общения (понятие, связанное с проведением комплексного исследования) – единица общения при обмене продуктами речи между адресантом и адресатом по определенным схемам общения [Роовет, с. 221].
Акт речи – минимальная единица речи, существующая без учета экстралингвистических факторов общения [Роовет, с. 221].
Продуктивні види діяльності – це вид мовленнєвої діяльності, який включає вільне володіння говорінням чи вмінням робити усні презентації, а також викладати свої думки на папері [РРЄ, с. 14].
Продукція – користувач/учень продукує усний або письмовий текст, сприйнятий, часто на відстані, одним або кількома читачами, від яких не вимагається відповіді/реакції [РРЄ, с. 98].
Рецептивні види діяльності – включають читання про себе та сприймання джерел інформації [РРЄ, с. 14].
Рецептивні процеси – охоплюють чотири стадії (1 – це сприйняття усного та писемного мовлення: впізнавання звука/почерку та слів (рукописного і друкованого); 2 – це ідентифікація тексту, повна або часткова, відповідно до ситуації; 3 – це семантичне й когнітивне розуміння тексту як лінгвістичного цілого; 4 – це інтерпретація висловлювання у певному контексті), які, займаючи місце у лінійній послідовності, постійно вдосконалюються та реінтерпретуються у світлі дійсних знань про світ, схематичних очікувань та нового текстуального розуміння у підсвідомому інтерактивному процесі [РРЄ, с. 91].
Рецепція – користувач/учень сприймає текст одного або двох мовців або тих, хто пише, часто на відстані, і від нього не потребується відповідь [РРЄ, с. 98].
Інтеракція – це усний та/або писемний обмін в якому чергуються продукція та рецепція та який може частково співпадати з усною комунікацією; – користувач/учень вступає у безпосередній діалог зі співрозмовником [РРЄ, с. 14, 99].
Медіація – це опрацювання чи переробка існуючого тексту [РРЄ, с. 14].
Продукт діяльності – є те, в чому вона втілюється [Ніколаєва, с. 61].
Результат діяльності може виражатися у реакції-відповіді людини [Ніколаєва, с. 61].
Мовленнєва дія – одиниця МД [Ніколаєва, с. 61].
Стратегія – є певним чином організована, цілеспрямована та керована лінія поведінки, обрана індивідом для виконання завдання, яке він/вона ставить собі сам/сама, або з яким він/вона стикається; – …зв'язок між ресурсами того, хто навчається (компетенція ми), і тим, що він/ вона може з ним робити (види комунікативної діяльності); – це мовленнєві засоби, які користувач мовою застосовує для мобілізації та балансу своїх ресурсів, активізації вмінь та навичок, для того, щоб задовольнити комунікативні потреби у певному контексті та успішно виконати поставлене завдання у найбільш зрозумілий або найбільш економний можливий спосіб залежно від його/її конкретної мети [РРЄ, с. 10, 25, 57].
Завдання – … певна цілеспрямована дія, виконання якої індивід вважає необхідним з метою досягнення певного результату у контексті проблеми, яку слід розв'язати; це є певним зобов'язанням, що підлягає виконанню, або ж метою, якої слід досягти [РРЄ, с. 10].
Коммуникативная задача (КЗ) – совокупность взаимосвязанных и взаимообусловленных экстралингвистических факторов, направляющая обучаемого на порождение целостного продукта речи в определенном функциональном стиле [Роовет, с. 219].
Минимум коммуникативных задач (МКЗ) – минимальное количество образцов коммуникативных задач, необходимых для выработки умения создавать продукты речи определенного типа [Роовет, с. 222].
Коммуникативное задание (Кз) – побуждение обучаемого к частичной реализации общей экстралингвистической речевой установки [Роовет, с. 220].
Посередницькі види діяльності – користувач мовою покликаний не виражати свої власні думки, а просто діяти як посередник між співрозмовниками, неспроможними зрозуміти один одного прямо [РРЄ, с. 87].
Фізичні рухи/ дії – супроводжують мовленнєву діяльність і включають вказування (пальцем, рукою, поглядом, кивком), демонстрацію, чітко продемонстровані дії, що можуть сприйматися як відомі у розповіді, коментарі… [РРЄ, с. 88].
Мова тіла – це паралінгвістичні засоби…, що мають умовне значення і можуть дуже різнитися у різних культурах; – це знання умовностей, що керують поведінкою, складає частину соціокультурної компетенції користувача/ того, хто навчається [РРЄ, с. 89, 103].
Вживання екстралінгвістичних мовних звуків – такі звуки є паралінгвістичними, оскільки мають умовне значення, проте знаходяться поза нормативною фонологічною системою певної мови [РРЄ, с. 89].
Мікрофункції – є категоріями для функціонального використання у певній інтеракції окремих (зазвичай коротких) висловлювань, як правило, по черзі [РРЄ, с. 126].
Макрофункції – це категорії для функціонального використання усного мовлення або письмового тексту, що складаються з послідовності відрізків [РРЄ, с. 126].
