Поняття про смислові утворення особистості

В науковій літературі поширеною є думка про те, що спрямованість особистості, її основні і відносно незмінні ставлення до основних сторін життя (до світу, суспільства, праці, інших людей, самого себе) визначаються загальними смисловими утворенням. . Особливе місце серед смислових утворень людини займають особистісні цінності, тобто “усвідомлені узагальнені самовартісні смислові утворення особистості”.. Психологічна природа особистісних цінностей характеризується тим, що вони завжди є самоцінностями, внутрішнім змістом, потребами людини, тобто зміст певних моральних норм стає для людини значущим сам по собі, як такий, без будь-яких попередніх умов. Узагальнюючи результати чисельних психологічних досліджень, Б.С. Братусь вказує на ряд специфічних особливостей смислових утворень:

• смислові утворення можуть існувати як в усвідомленій, так, і це має місце дуже часто, в неусвідомленій формі;

• вони не піддаються прямому безпосередньому контролю і чисто словесним, вербальним впливам;

• смисли не мають “непсихологічного” існування, вони не існують самі по собі, об’єктивно (подібно світу значень, культури тощо), вони завжди суб’єктивні;

• смислові утворення можна зрозуміти і досліджувати лише в їх діяльнісному, життєвому контексті.

Смислові утворення розрізняють за ступенем узагальненості та місцем у загальній ієрархії смислової сфери. Найзагальніші з них пов’язані із світосприйманням та світорозумінням, з уявленнями людини про смисл власного існування, з її життєвими цінностями. Саме вони лежать в основі уявлення людини про себе, підтримують її образ “Я”. На базі загальних формуються часткові смислові утворення (особистісний смисл і смислові установки). Структурно смислові утворення являють собою складний сплав інтелектуальних та емоційних процесів. Приміром, в чисельних дослідженнях такої різновидності смислових утворень як соціальні установки останні розглядаються як трикомпонентне психологічне утворення з когнітивною, емоційною та поведінковою складовими. Смислові утворення відіграють визначальну роль у діяльності людини. Саме вони лежать в основі можливої саморегуляції особистості при постановці цілей та усвідомленні своїх вчинків. Наголошується (І.Д. Бех), що головна функція смислових утворень особистості полягає у регуляції діяльності. Саме вони задають ту чи іншу смислову спрямованість діяльності і поведінки, є основою можливості свідомо і гнучко змінювати цю спрямованість.

Рівні розвитку ціннісно-смислової сфери

Розрізнюють (Б.С. Братусь) такі основні рівні розвитку смислової сфери особистості: Нульовий – рівень прагматичних, ситуативних смислів, детермінованих самою предметною логікою досягнення мети в певних конкретних умовах. Цей рівень взагалі не зовсім коректно вважати особистісним, оскільки він повністю злитий зі ситуацією, виконуючи допоміжну регулятивну роль в її усвідомленні. Перший – егоцентричний рівень. Визначальним у ставленні до дійсності виступають власні бажання індивіда, його прагнення, вигода, користь, комфорт, престижність тощо. Всі інші люди ставляться в залежність від того, допомагають вони, чи, навпаки, заважають, у здійсненні цих бажань. Другий – групоцентрований рівень. У ставленні до дійсності визначальним смисловим моментом стає найближче соціальне оточення людини, референтна для нього група. Ставлення до інших людей при цьому істотно визначається їх належністю (чи, навпаки, фактом невходження) до такої групи . Третій – просоціальний рівень. На ньому особистісна, смислова спрямованість людини вже не обмежується членами своєї референтної групи, вона спрямована на досягнення таких результатів (продуктів праці, діяльності, спілкування, пізнання тощо), які потрібні всім іншим людям, навіть особисто незнайомим, “далеким”. На першому рівні інша людина виступає як предмет, засіб для досягнення власних егоцентричних бажань, на другому – люди діляться на вузьке коло “своїх” (і лише їм притаманна самоцінність) і решту “чужих” (позбавлені такої самоцінності), а на третьому – принцип самоцінності стає всезагальним, визначаючи напрям освоєння людиною її власної родової людської сутності.