Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Психология воспитания Тема 3.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
71 Кб
Скачать
☆

Діяльність – основа розвитку особистості

У своїх міркуваннях щодо психічних явищ Л.С. Виготський наголошував на ролі спільної діяльності для розвитку психіки людини. Він показав, що внутрішні психічні процеси є перетвореними формами зовнішньої колективної діяльності людей, наслідком їх співробітництва. Д.Б. Ельконін вважав, що психічний розвиток протікає у формі оволодіння дитиною діяльностями двох типів: такими, в рамках яких здійснюється орієнтація в основних смислах людської діяльності та освоєння цілей, мотивів і норм взаємин між людьми (безпосередньо-емоційне спілкування немовляти з дорослим, рольова гра дошкільнят, інтимно-особистісне спілкування підлітків), та іншими, в яких освоюються суспільно вироблені способи дій з предметами і еталони виділення в предметах тих чи інших сторін (маніпулятивно-предметна діяльність дитини раннього віку, учбова діяльність молодших школярів, учбово-професійна діяльність старших школярів). Невідповідність потребно-мотиваційної сфери дитини, яка формується через діяльності першого типу, та її операційно-технічних можливостей, якими дитина оволодіває через діяльності другого типу, і складає визначальну рушійну суперечність психічного розвитку дитини.

Поняття про провідну діяльність

Посилення названої розбіжності викликає зміну провідної діяльності, тобто таку, в якій передусім і формуються необхідні для її подолання психічні новоутворення. О.М. Леонтьєв виділяє такі ознаки провідної діяльності:

  • по-перше, у формі провідної діяльності виникають і диференціюються нові види діяльності;

  • по-друге, в ній перебудовуються і формуються окремі психічні функції;

  • по-третє, вона визначає зміни особистості.

Кожному періоду дитинства відповідає своя провідна діяльність. Д.Б. Ельконін називає провідною діяльністю для немовлят безпосередньо-емоційне спілкування з дорослим, для дітей раннього віку - предметно-маніпулятивну діяльність, у дошкільному періоді - рольову гру, для молодших школярів - учбову діяльність, для підлітків - інтимно-особистісне спілкування, для періоду ранньої юності учбово-професійну діяльність. Таке визначення провідних видів діяльності не є загальноприйнятим. Так, приміром, Д.І. Фельдштейн вважає, що провідною діяльністю для підліткового віку є розгорнута суспільно корисна діяльність у всіх її формах (трудова, суспільно-організаційна, художня, спортивна, учбова). М.С. Каган настоює, що для періоду ранньої юності провідною є ціннісно-орієнтаційна діяльність свідомості, пошук смислу життя, самостійне визначення всіх моральних, політичних і естетичних ідеалів та ін. Зауважимо, що в усіх цих підходах вказується на різні суперечності, але всі вони, без сумніву, є джерелом особистісного розвитку.

3. Формування мотиваційної сфери особистості Мотивація і мотив

Ядром цілісної структури людської особистості є мотиваційна сфера з притаманною їй складною та ієрархічною будовою мотивів. В силу сказаного важливою психологічною вимогою до процесу виховання є вимога формування у дитини необхідної мотивації її поведінки та діяльності. Мотивацію визначають як сукупність причин психологічного характеру, що пояснюють поведінку людини, її спрямованість та активність.. Під мотивом розуміють внутрішню рушійну силу, що спонукає людину до діяльності. Мотиви діяльності та поведінки людини генетично пов’язані з її органічними та духовно-культурними потребами. Існують різні класифікації мотивів. Так, вони можуть бути зовнішніми відносно діяльності (безпосередньо не зв’язаними з нею) та внутрішніми (пов’язаними з нею безпосередньо).. Внутрішні мотиви, у свою чергу, розділяють на процесуальні (інтерес до процесу діяльності), результативні (інтерес до результату діяльності) та мотиви саморозвитку (заради розвитку певних здібностей чи якостей). Розрізняють усвідомлені та неусвідомлені мотиви. В останньому випадку людина сама не знає, заради чого вона виконує певну діяльність, або ж щиро помиляється щодо своїх спонук. Мотиви бувають такі, які просто розуміються, усвідомлюються людиною (тобто вона знає, ради чого слід виконувати цю діяльність), та діючі (тобто такі, заради яких людина дійсно здійснює цю діяльність).