2. Загальна характеристика процесу виховання

Психологія виховання досліджує психологічні закономірності формування особистості в умовах цілеспрямованого педагогічного процесу. Конкретизуючи цю тезу, відмітимо, що вона основана на визнанні принципової можливості активного цілеспрямованого формування особистості. Саме виховання при цьому розглядається як процес, що має місце внаслідок взаємодії вихователів і вихованців, внаслідок взаємодії самих вихованців, які є не лише об’єктами, а й суб’єктами виховання.

Соціальна ситуація розвитку особистості

Становлення людини як індивіда та особистості, по Виготському, передбачає діалектичну взаємодію двох відносно автономних, але нерозривно взаємопов’язаних рядів розвитку - природного і соціального. Кожному віку притаманна своя специфічна соціальна ситуація розвитку, тобто особливе поєднання співвідношення внутрішніх процесів розвитку і зовнішніх умов, яке є типовим для кожного вікового етапу і зумовлює і динаміку психічного розвитку впродовж відповідного вікового періоду, і нові якісно своєрідні психологічні утворення, які появляються на момент його завершення. Так, досягнувши певного віку, дитина, незалежно від особливостей свого індивідуального розвитку та досягнутого рівня готовності, попадає у визначене даним суспільством становище і тим самим у систему об’єктивних умов, які й визначають характер її життя та діяльності на даному етапі. Відповідати цим умовам для дитини життєво важливо, оскільки саме від цього залежить її емоційне благополуччя. Характер такого становища визначається, з одного боку, об’єктивними потребами суспільства, з іншого, - існуючими у даному суспільстві уявленнями про вікові можливості дитини та ідеал її розвитку. Конкретизується це становище для кожного вікового етапу розвитку в особливих взаєминах з оточуючими людьми, в особливій провідній діяльності, в певній системі прав і обов’язків тощо.

Джерела та умови особистісного розвитку

Джерелами особистісного розвитку дитини виступають освоювані нею форми соціальної активності, які виявляються у взаємодії людей, у їх культурі, звичаях і традиціях, у системі виховання, ідеології і моралі. Саме вони утворюють потенціал майбутнього особистісного розвитку. Однак реалізується цей потенціал у персональній індивідуальності лише при наявності певних умов. Умовами особистісного розвитку є:

• своєчасне включення дитини в систему соціальних людських взаємин;

• наявність рядом з дитиною розвинутих і різноманітних особистостей, психологію яких вона може освоїти і поведінці яких вона спроможна наслідувати;

• наявність ефективних методів виховання, які мають передати дитині все необхідне для її особистісного розвитку.

Етапи особистісного вікового розвитку

Порівняння етапів особистісного вікового розвитку дитини з тими етапами, які вона проходить під час вдосконалення свого інтелекту, дозволяє відмітити ряд істотних відмінностей: 1) перші значно довші і не співпадають в часі з етапами розвитку інтелекту; 2) в онтогенезі людини вони займають більший період; якщо процес інтелектуального розвитку в основному завершуються в підлітковому віці (період становлення теоретичного мислення і виявлення наявних здібностей), то процес особистісного розвитку в цьому віці ще активно продовжується. Узагальнення наявних досліджень вікових особливостей особистісного розвитку людини дозволяє виділити ряд періодів з характерними для кожного них особливостями і новоутвореннями. I етап. Умовно його називають етапом формування характеру і мотивації досягнення успіхів. Він співвідноситься з віковим періодом від народження до трьох років. Під впливом спілкування з дорослими та внаслідок їх звернень у дитини закладаються основи майбутнього характеру і формується прагнення до успіху. II етап. Його датують роками від трьох до шести років. Це період бурхливого розвитку самосвідомості і початку відкритого виявлення рис характеру. Інтенсивно формуються самооцінка та рівень домагань дитини, різноманітні особистісні якості, які проявляються у поведінці, діловому та особистісному спілкуванні з людьми. III етап. Припадає на молодші шкільні роки і охоплює період від 6-7 до 11-12 років. Це період формування світогляду та моралі, однак поки-що у невиявленому вигляді. Під час спілкування з дорослими та однолітками в процесі учбово-пізнавальної діяльності закладаються основи моральної позиції особистості. IV етап – пов’язаний з навчанням учнів у середніх та старших класах і займає віковий період від 12-13 до 15-16 років. Він є визначальним у формуванні і початковим у відкритому виявленні світогляду та моралі особистості.