Формування моральних понять

Основою моральної свідомості особистості є моральні поняття, в яких відображаються логічно сформульовані і відособлені судження, що виражають загальні та істотні ознаки реально існуючих моральних взаємин людей у діяльності та спілкуванні. Діти не відкривають моральних істин і не займаються пошуком відповідних символів, вони засвоюють моральні поняття в готовому вигляді. Зрозуміло, що процес засвоєння цих понять вимагає певної педагогічної інструментовки, яка має зробити його ефективним та дієвим. Останнє вимагає від вчителя: а) знання тієї системи понять, які слід сформувати в учнів; б) розуміння механізмів освоєння моральних понять на різних вікових етапах розвитку особистості. Освоєння особистістю моральних понять здійснюється на різних рівнях:

• елементарного узагальнення і вміння використовувати поняття в знайомих ситуаціях;

• сформованого в загальних рисах поняття і слабкого вміння використовувати його в аналогічних ситуаціях;

• більш чіткого і усвідомленого поняття та вміння його застосовувати в незнайомих ситуаціях;

• повного оволодіння поняттям і вміння використовувати його в любих умовах життя та діяльності.

Успішність формування моральних понять залежить від опори педагога на наочні уявлення, ті зразки поведінки чи ідеали, які були сприйняті особистістю через досвід свого життя та діяльності. Визначальну роль відіграє ширина діапазону моральних знань учня, їх спрямованість, глибина моральних почуттів, стійкість форм поведінки тощо.

Вимоги до роботи по формуванню моральних понять

Роботу по освоєнню школярами моральних понять слід будувати, дотримуючись вимог концентричності, історизму та власної активності особистості. Так, спочатку діти не вміють аналізувати засвоювані поняття, погано диференціюють та узагальнюють їх. Після тривалої роботи по їх осмисленню вони учаться давати їх абстрактно-логічні дефініції, а потім – робити аналіз понять, виявляючи високий рівень узагальнення, вміння логічно розмірковувати та доказувати. На завершальному етапі учні вільно користуються поняттям в різних ситуаціях. Сказане вимагає розширення і поглиблення змісту моральних знань учнів, наступність і циклічної послідовності в їх засвоєнні. При цьому слід враховувати, що для молодших школярів доступний ситуативно-конкретний і образний зміст понять, для підлітків – ілюстративно-динамічний, наочно-образний, а для юнаків і дівчат – вже абстрактно-логічний. Історичність в організації роботи по освоєнню моральних понять вимагає простежування зміни їх змісту залежно від конкретних історичних та соціально-економічних умов життя людей. Вимога активності самої особистості закладає перехідний місток між оволодінням моральними поняттями та виробленням на їх основі моральних переконань особистості. Адже останні обов’язково передбачають наявність власного погляду на події та вчинки, сформованість адекватного емоційного ставлення до моральних знань. В науковій літературі відстоюється думка про те, що структура людських цінностей формується і будується не на основі вроджених і підсвідомих спонукань, а внаслідок свідомого, осмисленого відображення оточуючої дійсності. Наголошується, що одним із основних факторів формування особистісних цінностей є насамперед свідома інтелектуальна робота особистості по все більш повному і глибокому відображенню дійсності. Однак освоєні моральні знання мають стати не просто сумою відомостей, якими оволодів учень, а його внутрішніми переконаннями, глибоко особистісним здобутком. Це вимагає внутрішньої готовності учня до їх засвоєння та емоційне ставлення до моральних норм. Деякі з цих норм підтримуються та регулюються громадською думкою та громадським примушуванням, інші – звичками, але вони завжди співвідносяться з свідомою, вольовою поведінкою особистості, яка характеризується насамперед своєю спрямованістю, а не лише результатом. Моральні знання, що не знайшли свого вираження у відповідних вчинках особистості, не можна оцінити ні схвально, ні осудливо. Як влучно зауважував у свій час К.Д. Ушинський, між переконанням у корисності будь-якого правила життя та виконання його лежить ціла безодня, заповнювана силою звички.