Психологічний об’єкт виховання

Психологічним об’єктом виховання є ціннісно-смислова сфера особистості - народжувані в ході самого життя особистісні смисли, смислові установки і цінності, що регулюють дії та вчинки особистості в різноманітних проблемно-конфліктних ситуаціях морального вибору. Ціннісна сфера особистості виробляється у кожної людини в цілісному процесі її індивідуального розвитку. Цьому процесу притаманний ряд особливостей, встановлених дослідженнями Т.М. Мальковської та підтверджених результатами чисельних інших досліджень. Так, засвоєння моральних цінностей передбачає наявність морального ставлення до них. Поведінка, що відповідає певним моральним вимогам лише на рівні вироблених звичок, власне кажучи, ще не є моральною, оскільки вона не містить ставлення до стандартизованої дії. Моральним можна вважати лише той вчинок, в основі якого лежить знання моральної норми, свідоме ставлення до неї і прийняття рішення на основі власної відповідальності. На формування ціннісної сфери особистості впливають цінності значущих для неї осіб (для учнів – це батьки, однолітки, друзі, деякі з учителів та ін.). Істотним фактором є також сила традицій, звичаїв, забобонів тощо. Оскільки дія всіх цих факторів має не лише позитивні, а й негативні сторони, то виключно важливого значення набуває власне активне ставлення особистості до існуючих норм спілкування та взаємодії між людьми.

Роль оціночної діяльності у розвитку ціннісно-смислової сфери

Об’єктивна значущість явищ сама по собі не забезпечує вироблення ціннісного ставлення особистості до них. Усвідомлення об’єктів соціальної дійсності як цінностей передбачає наявність для цього особливих психологічних механізмів. Серед останніх на перший план виходить оціночна діяльність особистості, спрямована не просто на засвоєння та усвідомлення об’єктивно-змістовної сторони об’єкта чи предмета, а й на оцінювання їх властивостей з точки зору корисності, прийнятності тощо для задоволення потреб та інтересів особистості, реалізації цілей її діяльності. Основою розгортання виховного впливу має виступати таке представлення певної соціальної цінності (ідеї, норми, вимоги), яке викликало б у вихованця відповідний рефлексивно-емоційний процес. Результатом такої оціночної діяльності стає усвідомлення цінності, формування ціннісних орієнтацій. Лише за допомогою такого рефлексивного процесу (мислення, спрямованого на власне “Я”) у контексті змісту соціальної цінності їй можна надати особистісного смислу, високої значущості. Важливою стороною такої рефлексії є емоційне переживання особистості. Сказане зумовлює важливі для педагогічної практики висновки:

• зміна смислових установок особистості вимагає виходу за межі індивідуальної свідомості і відповідних змін у тій діяльності, яка й призвела до формування цих установок (діяльності, в якій виражається ставлення особистості до певних цінностей, ідеалів, подій);

• самого усвідомлення смислових установок не достатньо для їх зміни, ще слід змінити ту соціальну позицію, яка зумовила їх формування у свій час;

• смислові установки та особистісні смисли відображаються словами лише за умови, що в них виражається ставлення педагога до тієї чи іншої сторони дійсності, що ці слова заново народжується в діалозі-співробітництві педагога з вихованцями.