- •Поняття кримінального права України.
- •Завдання кримінального права України.
- •Система кримінального права України.
- •Кримінальне право і суміжні галузі права, зв’язок і відмінності між ними.
- •Поняття і значення принципів кримінального права.
- •Система принципів кримінального права.
- •Принцип законності в кримінальному праві України.
- •Принцип невідворотності відповідальності в кримінальному праві України.
- •Принцип особистої відповідальності в кримінальному праві України.
- •Принцип вини і відповідальності в кримінальному праві України.
- •Принцип справедливості в кримінальному праві.
- •Принцип гуманізму в кримінальному праві.
- •Принцип рівності осіб перед законом в кримінальному праві.
- •Поняття закону про кримінальну відповідальність, його ознаки і значення.
- •Структура закону про кримінальну відповідальність.
- •Поняття диспозиції кримінально-правової норми та її види.
- •Поняття санкції кримінально-правової норми та її види.
- •Тлумачення закону про кримінальну відповідальність.
- •Чинність закону про кримінальну відповідальність в часі.
- •Чинність закону про кримінальну відповідальність в просторі.
- •Чинність закону про кримінальну відповідальність по колу осіб.
- •Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі.
- •Правові наслідки засудження особи за межами України.
- •Видача особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, та особи, яка засуджена за вчинення злочину.
- •Поняття та ознаки злочину: законодавче і теоретичне визначення.
- •Поняття, види і значення складу злочину.
- •27. Класифікація злочинів, її критерії та кримінально-правове значення.
- •28. Злочин і злочинність. Поняття, причини і умови, показники злочинності.
- •29. Закінчений злочин. Момент закінчення окремих видів злочинів і практичне значення правильності його встановлення.
- •30. Поняття і ознаки готування до злочину. Відмінність готування до злочину від виявлення наміру вчинити злочин.
- •31. Поняття, ознаки і види замаху на злочин.
- •32. Підстави і межі кримінальної відповідальності за замах на злочин.
- •33. Добровільна відмова при незакінченому злочині.
- •34. Матеріальні і формальні склади злочинів.
- •35. Відповідальність за злочини, вчинені у стані сп’яніння.
- •36. Поняття кримінальної відповідальності, її відмінність від інших видів юридичної відповідальності.
- •37. Підстави кримінальної відповідальності.
- •39. Поняття і значення об’єкта злочину.
- •40. Об’єкт і предмет злочину.
- •41. Класифікація об’єктів злочинів.
- •42. Безпосередній об’єкт злочину, його види та значення.
- •43. Поняття, ознаки і значення об’єктивної сторони злочину.
- •44. Суспільно небезпечне діяння та його форми.
- •45. Спосіб, засоби, знаряддя, обстановка, час, місце вчинення злочину, та їх кримінально-правове значення.
- •46. Поняття, види і значення суспільно небезпечних наслідків.
- •47. Причинний зв’язок між суспільно небезпечним діянням та суспільно небезпечними наслідками.
- •48. Факультативні ознаки об’єктивної сторони складу злочину.
- •49. Поняття суб’єкта злочину та його ознаки.
- •50. Осудність, як одна з ознак суб’єкта злочину.
- •51. Неосудність та її критерії
- •52. Обмежена осудність
- •53. Спеціальний суб’єкт злочину
- •55. Поняття і зміст вини. Значення вини.
- •56. Форми вини, критерії і значення їх виділення
- •57. Умисел, як форма вини. Види умислу
- •58. Необережність та її види
- •59. Поняття, види та кримінально-правове значення помилки
- •61. Випадок (казус) і його відмінність від злочинної недбалості
- •62. Мотив і мета вчинення злочину, їх кримінально-правове значення.
- •63. Поняття співучасті у злочині. Значення інституту співучасті
- •64. Форми співучасті у злочині, критерії і значення їх виділення
- •65. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією
- •66. Види співучасників злочину
- •67.Поняття виконавця злочину, об’єктивні і суб’єктивні ознаки, що характеризують його діяння.
- •68. Поняття пособника злочину, об’єктивні і суб’єктивні ознаки, що характеризують його діяння
- •69. Поняття підбурювача злочину, об’єктивні і суб’єктивні ознаки, що характеризують його діяння
- •70. Поняття організатора злочину, об’єктивні і суб’єктивні ознаки, що характеризують його діяння
- •71. Підстави і межі кримінальної відповідальності співучасників злочину
- •72. Відповідальність за співучасть у злочинах із спеціальним суб’єктом
- •73. Добровільна відмова співучасників
- •74. Ексцес співучасника злочину та його види. Вплив ексцесу на кримінальну відповідальність співучасників злочину
- •75. Поняття і ознаки множинності злочинів
- •76. Види множинності злочинів, критерії і значення їх виділення.
- •77. Поняття і види повторності злочинів.
- •78. Поняття і ознаки сукупності злочинів. Види сукупності злочинів.
- •79. Поняття, види і кримінально-правове значення рецидиву злочину.
- •80. Правові наслідки повторності, сукупності та рецидиву злочинів.
31. Поняття, ознаки і види замаху на злочин.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 КК за-махом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння(дії або
бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, пе редбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не за-лежали від її волі.
Замах на злочин є проміжною стадією його вчинення, видом неза-кінченого злочину. Об’єктивні ознаки замаху на злочин такі: а) вчи-нення діяння(дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину; б) недоведення злочину до кінця; в) причини недо-ведення злочину до кінця не залежать від волі винного.
Замах на злочин поділено законодавцем за суб’єктивним критерієм на закінчений(ч. 2 ст. 15 КК) та незакінчений(ч. 3 ст. 15 КК), тобто за ставленням самого винного до вчинених ним діянь, за його власним уявленням про ступінь виконання його діяння у вчиненні злочину.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 КК замах на злочин є закінченим, якщо осо-ба виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
Закінчений замах на злочин свідчить про невдалу спробу вчинити закінчений злочин. Тому його нерідко називають невдалим замахом на злочин. Наприклад, винний з метою вбивства зробив постріл у потер-пілого, але промахнувся чи лише поранив його. Тут він зробив усе, що вважав за необхідне для вбивства потерпілого, однак смерть не наста-ла з обставин, що не залежали від його волі, тому злочин(убивство)
не було доведено до кінця. Або винному не вдалося виготовити вибу-хові речовини, придатні для використання, хоча він використав усі необхідні для цього, на його думку, суміші.
Згідно з ч. 3 ст. 15 КК замах на злочин є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила всіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.
Незакінчений замах на злочин іноді називають перерваним. Напри-клад, викрадач(крадій) був затриманий, як тільки проник у житло або при нападі для вбивства з рук винного було вибито зброю.
32. Підстави і межі кримінальної відповідальності за замах на злочин.
Стаття 16. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин
Кримінальна відповідальність за готування до злочину і замах на злочин настає за статтею 14 або 15 і за тією статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає відповідальність за закінчений злочин. Кримінальна відповідальність за готування до злочину і замах на злочин настає за статтею 14 або 15 і за тією статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає відповідальність за закінчений злочин.
1. Згідно зі ст. 2 підставою кримінальної відповідальності є наявність у діянні особи складу злочину. При попередній злочинній діяльності це положення потребує уточнення. Підставою кримінальної відповідальності за готування і замах є склад незакінченого злочину, ознаки якого зафіксовані у ст. ст. 14 та 15 і у відповідній статті Особливої частини КК. Кваліфікація готування і замаху відбувається за двома нормами - за статтею Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за закінчений злочин, до якого суб'єкт готувався або на вчинення якого зробив замах, з обов'язковим посиланням на ст. ст. 14 або 15. Це посилання є необхідним, оскільки всі склади злочинів у диспозиціях норм Особливої частини КК сформульовані як закінчені посягання. При цьому кожна попередня стадія поглинається наступною і самостійної правової оцінки не потребує.
Суспільне небезпечні однорідні з тими, які прагнув заподіяти винний, наслідки, що настали при замаху на злочин, не потребують самостійної кваліфікації навіть у тому разі, коли вони охоплюються ознаками об'єктивної сторони іншого закінченого злочину. Наприклад, заподіяння під час замаху на вбивство середньої тяжкості тілесного ушкодження кваліфікується лише за ст. ст. 15, 115 без оцінки вчиненого за ст. 122.
2. Покарання за готування до злочину та замах на нього призначається за тією ж статтею КК, що і за закінчений злочин. При цьому, крім загальних засад призначення покарання, обставин, які пом'якшують і обтяжують відповідальність, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця (ч. 1 ст. 68). Ст. 68 закріплює принцип не обов'язкового, а факультативного пом'якшення покарання за незакінчений злочин.