19. Документ і канцелярія галицько-волинських князів у науковому доробку о. Купчинського.

О. Купчинський у своїй праці «Із спостережень над розвитком документа та діяльністю князівської канцелярії галицько-волинських земель XIII -  першої половини XIV ст. » дослідив документальні джерела Галицько-Волинської держави, а також канцелярії князів та периферійні адміністративні канцелярії – воєводи, старости та канцелярії міст і духовних установ. Значну увагу він приділяє ступеню вивчення даної проблеми в історіографії і стверджує, що дана тема в науці не знайшла належного висвітлення. Називає кілька прізвищ дослідників з якими погоджується, а також і ті імена, в твердженнях яких бракує аргументованості. О. Купчинський аналізує той факт, що саме з галицько-волинських земель збереглась така незначна кількість документів і актових матеріалів та наводить основні причини даного явища. Дослідник також ставить питання щодо самого поняття «канцелярія», точного визначення для якого немає і досі. Він, проте, схиляється до трактування цього терміну Топаловою, яка характеризує канцелярію як установу, що має внутрішній субординаційно-ієрархічний поділ управлінської та виконавчої праці, власну організаційно-функціональну структуру, основною функцією якої є участь у здійсненні державою розпорядчо-виконавчої діяльності. О. Купчинський зазначає, що документ змушує людей вступати у контекст з писаним словом. Письмовий акт поставав як невід’ємна частина культурного розвитку. О. Купчинський дає характеристику канцелярії Романа Мстиславича, Данила Романовича, Володимира Васильковича, Юрія Львовича, Юрія Болеслава Тройденовича.  Варто зазначити, що дані характеристики є першими спробами у даному плані, отже, це можна вважати значним кроком у дослідженні даної проблеми. Автор також зауважує, що через брак документальних джерел він змушений часто звертатися і до вторинної інформації. Сюди автор відносить загальноісторичні факти, історіографічні джерела. Дослідник описав особливості організації князівських канцелярій, зокрема, описує хронологічні рамки існування канцелярії, місце її перебування, документацію даної канцелярії, міжнародні зв’язки, ієрархічну структуру персоналу. Проте, зрозуміло, що вичерпної характеристики для кожної канцелярії  дати неможливо через брак необхідних джерельних даних. Розвиток документа у Галицько-Волинському князівстві Купчинський пов’язує із розвитком самої України-Руси та її міжнародними відносинами. Отже,  науковий доробок Олега Купчинського є надзвичайно значущим стосовно вивчення дипломатики Галицько-Волинської держави.

20. Палеографія як сід, її предмет і методи.

Палеографія (від палео ... і ... графія), спеціальна історико-філологічна дисципліна, що вивчає історію письма, закономірності розвитку його графічних форм, а також пам'ятники стародавньої писемності в цілях їх прочитання, визначення автора, часу і місця створення. Палеографія досліджує еволюцію графічних форм літер, письмових знаків (наприклад, ієрогліфів), пропорції їх складових елементів, види та еволюцію шрифтів, систему скорочень та їх графічне позначення, матеріал і знаряддя письма. Особлива галузь Палеографія вивчає графіком систем тайнопису (криптографія). У сферу Палеографія входить також вивчення орнаменту і водяних знаків паперу (філігрань), формату, палітурки рукописів (у країнах Західної Європи та в СРСР комплексом питань, пов'язаних з виготовленням і долею рукописної книги, займається виникла у 2-ій половині 20 ст. Спеціальна дисципліна - кодикологія). У Палеографіі розроблені специфічні методи дослідження (техніка аналізу графічних даних, методика датування рукописів.) Використовуються також методи ін наук і специфічних дисциплін: мовознавства (уточнення датування і топології рукописи за даними мови), текстології та дипломатики (уточнення тих же даних за змістом, стилем, історії тексту, за формуляром грамот і документів), мистецтвознавства (те ж - за художнім даними мініатюр, орнаменту), хімії (аналіз чорнила і ін фарбувальних речовин), фізики (використання радіоактивних ізотопів для датування органічних матеріалів тощо) та ін Теоретична сторона Палеографія-історія листи, будучи частиною історії культури даного народу, дає наукову основу для практичної її боку - вироблення суми практичних прийомів для безпомилкового читання рукописів, правильної їх датування і т.д. Обидва завдання Палеографія-теоретична і практична - тісно пов'язані між собою. Основним завданням і кінцевою метою вивченя є повна зовнішня атрибуція тексту: правельне прочитання,реконструкція втрачених текстів,датування тексту,визначення його авторства,зясування достовірності. Поділ письма на такі 4 типи 1)предметне письмо (заруби,вузлики,шнури,стріли) 2)піктографічне (письмо в рисунках або малюнках) 3)ідеологічне-складна система знаків,що полягає у розчленування графічної фрази на окремі поняття. За кожним поняття закріплюється відповідний малюнок. 4)фонографічне (звукове).Визначають звукові елементи слова,тобто цілі склади чи окремі звуки.