38. Брахиграфія у латинському письмі: історія формування та особливості скорочень.

Скорочення в латинському середньовічному письмі можна поділити на 3 групи : 1-       спеціальні знаки ( signa specialia ); 2-       суспензія ( тобто «обірвані слова», недописані до кінця ); 3-       контракції,тобто це « стиснуті» слова,там декілька букв можуть бути пропущеними. Спеціальні знаки : Вони заміняють ряд займенників та прийменників. Більша частина цих знаків прийшла з тіронської системи письма. Вони носять лише умовне значення , є не чисельними і їх лише варто запам’ятати. Щодо історії формування цих знаків,то система тіронських знаків дожила до Х ст. і застосовувались як примітки внизу дипломів( грамот ) меровінгських і каролінгських королів. В цих примітках були імена писарів і секретарів,що приймали участь у виготовленні грамот. Ці знаки відіграли роль тайнопису і засвідчували автентичність документа. До спеціальних знаків ми можемо віднести також невелику групу часто вживаних слів. Суспенсії Суспенсії – недописані слова – були дуже поширені в римській писемності,особливо в написах. Найбільш повним їх виявом є ініціали особистих імен і одні лише перші букви деяких слів, що часто зустрічаються в тих чи інших текстах. Наприклад :                                                     Interrogatus -  int                                                     Respondit –  r                                                     Testis – t Широко застосовувались суспензії для коротких прислівників, дієслів і деяких прикметників.  Контракції Контракція – стискання слова! Починаючи з ХІІІ ст. стають найбільш чисельним і популярним типом скорочень. Щодо його особливостей,то слід сказати такі речі :  1 – у словах зникають не будь-які букви,ці скорочення залежать від правил фонетики і від граматичного оформлення слова.  2- обов’язково зберігалась остання буква ( чи 2 - 3 останні букви ), щоб краще зорієнтуватись в слові.  3 – найчастіше випадали голосні ,тому що не складе труднощів озвучка слова,кістяк якого складається з приголосних.  4 – завжди скорочуються прислівники ,що закінчуються на –le ,і відмінкові форми слова , що закінчуються на –аtio.  Важливе місце у системі контракцій займають «священні імена» . В латинських християнських текстах склалась група з 6 «священних імен». Священні імена – це слова сакрального і релігійного змісту,наприклад : DNS – dominus ( Господь ) ,SNS – sanctus ( святий).

39. Брахиграфія у кирилиці: головні особливості та засади скорочень.

Брахиграфія – скорочений спосіб письма. Нижче ми розглянемо основні особливості брахиграфії у кирилиці  на прикладі трьох типів кириличного письма: устав, півустав і скоропис. Скорочення слів, яке ми спостерігаємо в уставних текстах, досягалось шляхом виключення з слів голосних літер. Скорочувались, як правило, слова духовного змісту, які часто зустрічались у тексті: бгъ (бог), бъ (бог), стои (святой), стая (святая), два (дева). Розрізняють наступні способи скорочення слів: абревіація (скорочення до однієї літери); стягнення або контрактація (викидається середина); суспенція (зберігається початок слова).  Над скороченими словами ставився знак «титло». Характерною особливістю півустава являється наявність великої кількості засобів скорочення. Скорочення досягалось пропуском голосних і приголосних не тільки в словах духовного, але і  цивільного змісту: дрвня (деревня), члкї (человек), мсць (месяц) та ін.  Спосіб скорочення слова – винос літер, причому виносні літери також писали під титлом. Одним із способів скорочення було усічення слова до декількох літер і навіть однієї заголовної літери. Усічені частини слів обводились  кружком       ( пус. (пустошь). В скорописі  ще більше, ніж в півуставі слів, скорочення яких досягалось шляхом пропуску голосних літер.  Це слова духовного, соціально-економічного ті побутового змісту. В скорописі порівняно часто зустрічається  усічення слова, яке стало практикуватися  в словах економічно-статистичного характеру, писарських, переписних та інших книгах. Практика скорочувати слова, писати ті чи інші літери у кожного з писарів – професіоналів була індивідуальною і немовби відображала їх прагнення до оздоблення ділових паперів за допомогою графічних прийомів і форм