- •1.Спеціальні історичні дисципліни (сід) як методи історичного дослідження. Їх предмет та завдання
- •2. Історія спеціальних історичних дисциплін
- •3. Спеціальні історичні дисципліни в системі гуманітарних наук. Класифікація сід.
- •4.Дипломатика як сід : предмет і методи
- •5.Розвиток дипломатики у Західній Європі та на українських землях до середини XVIII ст.
- •6. Розвиток дипломатики як сід у хіх-хх ст.
- •7. Історія української дипломатики хіх-хх ст. Сучасні напрямки дипломатичних досліджень.
- •8.Канцелярія і документ в історії середньовічної європейської культури.
- •9. Історія середньовічної канцелярії: канцелярія церковна і світська.
- •10. Просопографія як метод у дослідженні історії дипломатики.
- •11. Особливості розвитку середньовічного документа.
- •13. Дипломатика Київської Русі: особливості розвитку документа.
- •14.Дипломатика Галицько-Волинської держави: особливості організації канцелярії та розвитку документа.
- •15. Актова документація на українських землях у складі Корони Польської та Великого князівства Литовського. Типи канцелярій.
- •16. Дипломатика Української Гетьманської держави середини XVII – XVIII ст.
- •17. Особливості формуляру гетьманських універсалів XVII-XVIII ст.
- •18. Канцелярія Волинської Метрики у дослідженнях п. Кулаковського.
- •19. Документ і канцелярія галицько-волинських князів у науковому доробку о. Купчинського.
- •20. Палеографія як сід, її предмет і методи.
- •21. Розвиток палеографії до середини XVIII ст. «Ars discernendi vera ac falsa».
- •22. Історичний розвиток палеографії у Західній Європі XVIII-XX ст.
- •23. Історія української палеографії у хіх-хх ст.
- •24. Особливості методики дослідження київських графіті у науковому доробку с. Висоцького.
- •25. Еволюція та співіснування глаголичної та кириличної традицій слов’янської писемності у дослідженнях м. Брайчевського.
- •26. Методика ідентифікації почерків писарів гетьманської канцелярії у дослідженні в. Панашенко.
- •27. Виникнення писемності у східних слов’ян. «Сказання про письмена» чорноризця Храбра як джерело до вивчення ранньої історії слов’янської писемності.
- •28. Особливості уставного письма: характерні риси, етапи розвитку. Основні пам’ятки уставу на українських землях.
- •29. Кириличний півустав на українських землях.
- •30. Особливості розвитку українського скоропису XV-XVIII ст. Періодизація історії скоропису.
- •31. Класифікація та особливості латинського письма іі ст. До н. Е. – V ст. Н. Е.
- •32. «Каролінгська реформа» письма – етапи реалізації та вплив на історію європейської культури.
- •33 . Особливості розвитку середньовічного латинського письма.
- •34. Готичне письмо у середньовічній культурі: періодизація, особливості, класифікація.
- •35. Гуманістична реформа латинського письма у Європі.
- •36. Неографія як сід: предмет і методи.
- •37. Кирилична неографія: історія формування, особливості дослідницьких методів.
- •38. Брахиграфія у латинському письмі: історія формування та особливості скорочень.
- •39. Брахиграфія у кирилиці: головні особливості та засади скорочень.
- •40. Епіграфіка як сід: предмет і методи.
- •41. Особливості розвитку епіграфічного письма на українських землях: особливості графіки та сфер застосування.
- •42. Папірологія як сід.
- •43 . Історична хронологія як сід.
- •44. Виникнення і розвиток хронології як сід.
- •45. Поняття календаря у хронології. Історія календарних систем.
- •46. Поняття часу та формування перших календарних систем. Місячний, місячно-сонячний та сонячний календарі (Стародавній Єгипет, Вавілон, антична Греція).
- •47. Точка відліку календаря. Поняття ери.
- •48. Розвиток системи обліку часу на українських землях.
- •49. Значення хронології у роботі історика з джерелами. Проблеми переведення дат на сучасну систему літочислення.
- •50. Філігранологія як спеціальна історична дисципліна
38. Брахиграфія у латинському письмі: історія формування та особливості скорочень.
Скорочення в латинському середньовічному письмі можна поділити на 3 групи : 1- спеціальні знаки ( signa specialia ); 2- суспензія ( тобто «обірвані слова», недописані до кінця ); 3- контракції,тобто це « стиснуті» слова,там декілька букв можуть бути пропущеними. Спеціальні знаки : Вони заміняють ряд займенників та прийменників. Більша частина цих знаків прийшла з тіронської системи письма. Вони носять лише умовне значення , є не чисельними і їх лише варто запам’ятати. Щодо історії формування цих знаків,то система тіронських знаків дожила до Х ст. і застосовувались як примітки внизу дипломів( грамот ) меровінгських і каролінгських королів. В цих примітках були імена писарів і секретарів,що приймали участь у виготовленні грамот. Ці знаки відіграли роль тайнопису і засвідчували автентичність документа. До спеціальних знаків ми можемо віднести також невелику групу часто вживаних слів. Суспенсії Суспенсії – недописані слова – були дуже поширені в римській писемності,особливо в написах. Найбільш повним їх виявом є ініціали особистих імен і одні лише перші букви деяких слів, що часто зустрічаються в тих чи інших текстах. Наприклад : Interrogatus - int Respondit – r Testis – t Широко застосовувались суспензії для коротких прислівників, дієслів і деяких прикметників. Контракції Контракція – стискання слова! Починаючи з ХІІІ ст. стають найбільш чисельним і популярним типом скорочень. Щодо його особливостей,то слід сказати такі речі : 1 – у словах зникають не будь-які букви,ці скорочення залежать від правил фонетики і від граматичного оформлення слова. 2- обов’язково зберігалась остання буква ( чи 2 - 3 останні букви ), щоб краще зорієнтуватись в слові. 3 – найчастіше випадали голосні ,тому що не складе труднощів озвучка слова,кістяк якого складається з приголосних. 4 – завжди скорочуються прислівники ,що закінчуються на –le ,і відмінкові форми слова , що закінчуються на –аtio. Важливе місце у системі контракцій займають «священні імена» . В латинських християнських текстах склалась група з 6 «священних імен». Священні імена – це слова сакрального і релігійного змісту,наприклад : DNS – dominus ( Господь ) ,SNS – sanctus ( святий).
39. Брахиграфія у кирилиці: головні особливості та засади скорочень.
Брахиграфія – скорочений спосіб письма. Нижче ми розглянемо основні особливості брахиграфії у кирилиці на прикладі трьох типів кириличного письма: устав, півустав і скоропис. Скорочення слів, яке ми спостерігаємо в уставних текстах, досягалось шляхом виключення з слів голосних літер. Скорочувались, як правило, слова духовного змісту, які часто зустрічались у тексті: бгъ (бог), бъ (бог), стои (святой), стая (святая), два (дева). Розрізняють наступні способи скорочення слів: абревіація (скорочення до однієї літери); стягнення або контрактація (викидається середина); суспенція (зберігається початок слова). Над скороченими словами ставився знак «титло». Характерною особливістю півустава являється наявність великої кількості засобів скорочення. Скорочення досягалось пропуском голосних і приголосних не тільки в словах духовного, але і цивільного змісту: дрвня (деревня), члкї (человек), мсць (месяц) та ін. Спосіб скорочення слова – винос літер, причому виносні літери також писали під титлом. Одним із способів скорочення було усічення слова до декількох літер і навіть однієї заголовної літери. Усічені частини слів обводились кружком ( пус. (пустошь). В скорописі ще більше, ніж в півуставі слів, скорочення яких досягалось шляхом пропуску голосних літер. Це слова духовного, соціально-економічного ті побутового змісту. В скорописі порівняно часто зустрічається усічення слова, яке стало практикуватися в словах економічно-статистичного характеру, писарських, переписних та інших книгах. Практика скорочувати слова, писати ті чи інші літери у кожного з писарів – професіоналів була індивідуальною і немовби відображала їх прагнення до оздоблення ділових паперів за допомогою графічних прийомів і форм
