28. Особливості уставного письма: характерні риси, етапи розвитку. Основні пам’ятки уставу на українських землях.

Найдавніші види кириличного письма називаються уставом. Уставним письмом писали південні та східні слов’яни з  IX по XIV ст. основні його риси – це геометричність, монументальність літери. Літери мають форму квадрата або ширина їх дорівнює 2/3 довжини. Вони однаково віддалені одна від одної, однаково високі і широкі, розміщені вертикально, не нахилені, їх можна вмістити між двома літерами. Лінії літер каліграфічні, вертикальні – широкі, горизонтальні – вужчі. В уставному письмі мало скорочень. Скорочуються так звані «святі слова» або легкозрозумілі. Окремі слова скорочувались шляхом стягнення /контрактації/; у слові залишалась перша, середня й остання літери. Над скороченим словом ставили спеціальний знак - титло. Устав характеризує мінімальна кількість надрядкових літер. Уставне письмо поділяють на ранній устав (XI – XII ст.) і на пізній устав (XII – XIV ст.). Дослідники називають найбільш яскраві особливості ряду літер, які допомагають відрізнити ранній устав від пізнього і, відповідно більш точно датувати рукопис. По-перше, висота і середня широта літер в ранньому уставі однакові;   в уставі більш пізнього часу літери значно вужчі і стоять доволі близько одна до одної. Лінії літер не відрізняються особливою товщиною; переходи від товстих ліній до тонких послідовні і не різко кидаються в очі. Літера «И» писалась в ранньому уставі з горизонтальною рискою і нагадувала сучасну літеру «Н». Верхня і нижня половинки літери «Ж»  були однакової величини. Літера «Ч» писалась у вигляді закругленої або загостреної чаші, яка стояла на ніжці. Легко помітити різницю між руським і південнослов’янським уставом. Перший більш урочистий, каліграфічний. Вже у XII ст. літери звужуються, пишуться менш старанно, у писанні більше поспіху, всі літери однакові.  Основними засобами оздоблення рукописів був орнамент, в стилі якого  виконувались заставки, кінцівки, ініціали, а також в’язь, мініатюри і польові квіти. Найдавнішим орнаментом рукописів є старовинний старовізантійський орнамент. В його основі лежать два мотиви: рослинний і геометричний. Заставка орнаменту окреслена рамою характерної геометричної форми: у вигляді квадрату, прямокутника. Внутрішню частину рами заповнюють найпростіші геометричні фігури, в які вмальовуються рослинні мотиви: квіти і листя.  У XIII  - XIVст. у  рукописах панує терапологічний орнамент, в кінці XIV ст. спостерігається формування кириличної вязі. Найстаріші руські пам’ятки, писані уставом, які дійшли до нас, це – Остромироване Євангеліє 1056 – 1057 рр.; напис на  Тмутараканському камені 1068 р.;  Зборник Святослава 1073 р.; Архангельське Євангеліє 1092 р.

29. Кириличний півустав на українських землях.

Півустав – різновид письма давніх кириличних рукописів, що виник на основі уставу, як його спрощений варіант. У діловому письмі пізній устав переходить у новий тип письма – півустав, який був поширений у ділових паперах з другої половини XIV-XV ст. Основні властивості півуставу: менше написання букв, у порівнянні з уставом; поява нахилу букв; порушення геометричності їх графіки; поява лігатур; розділення фраз на слова; виноски букв; велика кількість скорочень – над скороченим словом ставилось «титло» - скорочувались зазвичай відомі всім слова, які часто повторювались в тексті. Вживався півустав спочатку в ділових документах (грамоти Ольгерда і Кейспута), а потім поширився на літературу всіх стилів ( Лаврентіївський літопис, Крехівський апостол). Від давнішого уставу півустав відрізняється меншими стрункістю письма та каліграфічністю, послабленням уваги до виписування окремих деталей літер, зменшенням їхнього розміру, більшою розкутістю руху пера. У півуставі втрачається обов’язковий характер уставного письма: прямі лінії допускають кривизну, заокруглені не є правильними дугами; написання літер, які втрачають пропорційність, допускає значну варіантність; проміжки між ними стають неоднаковими; кількість скорочень і надрядкових знаків значно зростає. За характером письма розрізняють півустав старший і молодший, що розвинувся під впливом так званого другого південнослов’янського впливу. У півуставі робляться перші спроби зв’язного написання букв, які стоять поруч. Таким чином, у півуставі можна знайти більш ніж десять варіантів лігатур. А у півуставі XV ст. з’являється розділовий знак «кома», яка була поширена завдяки болгарських книжників.