- •1.Спеціальні історичні дисципліни (сід) як методи історичного дослідження. Їх предмет та завдання
- •2. Історія спеціальних історичних дисциплін
- •3. Спеціальні історичні дисципліни в системі гуманітарних наук. Класифікація сід.
- •4.Дипломатика як сід : предмет і методи
- •5.Розвиток дипломатики у Західній Європі та на українських землях до середини XVIII ст.
- •6. Розвиток дипломатики як сід у хіх-хх ст.
- •7. Історія української дипломатики хіх-хх ст. Сучасні напрямки дипломатичних досліджень.
- •8.Канцелярія і документ в історії середньовічної європейської культури.
- •9. Історія середньовічної канцелярії: канцелярія церковна і світська.
- •10. Просопографія як метод у дослідженні історії дипломатики.
- •11. Особливості розвитку середньовічного документа.
- •13. Дипломатика Київської Русі: особливості розвитку документа.
- •14.Дипломатика Галицько-Волинської держави: особливості організації канцелярії та розвитку документа.
- •15. Актова документація на українських землях у складі Корони Польської та Великого князівства Литовського. Типи канцелярій.
- •16. Дипломатика Української Гетьманської держави середини XVII – XVIII ст.
- •17. Особливості формуляру гетьманських універсалів XVII-XVIII ст.
- •18. Канцелярія Волинської Метрики у дослідженнях п. Кулаковського.
- •19. Документ і канцелярія галицько-волинських князів у науковому доробку о. Купчинського.
- •20. Палеографія як сід, її предмет і методи.
- •21. Розвиток палеографії до середини XVIII ст. «Ars discernendi vera ac falsa».
- •22. Історичний розвиток палеографії у Західній Європі XVIII-XX ст.
- •23. Історія української палеографії у хіх-хх ст.
- •24. Особливості методики дослідження київських графіті у науковому доробку с. Висоцького.
- •25. Еволюція та співіснування глаголичної та кириличної традицій слов’янської писемності у дослідженнях м. Брайчевського.
- •26. Методика ідентифікації почерків писарів гетьманської канцелярії у дослідженні в. Панашенко.
- •27. Виникнення писемності у східних слов’ян. «Сказання про письмена» чорноризця Храбра як джерело до вивчення ранньої історії слов’янської писемності.
- •28. Особливості уставного письма: характерні риси, етапи розвитку. Основні пам’ятки уставу на українських землях.
- •29. Кириличний півустав на українських землях.
- •30. Особливості розвитку українського скоропису XV-XVIII ст. Періодизація історії скоропису.
- •31. Класифікація та особливості латинського письма іі ст. До н. Е. – V ст. Н. Е.
- •32. «Каролінгська реформа» письма – етапи реалізації та вплив на історію європейської культури.
- •33 . Особливості розвитку середньовічного латинського письма.
- •34. Готичне письмо у середньовічній культурі: періодизація, особливості, класифікація.
- •35. Гуманістична реформа латинського письма у Європі.
- •36. Неографія як сід: предмет і методи.
- •37. Кирилична неографія: історія формування, особливості дослідницьких методів.
- •38. Брахиграфія у латинському письмі: історія формування та особливості скорочень.
- •39. Брахиграфія у кирилиці: головні особливості та засади скорочень.
- •40. Епіграфіка як сід: предмет і методи.
- •41. Особливості розвитку епіграфічного письма на українських землях: особливості графіки та сфер застосування.
- •42. Папірологія як сід.
- •43 . Історична хронологія як сід.
- •44. Виникнення і розвиток хронології як сід.
- •45. Поняття календаря у хронології. Історія календарних систем.
- •46. Поняття часу та формування перших календарних систем. Місячний, місячно-сонячний та сонячний календарі (Стародавній Єгипет, Вавілон, антична Греція).
- •47. Точка відліку календаря. Поняття ери.
- •48. Розвиток системи обліку часу на українських землях.
- •49. Значення хронології у роботі історика з джерелами. Проблеми переведення дат на сучасну систему літочислення.
- •50. Філігранологія як спеціальна історична дисципліна
34. Готичне письмо у середньовічній культурі: періодизація, особливості, класифікація.
Готичне письмо ХІІ - ХVIст. Уже на початку ХІІ ст. почали з`являтися у письмі нові риси , які поступово набрали вираженого характеру. Такий перехід від каролінгського до готичного письма відбувся у Зах. Європі у ХІ ст. Ранньоготичне письмо започаткувалось в ХІІ ст. , а в ХІІІ – письмо набуло докінченої форми. Термін «готичне письмо» виник у італійських гуманістів у ХVст. , які пристосували його до письма докаролінського періоду і намагалися у своєму «гуманістичному письмі» відродити античні традиції. Потім термін «готичний» почав застосовуватися , як синонім поняття «варварський» , середньовічний. Основні риси готичного письма: - В каролінському мінусколі: Букви вільно поставлені; круглі; майже квадратні; немають чіткого вираження жирних і волосних; вертикалі рівні; відстань між рядками – 2 і більше корпуси; відстань між словами 1 – 2 корпуси; виносні – не менше одного корпусу. - В готичному письмі: букви тісно злиті одна з одною; угловаті; сильно витягнуті вверх; вертикалей немає; відстань між рядками – менше 2 корпусів; відстань між словами – менше 1 корпусу; виносні – менше 1 корпусу. Отже, головні елементи письма – форма букв, дукт , кут письма залишились ті самі, що і в каролінському мінускулі. Зміни доторкнулись лише пропорцій букв, товщини ліній і розташуванням тексту на сторінці. Взагалі готичне письмо прийнято рахувати новим етапом в розвитку латинської писемності та одним з типів середньовічного мінускульного письма. У розвитку готичного письма можна виділити кілька періодів: - Перший включає ХІІІст. І продовжується до 1320 – х років. Книжне письмо цього часу має свої завершині форми. В готичному письмі відбулися сутєві зміни з виключенням письма в літургійних книгах в якому зберігались і навіть збільшились його особливості. Готичний курсив ХІІІст використовували в книгах особистого користування. Готичне письмо набуває завершеної форми і це приводить до появи каліграфічного письма з подвійним вузлом. Це письмо згодом стали називати – готичним каліграфічним мінускулом. - Другий період охоплює з 1320 до 1380 – рр.. За час цього періоду формується певна «ієрархія стилів» в залежності від цільового призначення книги, письмо міняє свої форми – від каліграфічно виписаних до неохайно і важко читабельних букв. В цей період формуються перні норми готичного мистецтва, що безпосередньо вплинуло на розвиток готичного письма. - Третій період 1380 – 1470 –ті рр.. Цей період характеризується переходом від основного книжкового письма до готичної бастарди, яку застосовують в книгах на національних мовах. Бастарда – бігле,чітке легко читабельне письмо. В ХІІІ – ХІV ст..в готичному письмі почали яскраво проявлятися національні особливості. А саме у розвитку письма в Англії та Німеччині. Саме там з`являються подовжені форми букв, проте в німецьких рукописах подвійний вузол появляється в ХІІІ але застосовується не дуже часто. Загалом це відноситься до письма університетських рукописів . В англійському готичному письмі характерні загостренні форми видовжених букв з виступаючою над стійкою петлею, а англійській бастарді характерні високо підняті потовщені осі. Письмо літургійних книг набуває святкові, масивні та кутуваті форми. У відмінності від загострених французьких форм букви мають квадратну основу. Каліграфічне письмо в Італії середньовічні писці називали «ротондою» , яке підкреслювали округлі форми. В ній багато витягнутих овалів і на півкругів. Створенні в готичному письмі нові форми букв, продовжували існувати в латинському письмі і в наступні століття , особливо в курсивах. Регулювання письма та його стрімкий розвиток підготовила підґрунтя для створення печатних шрифтів.
