- •1.Спеціальні історичні дисципліни (сід) як методи історичного дослідження. Їх предмет та завдання
- •2. Історія спеціальних історичних дисциплін
- •3. Спеціальні історичні дисципліни в системі гуманітарних наук. Класифікація сід.
- •4.Дипломатика як сід : предмет і методи
- •5.Розвиток дипломатики у Західній Європі та на українських землях до середини XVIII ст.
- •6. Розвиток дипломатики як сід у хіх-хх ст.
- •7. Історія української дипломатики хіх-хх ст. Сучасні напрямки дипломатичних досліджень.
- •8.Канцелярія і документ в історії середньовічної європейської культури.
- •9. Історія середньовічної канцелярії: канцелярія церковна і світська.
- •10. Просопографія як метод у дослідженні історії дипломатики.
- •11. Особливості розвитку середньовічного документа.
- •13. Дипломатика Київської Русі: особливості розвитку документа.
- •14.Дипломатика Галицько-Волинської держави: особливості організації канцелярії та розвитку документа.
- •15. Актова документація на українських землях у складі Корони Польської та Великого князівства Литовського. Типи канцелярій.
- •16. Дипломатика Української Гетьманської держави середини XVII – XVIII ст.
- •17. Особливості формуляру гетьманських універсалів XVII-XVIII ст.
- •18. Канцелярія Волинської Метрики у дослідженнях п. Кулаковського.
- •19. Документ і канцелярія галицько-волинських князів у науковому доробку о. Купчинського.
- •20. Палеографія як сід, її предмет і методи.
- •21. Розвиток палеографії до середини XVIII ст. «Ars discernendi vera ac falsa».
- •22. Історичний розвиток палеографії у Західній Європі XVIII-XX ст.
- •23. Історія української палеографії у хіх-хх ст.
- •24. Особливості методики дослідження київських графіті у науковому доробку с. Висоцького.
- •25. Еволюція та співіснування глаголичної та кириличної традицій слов’янської писемності у дослідженнях м. Брайчевського.
- •26. Методика ідентифікації почерків писарів гетьманської канцелярії у дослідженні в. Панашенко.
- •27. Виникнення писемності у східних слов’ян. «Сказання про письмена» чорноризця Храбра як джерело до вивчення ранньої історії слов’янської писемності.
- •28. Особливості уставного письма: характерні риси, етапи розвитку. Основні пам’ятки уставу на українських землях.
- •29. Кириличний півустав на українських землях.
- •30. Особливості розвитку українського скоропису XV-XVIII ст. Періодизація історії скоропису.
- •31. Класифікація та особливості латинського письма іі ст. До н. Е. – V ст. Н. Е.
- •32. «Каролінгська реформа» письма – етапи реалізації та вплив на історію європейської культури.
- •33 . Особливості розвитку середньовічного латинського письма.
- •34. Готичне письмо у середньовічній культурі: періодизація, особливості, класифікація.
- •35. Гуманістична реформа латинського письма у Європі.
- •36. Неографія як сід: предмет і методи.
- •37. Кирилична неографія: історія формування, особливості дослідницьких методів.
- •38. Брахиграфія у латинському письмі: історія формування та особливості скорочень.
- •39. Брахиграфія у кирилиці: головні особливості та засади скорочень.
- •40. Епіграфіка як сід: предмет і методи.
- •41. Особливості розвитку епіграфічного письма на українських землях: особливості графіки та сфер застосування.
- •42. Папірологія як сід.
- •43 . Історична хронологія як сід.
- •44. Виникнення і розвиток хронології як сід.
- •45. Поняття календаря у хронології. Історія календарних систем.
- •46. Поняття часу та формування перших календарних систем. Місячний, місячно-сонячний та сонячний календарі (Стародавній Єгипет, Вавілон, антична Греція).
- •47. Точка відліку календаря. Поняття ери.
- •48. Розвиток системи обліку часу на українських землях.
- •49. Значення хронології у роботі історика з джерелами. Проблеми переведення дат на сучасну систему літочислення.
- •50. Філігранологія як спеціальна історична дисципліна
22. Історичний розвиток палеографії у Західній Європі XVIII-XX ст.
Розклад феодалізму,буржуазні революції,які прокотилися Європою,сприяли розвитку нового капіталістичного суспільства. З XIX ст. починає інтенсивно розвиватись палеографія, розвитку палеографії сприяли технічні винаходи, особливо винайденняу 1839 р. фотографії,що дозволило виготовляти фотокопії письмових текстів. У 1750-1765 рр. вийшов шеститомний твір французьких монахів Тассена і Тустена «Новий трактат по дипломатиці»,де на основі обширної джерельної бази було дано детальну класифікацію типів середньовічного письма.Це стало основою для розробки палеографії у XIX – XX ст. Як самостійна наука палеографія повністю сформувалась у XIX ст. це пов’язано з появою спеціальних вищих навчальних закладів та періодичної літератури. У 80-их рр.. зявились підручники :1882- підручник Пру, 1896- Ваттенбаха і на початку XX ст. неодноразово перевидавався підручник Стеффенса. Центром розвитку спеціальних історичних дисциплін,і зокрема,палеографії, у Франції стала «Школа Хартій» заснована в Парижі у 1821р. У цій школі працювали видатні вчені серед яких Я. Сільвестр, Л. Делісла. Сільвестр є автором чотиритомної універсальної праці з палеографії,надрукованої у 1841 р. «Paleographie universelle» .У Німеччині великий вплив на розвиток палеографії мало Товариство для вивчення давньої німецької історії,засноване у Франкфурті – на – Майні у 1819р. яке розгорнуло широку діяльність по виданню джерел «Monumenta Germaniae Historica». У XX ст. у палеографів посилився інтерес до установлення закономірностей в розвитку письма. До цього часу була вироблена методика палеографічного дослідження в якій основне місце займала еволюція букв і оформлення рукописів в цілому. В працях найвідоміших палеографів першої половини XX ст. основна увага приділялась зв’язку письма і культури. У 1952 р у Парижі було організовано Міжнародну нараду по латинській палеографії,яка мала на меті виробити сучасну термінологію і принципи побудови каталогів. Дуже велику допомогу надає вченим заснований в 1937 р. в Парижі «Інститут дослідження та історії текстів. У 1940-1950-х рр.. французький палеограф Маллон виступив з новою методикою дослідження письма. Відзначимо основні риси запропонованої ним методики палеографічних дослідження. Крім аналізу форм літер він запропонував аналізувати - дукт (послідовність, з якою писар накреслює складові елементи графеми і напрямок їх начерку) - модуль (розмір і пропорції графем) - кут (нахил літер) - вага (ширина літер) Зараз ця методика є основною,на її основі можна провести детальний палеографічний аналіз тексту. Крім методів і прийомів дослідження власне палеографії зараз застосовуються методи й прийоми дослідження інших дисциплін і наук, передусім лінгвістики тексту (аналіз орфографії, мови), мистецтвознавства (вивчення орнаментів, мініатюр), фізики й хімії (датування органічних матеріалів для письма за допомогою радіоактивних ізотопів, аналіз складу чорнила й фарб, використання різного проміння для читання вицвілих текстів або їх частин) та інші.
