11Підзаконні нормативно-правові акти в системі джерел екологічного права.

Належний рівень правового забезпечення у сфері охорони й використання довкілля досягається завдяки оптимальному поєднанню норм вищої юридичної сили та норм, що містяться в актах підзаконного характеру. їхня система є доволі розгалуженою, оскільки чимало державних інституцій виконавчої влади чи місцевого самоврядування наділені повноваженнями ухвалювати такі акти. Зокрема нормативний характер у сфері врегулювання відносин взаємодії суспільства і природи мають укази Президента України, акти Кабінету Міністрів України, профільних міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, а також нормативні акти місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Таке різноманіття органів, що уповноважені ухвалювати підза-конні нормативні акти, може бути підставою для класифікації останніх за суб'єктами видання на: акти Президента України, акти Кабінету Міністрів України, акти органів центральної виконавчої влади, акти органів місцевого самоврядування.

Ще одним критерієм класифікації підзаконних нормативних актів може бути форма їхнього зовнішнього вираження. За цією ознакою традиційно виокремлюють: укази, постанови, накази, рішення, правила та ін.

Суттєве значення для класифікації підзаконних нормативних актів у сфері охорони й використання довкілля має їх поділ за сферою регулювання на акти централізовані та локальні. При цьому, на відміну від трудового права, де сфера локального правовстановлен-ня визначається параметрами відповідного підприємства, установи чи організації, у праві довкілля локальний характер нормативно-правових актів залежить від адміністративно-територіального поділу нашої держави. Зокрема локальними актами, що регулюють відносини у сфері довкілля вважатимуться ті з них, що ухвалені в межах повноважень територіальних громад та місцевих органів виконавчої влади. Тобто це будуть акти районних міських та обласних рад, а також акти місцевих державних адміністрацій.

У системі джерел права довкілля доволі широко представлені акти Президента України. Ухвалені на виконання повноважень, що передбачені для Глави держави Конституцією України, укази Президента є обов'язковими до виконання і спрямовані зазвичай на виконання ефективного їх застосування усіма уповноваженими органами та громадянами. Характерними у цьому плані можна вважати укази Президента України «Про резервування цінних природних територій для наступного заповідання» від 24 квітня 1998 р. № 374/98, «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів і зелених насаджень» від 4 листопада 2008 р. № 995/2008, «Про створення національного природного парку «Черемоський» від 11 грудня 2009 р. № 1043/2009.

Чільне місце серед джерел права довкілля посідають акти Кабінету Міністрів України. Вищий орган центральної виконавчої влади в межах своїх повноважень вправі ухвалювати постанови та розпорядження, які мають нормативний характер та забезпечуютьрегулювання відносин щодо охорони й використання довкілля. Переважна більшість цих актів спрямована на виконання законів України та указів Президента України.

Найбільшого поширення у практиці правового забезпечення відносин охорони й використання довкілля набули постанови Кабінету Міністрів України, якими затверджуються спеціальні правила природокористування, різноманітні нормативи шкідливого впливу на довкілля, спеціальні такси відшкодування шкоди, заподіяної природному середовищу, та ін.

Доволі поширеною формою вираження норм і правил, які ухвалюються Кабінетом Міністрів України, є спеціальні положення. Як приклад можна назвати: постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України» від 2 листопада 2006 р. № 1524, постанову Кабінету Міністрів України «Про перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку» від 27 липня 1995 р. № 554, постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля» від 30 березня 1998 р. № 391.