39. Поняття та зміст екологічної безпеки.

Екологічна безпека — такий стан навколишнього природного середовища, за якого забезпечується запобігання погіршенню екологічної обстановки та виникненню небезпеки для здоров'я людей.

Зміст екологічної безпеки розглядається у двох аспектах.

Як суб'єктивна категорія вона проявляється у процесі реалізації суб'єктивного права громадян на екологічну безпеку шляхом регулятивного та охоронного методів і являє собою суспільні відносини, що утворюються з цього приводу.

З іншого боку — це об'єктивно існуюча система правового забезпечення екологічної безпеки, за допомогою якої регламентується екологічно небезпечна діяльність, режим використання природних ресурсів, охорона довкілля, попередження погіршення екологічного стану та виникнення небезпеки для природних об'єктів і населення.

Об'єктами екологічної безпеки є все, що має життєво важливе значення для суб'єктів безпеки: духовні потреби, цінності та інтереси особи, суспільства і держави, природні ресурси та довкілля як матеріальної основи державного та суспільного розвитку.

Суб'єктами екологічної безпеки є індивідуум, суспільство, біосфера, держава.

40. Стандартизація і нормування у сфері забезпечення екологічної безпеки.

див. пит. 29

41. Поняття і види екологічних вимог щодо окремих видів діяльності у сфері забезпечення екологічної безпеки.

Екологічні вимоги щодо окремих видів діяльності – норми, що передбачають певний набір екологічних стандартів та нормативів, правил використання устаткування та механізмів, а також встановлюють інші обмеження щодо здійснення шкідливої діяльності.

Існують екологічні вимоги щодо розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію та експлуатацію підприємств, споруд та інших об’єктів. Також щодо розміщення і розвитку населених пунктів, застосування засобів захисту рослин, мінеральних добрив, нафти і нафтопродуктів, токсичних хімічних речовин та препаратів. Законодавство містить вимоги екологічної безпеки і щодо транспортних та інших пересувних засобів і установок.

Правова регламентація кожного з цих видів діяльності здійснюється низкою спеціальних нормативно-правових актів, які деталізують загальні екологічні вимоги і забезпечують дотримання екологічної безпеки в різних сферах господарювання.

42. Вимоги екологічної безпеки щодо планування та забудови територій.

Інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів.

Планування територій на державному рівні здійснюється шляхом розроблення Генеральної схеми планування території України, схем планування окремих частин території України, а також внесення змін до них. За рішенням Кабінету Міністрів України розробляються схеми планування окремих частин території України: кількох областей, узбережжя Чорного та Азовського морів, гірських територій Карпат, територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших територій з підвищеним техногенним навантаженням чи ризиком виникнення надзвичайних ситуацій. Замовниками схем планування окремих частин території України є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідні обласні ради.

Планування територій на регіональному рівні здійснюється шляхом розроблення схем планування території Автономної Республіки Крим, областей та районів. Рішення про розроблення схем планування території Автономної Республіки Крим, областей, районів або щодо коригування окремих їх розділів приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідна обласна або районна рада.

Планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів і забезпечується відповідними місцевими радами та їхніми виконавчими органами.

Забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації

Забудова територій здійснюється шляхом розміщення та здійснення будівництва нових об’єктів, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування існуючих об’єктів містобудування, розширення технічного переоснащення підприємств. Всі об’єкти забудови повинні розміщуватись з урахуванням вимог щодо охорони довкілля, містобудівних і санітарно-гігієнічних норм. Обов’язково розробляються заходи санітарної очистки, знешкодження та утилізації побутових і виробничих відходів. Також мають бути дотримані нормативи допустимих викидів і скидів речовин і мікроорганізмів, відновлення природного середовища, рекультивізації земель, благоустрою території та вжито інших заходів екологічної безпеки.