- •«Профілактика і корекція відхилень поведінки».
- •Поняття про поведінку, що відхиляється від норми.
- •Критерії нормальної поведінки. Поняття про адаптацію і дезадаптацію.
- •Види девіантної поведінки. Стадії і рівні прояву девіантної поведінки.
- •Психологічні основи профілактики та корекції девіантної поведінки особистості.
- •Основні підходи до надання психологічної допомоги особистості, поведінка якої відхиляється від норми.
- •Особливості профілактики девіантної поведінки в дитячому віці.
- •Поняття про психологічну превенцію та психологічну інтервенцію.
- •Проблема соціально-психологічної реабілітації: відновлення життєвих функцій особистості, дезадаптованої через залежну поведінку.
- •Особливості роботи «телефону довіри» як анонімного консультування особистості, схильної до девіантної поведінки.
- •Проблема соціально-психологічної реабілітації осіб із девіантною поведінкою.
- •Профілактика і корекція девіантної поведінки неповнолітніх.
- •Часткові й загальні порушення психічного розвитку.
- •Динаміка порушень психічного розвитку у неповнолітніх.
- •Роль первинного та вторинного дефектів у виникненні поведінки, що відхиляється від норми.
- •Поняття про ммд (мінімальну мозкову дисфункцію), алалію, дислексію, дисграфію, дискалькулію. Методи виявлення цих відхилень, профілактично-корекційна робота з дітьми, батьками, вчителями у школі.
- •19. Акцентуації характеру, психопатії, невротичні розлади, їх подібність і відмінність
- •20. Початкові прояви психічних захворювань та аутичні розлади. Методи виявлення цих відхилень, профілактично-корекційна робота з дітьми, батьками, вчителями у школі.
- •21. Особливості консультативно-корекційної роботи з особами, поведінка яких відхиляється від норми.
- •22. Соціально-психологічні фактори ресоціалізації. Соціальний контроль та його функції
- •23. Техніки і прийоми психокорекційних впливів у процесі виховання. Оптимізація соціальної ситуації розвитку дитини відповідно до типу соціальної дезадаптації
- •24. Поняття про адиктивну поведінку. Мотивація поведінки адиктів. Ставлення адиктів до норм, прийнятих в суспільстві.
- •25. Форми та методи корекційної роботи з особами, які мають адиктивну поведінку
- •Гіперздібності
- •36.Трудоголізм
- •37.Гемблінг
- •38. Параноя здоров’я
- •39.Фанатизм
- •42. Філософська інтоксикація
- •43. Сутяжництво,кверулянство
- •44.Клептоманія,піроманія,дромоманія
- •47. Гіперкомунікабельність
- •48.Комунікативні девіації. Конформістська поведінка.
- •49. Комунікативні девіації. Фобічна поведінка.
- •50. Комунікативні девіації. Іпохондрична девіантна поведінка.
- •51. Комунікативні девіації. Поведінка, заснована на ревнощах, патологічні ревнивці.
- •52. Профілактика та корекція аморальної поведінки.
21. Особливості консультативно-корекційної роботи з особами, поведінка яких відхиляється від норми.
Методика профілактики девіантної поведінки серед молоді - це сукупність методів попередження і недопущення у молоді відхилень від соціально позитивної поведінки. Велику увагу приділяють профілактиці такої поведінки у нашому професійному ліцеї.
Суб’єктами подібної профілактики вважаються сім'я та організації, які виконують виховну і профілактичну роботу в процесі своєї основної діяльності. Тому основні профілактичні заходи повинні спрямовуватися на зменшення впливу «навішування ярликів» Це може бути здійснене лише спільно з іншими спеціалістами (класним керівником, психологами, педагогами).
Соціальну роботу слід проводити не тільки з дітьми та молоддю, а й із їх батьками та найближчим оточенням. Контакт із членами «сімей ризику» повинен відбуватися не рідше, ніж 1-2 рази на місяць. Так, у ліцеї здійснюється соціальний контроль у вигляді консультацій, що спрямовані на відновлення виховних можливостей сім’ї.
Профілактика - це частина загального навчально-виховного процесу ліцею. Реалізація нерозривного зв’язку загального навчально-виховного процесу із запобіганням антигромадським вчинкам є специфікою виховного змісту ранньої профілактики, необхідність якої визначається навіть незначним відхиленням у поведінці учнів.
Одним із методів такої роботи є метод «впливу через довіру». Даний метод передбачає активне включення особистості в життєдіяльність колективу. Практика свідчить, що навіть невеликі доручення, які педагоги дозволяють виконувати самостійно, без контролю дорослих, дуже популярні серед учнів. Поступове розширення кола доручень, а відповідно до цього, і довіри, формує впевненість у своїх діях, підвищення самостійності й відповідальності. В результаті учень, що при вступі у ліцей чинить опір виховному впливу, починає відчувати власну самостійність і значущість. А це позитивно впливає на подальшу поведінку: зникає агресія, замкненість, формуються нові риси характеру, іноді, під впливом виховного процесу, відкриваються здібності в художній самодіяльності, музиці, співах, декламуванні поезії, розкривається талант в засвоєнні азів професії, що відкривають в учня нові погляди на життя.
Робота соціального педагога із учнями, схильними до правопорушень, - це перш за все налагодження стосунків, спільна діяльність, постійна увага до особистості, контроль, аналіз свого ставлення до конкретного підлітка, особистісний, індивідуальний підхід.
Профілактика девіантної поведінки у навчальних закладах можлива за умови такої організації педагогічного процесу, що забезпечить формування культури, адекватних соціальних норм поведінки, здорового способу життя. Необхідно переходити до психолого-педагогічних технологій формування активного психологічного захисту, ціннісного відношення до здоров'я, індивідуальної стійкості до відхилень у поведінці.
Тому профілактична робота з учнівською молоддю проводиться за наступними напрямками:
1. медична - орієнтована на надання інформації про негативний вплив психоактивних речовин на фізичне та психічне здоров'я;
2. освітня - максимальне забезпечення інформацією про проблеми вживання алкоголю, наркотиків та ін.;
3. психосоціальна - розвиток психологічних навичок протистояння груповому тиску, вирішення конфліктних ситуацій, правильний вибір у складних ситуаціях.
Здійснення профілактичної роботи в ліцеї є прерогативою соціального педагога та психолога у співпраці з учителями, батьками, працівниками соціальних служб. Ця робота включає ряд компонентів: виховання, корекція девіантної поведінки, проведення попереджувально-просвітницької роботи, первинної профілактики, що надає можливість отримати інформацію про шкідливість вживання психоактивних речовин та вторинної профілактики - розпізнавання сигналів, як потенційно проблематичних, з метою реагування на них, щоб уникнути подальших проблем.
Одним з перших підходів щодо профілактики негативних явищ в молодіжному середовищі був інформаційний підхід. Він базувався на розумінні того, що якщо людина знає про шкідливість для здоров’я певного стилю поведінки, вона утримується від неї. Такий спрощений погляд рідко виправдовував себе на практиці. В програмах інформаційного підходу були використані також: модель осуду аморальної поведінки, що пов’язана зі вживанням наркотиків; модель залякування, яка стверджує, що наркотики – причина багатьох захворювань та ранньої смерті (короткої тривалості життя). Таким чином, в рамках пізнавальної моделі основний акцент був зроблений на інформуванні потенційних споживачів про негативний вплив психоактивних речовин та ризик, з яким пов’язане їх вживання.
Аналіз ефективності інформаційного підходу сприяв уточненню багатьох спірних моментів. Місце колишньої мети – абсолютної відмови від вживання психоактивних речовин – посіла інша – дотримання здорового способу життя. Ця складна комплексна проблема сприяла усвідомленню необхідності формування відповідальної поведінки молодих людей. Зміна акцентів у профілактичній роботі, у фокусі яких виявились не наркотики та наслідки їх вживання, а люди та аналіз причин їх ризикованої поведінки означала народження нового поведінкового підходу в профілактичних програмах.
Так, у плані виховної роботи ліцею, включено багато виховних годин, присвячених шкоді здоров’ю від вживання алкоголю, наркотиків, тютюнопаління та інше. Я, як класний керівник, стараюсь донести вплив цих негативних явищ на здоров’я учнів і звертають увагу на осмислений та обдуманий вибір учнями. Я демонструю відповідні фільми про шкоду, яких є достатня кількість в мережі Інтернет, про їх наслідки. Стараюсь шукати фільми про свідчення людей, які пройшли ці страхіття та знайшли в собі силу, мужність побороти ці шкідливі впливи, відмовитись від них, пролікуватися та почати нове життя.
Навчання молоді протистояти тиску однолітків і засобів масової інформації, що ініціюють вживання шкідливих речовин має дві характерні риси: використання підліткових лідерів, а також рольових ігор та соціальної підтримки при навчанні навичкам відмови. І та, й інша використовується для створення клімату, у якому легше за все сказати «ні». Важливо відмітити, що молоді люди самі повинні докладати наполегливих зусиль щодо зміцнення здоров’я. Разом з тим педагоги, психологи, соціальні працівники та лікарі, які безпосередньо працюють з дітьми та підлітками повинні бути достатньо підготовленими. В ліцеї дуже часто організовуються зустрічі з спеціалістами-лікарями, які на кокретних прикладах демонструють шкідливий вплив від вживання алкоголю, наркотиків та ведення нездорового способу життя.
У процесі проведення профілактичних заходів соціальний педагог обов'язково бере до уваги психологічні, індивідуальні та вікові особливості підлітків, з якими проводиться робота. Бесіди проводяться в невеликих групах, в ході яких детально розкривається руйнівна дія шкідливих наркотичних речовин. Під час бесід слід акцент робиться на здоровому способі життя.
Формування в учнів навичок здорового способу життя залежить від навчання навичкам ефективної взаємодії, регуляції емоцій, вирішенню конфліктів, зміцненню зв’язків між членами сім’ї та іншими близькими дорослими, виборі друзів та побудові позитивних взаємостосунків з однолітками, прийнятті рішень вмінні протидіяти тиску інших, уникненню невиправданого ризику.
Активне залучення лідерів серед учнів, які будуть надавати необхідну інформацію про здоровий спосіб життя та своєю поведінкою утверджувати власні переконання стосовно невідповідності негативної ризикованої поведінки виявилося ефективним методом «рівний-рівному».
Особливо актуальним є вивчення найбільш ефективних технологій формування здорового способу життя молоді.
Зміцнення здоров’я - активний процес з попередження захворювань. Він включає освітні компоненти (в тому числі індивідуальні та групові) та методи соціального впливу, які разом зі зміною оточуючого середовища, законодавчим та організаційним втручанням, утворюють стратегію зміцнення здоров’я.
Важливим фактором формування здорового способу життя у вільний час є й те, що соціально активна молодь, її лідери з навичками здорового способу життя підтримують свої переконання відповідною поведінкою.
Програми профілактики повинні закликати учнів до впевненості у собі, почуття гордості за свої досягнення. Потрібно спонукати їх до прагнення контролювати свою поведінку, не перекладаючи відповідальність за свої шкідливі звички на інших. Дуже ефективна тактика – вселяти молоді думку про престижність підтримання хорошої фізичної форми.
Багато спортивних змагань по міні-футболу, волейболу, настільному тенісу, баскетболу, інших видах спортивних змагань проводяться у ліцеї. Так, недавно проводилися змагання, де Кубком імені О.Маковецького, учня загиблого в Афганістані, який навчався в ліцеї, нагороджувалися кращі групи. У вечорі відпочинку «Лицар ліцею» учні готують номер, який є родзинкою кожного учасника, особливо коли це демонстрація фізичної підготовки учня, тобто пропаганди здорового тіла, здрового способу життя.
В посвяті учнів в ліцеїсти одна із груп продемонструвала театралізовано представлений виступ групи учнів, які займаються бодібілдерном. Захвату від виступу не описати. Виступ в прямому розумінні заворожив усіх, особливо, я думаю дівчат, гарною фізичною підтягнутістю хлопців, їх чудовою спортивною формою, блиском очей і т.д.
Більш ефективною є тривала та постійна профілактична робота з молодими людьми на усіх стадіях формування їх особистості. Робота з учнем, схильним до девіантної поведінки відбувається за певними правилами. Перш за все педагог створює атмосферу, в якій учень буде почувати себе спокійно і впевнено. Педагог не розвиває тем, які не стосуються справи; пояснює, що інформація, яку він повідомить не буде використовуватись проти нього. З учнем він завжди відвертий, уважно слухає, концентрується на видимій поведінці та на реальних зовнішніх обставинах, уникає ролей слідчого, священика, прокурора, директора, спеціаліста.
