Гіперздібності

девіації, зумовлені гіперздібностями людини - людина, здібності якої значно перевищують середньостатистичні, розглядається як така, що виходить за рамки нормальної (це прояв обдарованості, таланту, геніальності у якійсь одній з діяльностей людини).

Відхилення в бік обдарованості в одній сфері часто супроводжується девіаціями у повсякденному житті. Така людина часто виявляється непридатною до "побутового, приземленого" життя. Вона нездатна правильно розуміти і оцінювати вчинки та поведінку інших людей, виявляється наївною, залежною і неготовою до труднощів повсякденного життя.

Якщо при делінквентній поведінці спостерігається протиборство з реальністю, при адиктивній - втеча від реальності, при па-тохарактерологічному і психопатологічному - хворобливе протистояння, то при поведінці, пов'язаній з гіперздібностями, - ігнорування реальності.

Людина існує в дійсності ("тут і тепер") і одночасно ніби живе у власній реальності, не роздумуючи про необхідність "об'єктивної дійсності", у якій діють інші оточуючі люди.

Вона розцінює звичайний світ як щось малозначуще, неістотне і тому не бере ніякої участі у взаємодії з ним, не виробляє стилю емоційного ставлення до вчинків інших, приймає будь-яку подію відсторонено.

Вимушені контакти сприймаються як необов'язкові, тимчасові, а не як значущі для її особистісного розвитку.

Зовні в повсякденному житті вчинки такої людини можуть бути дивакуватими (наприклад, вона може не знати, як користуються побутовими приладами, як здійснюються побутові дії; весь інтерес зосереджений на діяльності, пов'язаній з неординарними здібностями).

Тип девіантної поведінки детермінує форму її виявлення (одна форма може зумовлюватися різними типами).

Профілактика та корекція сексуальних девіацій та перверзій.

Виділяють певні вектори сексуальної орієнтації, що можуть допомогти в оцінці нормальної і аномальної сексуальної поведінки.

Важливим для визначення адекватності сексуальної поведінки вважається вектор інтенсивності філії, що відображає кількісний показник «сили» лібідо безвідносно до її спрямованості. До нього відносять гіпофілію і гіперфілію.

Вектор спрямованості (партнерства) визначає вибір об'єкта сексуального потягу на основі різних параметрів: віку, статі, національності й етнічної належності партнера, його професії, соціального статусу, одушевленості або неодушевленості об'єкта потягу, біологічних і анатомічних особливостей (людини, тварини), кількості партнерів, зовнішньої або внутрішньої спрямованості та ін. Вектор способу реалізації сексуальних потреб указує на пріоритетність тих або інших методів і засобів досягнення волюстичних відчуттів (оргазму), серед яких виділяються механічні, психологічні, фізіологічні. У рамках вектора тілесного образу значущим є процес конкордантності образу тіла натальній статі даної людини, тобто істотними вважаються адекватна самоідентифікація індивіда й характер схвалення або неприйняття образу власного тіла. Кожен із перерахованих векторів може призводити до формування різноманітних сексуальних девіацій або їх комбінацій.

Крім сексуальних девіацій і перверсій (парафілій) до сексуальної поведінки, що відхиляється від норми, відносять порушення психосексуального розвитку. Відомо, що психосексуальний розвиток має часові закономірності й етапи, послідовність яких у нормі чітко визначена. Виділяють такі послідовні етапи, що змінюють один одного: 1) статевого диференціювання структур мозку; 2) статевої самосвідомості (від народження до 7 років), коли під впливом виховання формується статева ідентичність; 3) становлення стереотипів статеворольової поведінки (7—13 років), під час якого підліток засвоює нормативи чоловічого або жіночого стилю (маскулінність або фемінність); 4) психосексуальної орієнтації (13 – 18 років), коли відбувається становлення вектора сексуального потягу. Девіації психосексуального розвитку, зокрема, такі: прискорення (передчасний розвиток) і ретардація (відставання). У разі прискореного психосексуального розвитку для поведінки дитини й підлітка типовими стають сексуальні особливості, які в нормі характеризують пізніші етапи розвитку. Можуть з'являтися такі форми поведінки, як імітаційна коїтальна поведінка, елементи ексгібіціоністської і вуайєрної поведінки, стереотипна мастурбаційна поведінка. Прискорення психосексуального розвитку майже завжди супроводжується гіперсексуальністю на противагу ретардації, при якій має місце асексуальна поведінка

Надцінні захоплення

При надцінному захопленні всі характеристики звичайного захоплення підсилюються до гротеску, об'єкт захоплення або діяльність стають визначальним вектором поведінки людини, що відсуває на другий план або цілком блокує будь-яку іншу діяльність. Класичним прикладом пароксизмального захоплення і «гіперзахоплення» є стан закоханості, коли людина може бути цілком зосередженою на об'єкті і суб'єкті емоційного переживання, втрачати контроль за часом, присвяченим йому, ігнорувати будь-які інші сторони життєдіяльності. Істотними ознаками надцінних психологічних захоплень вважаються:

• глибока і тривала зосередженість на об'єкті захоплення

• упереджене, емоційно насичене відношення до об'єкту захоплення

• втрата почуття контролю за часом, який витрачається на захоплення

• ігнорування будь-якої іншої діяльності або захоплення

Психологічне захоплення на відміну від психопатологічного не виходить за границі традиційних для суспільства або окремих його груп. Тому одне і теж групове або колективне захоплення може включати як людей зі звичайним інтересом до такого виду діяльності, так і захоплених, і гіперзахоплених. Надцінні психологічні захоплення входять до складу аддиктивної, патохарактерологічної типів девіантної поведінки, а також поведінки на базі гіперздібностей. Використовуючи термінологію N.Peseschkian, при надцінних захопленнях відбувається «утеча від реальності» у яку-небудь діяльність на шкоду інший і на шкоду гармонії особистості, в цілому.