13. Профілактика і корекція девіантної поведінки неповнолітніх.

Очевидно, що профілактика і корекція девіантної поведінки особистості є особливо дієвою на ранніх етапах, зокрема, під час навчання в школі. Тут слід приділити увагу тим особливостям поведінки, що можуть передувати правопорушенням. Йдеться, насамперед, про прогули (можуть бути як формою девіантної поведінки, так і наслідком невротизації дитини — "шкільного неврозу"), погану успішність у навчанні (може бути зумовлена як педагогічною занедбаністю, так і дефектами інтелектуального розвитку, затримкою психічного розвитку загалом), низький статус дитини у шкільному колективі, ізольованість у ньому; наявність компенсаторної поведінки інфантильного характеру (через прагнення забезпечити успіх будь-яким чином, зокрема, через роль "класного блазня" або поведінку "луддита", який псує зошити відмінників та меблі, б'ється) тощо. Зрозуміло, що профілактична робота має здійснюватися в тісному контакті з батьками і педагогами. При цьому слід урахувати, що педагоги, часто не помічаючи цього, роблять більше зауважень "важким" дітям, ніж "нормальним", оцінка дається не окремому вчинку, а особистості загалом, до оцінювання нерідко підключається увесь клас. Тому передумовою успішної профілактичної роботи є психологічне консультування педагогів і батьків щодо змісту, особливостей прояву і чинників девіантної поведінки, а також специфіки взаємодії з девіантами [22].

Програма роботи з дітьми молодшого шкільного віку у разі порушень розвитку особистості, що розроблена Р. Овчаровою, складається з таких блоків:

• зняття стану емоційного дискомфорту;

• створення ситуації успіху;

• гармонізація внутрішньої суперечливості особистості; 60

• корекція залежності від оточуючих;

• зняття ворожості, формування адекватних форм соціальної поведінки;

• корекція тривожності, виховання впевненості у собі.

Профілактика відхилень у поведінці молодшого школяра як суб'єкта спілкування, на думку дослідниці, можлива у груповій роботі з дітьми, яка здійснюється в 3 етапи: орієнтувальний (дає можливість, з одного боку, виявити стереотипні поведінкові реакції учасників, а з іншого — згуртувати групу, створити почуття безпеки і захищеності); реконструктивний (створення нових форм поведінки і накопичення нового досвіду спілкування на основі задоволення потреб у безпеці і прийнятті-визнанні, що відбулося на першому етапі); закріпляючий (сприяння розвитку навичок довільного управління діяльністю і поведінкою, а також — закріпленню набутих конструктивних навичок взаємодії з іншими).

14. Часткові й загальні порушення психічного розвитку.

Порушення психічного розвитку мають частковий або загальний характер. Частковий характер порушень пов'язаний з недостатністю процесів сприйняття, праксису, мови і т. ін.. загальний регуляторних систем.

Часткові порушення — порушення в діяльності аналізаторів (зору, слуху. пропріоцептивної чутливості).

Локальне ураження кори головного мозку спричи­нює порушення функцій окремих психічних процесів.

При локальних ураженнях спостерігаються порушення

Ураження ліво-скроневих ділянок кори головного мозку - порушення смислової сторони мовлення: фонематичного аналізу та синтезу, пору­шень читання та письма. При ранньому (в перші роки життя) ураженні цих відділів у дитини спостерігається недорозвиток мови різного рівня. При пізніших - руйнується вже сформована мова.

Ураження право-скроневих ділянок кори головного мозку - порушення інтонаційної структури мови, недостатність у сприйнятті ритму, тональності, емоційного забарвлення.

Ураження потиличних ділянок - недостатность зорового сприйняття(При нормальній гостроті зору порушується процес аналізу та синтезу зорових образів).

Ураження передньотім'яних ділянок - порушення мимовільних рухів дитини, уповільнення формування рухових навичок.

Загальні порушення функцій головного мозку пов'язані з діяльністю регуляторних систем.

При загальних ураженнях спостерігаються порушення

1. Ураження підкірковому ділянок - зниження рівня бадьорості, постійного чи фазового зниження розумо­вої працездатності, порушення простих потягів (посилення чи послаблення статевого, харчового рефлексів), порушення емоцій (безпри­чинна лють, відчуття загальної туги, тривоги і т. д.).

2. Ураження лобних відділів - порушення довільності, цілеспрямованості діяльності (особливо інтелектуальної).

Загальні й часткові порушення виявляють певну ієрархію.

Порушення часткових функцій можуть компенсуватися діяльністю інших збережених аналізаторів.

При вивченні будь-яких відхилень у розвитку дити­ни необхідно встановити наявність часткових та за­гальних порушень, а також з'ясувати механізми їхньої компенсації та (по можливості) причини й час виник­нення.

Наступний параметр порушень психічного розвит­ку пов'язаний з часом ураження. Оскільки дитина перебуває в процесі розвитку, то однакові ушкоджую­чі фактори виявляють різний вплив, якщо вони роз­несені в часі. Чим раніше сталось ураження, тим віро­гіднішими будуть прояви недорозвитку психіки. При пізніших ураженнях відбуваються порушення та роз­пад раніше сформованих функцій.

Тому результати патопсихологічного дослідження дитини з відхиленнями у психічному розвитку будуть відображати збережені, уражені та різною мірою за­тримані функції психічних процесів.