37.Гемблінг

Захопленість азартними іграми називається гемблінгом. Виділяються сліду-ющие ознаки, характерні для гемблинга як різновиду адиктивної-го типу девіантної поведінки (Ц. П. Короленко, Т. А. Донських):

1) постійна залученість, збільшення часу, проведеного в ситу-ації гри;

2) зміна кола інтересів, витиснення колишніх мотивацій ігрової діяльності, постійні думки про гру, переважання в воображе-ванні ситуацій, пов'язаних з ігровими комбінаціями;

3) «втрата контролю», що виражається в нездатності припинити гру як після великого виграшу, так і після постійних програшів;

4) поява станів психологічного дискомфорту, подразник-ності, занепокоєння (т. Зв. «Сухий абстиненції») через короткі про-проміжки часу після чергового участі в грі з труднопреодолі-мим бажанням приступити до гри («ігровий драйв»);

5) збільшення частоти участі в грі і прагнення до все більш високо-му ризику;

6) постійне зниження здатності чинити опір спокусі («знижено-ня ігровий толерантності») відновити гру.

Людина, схильна йти від реальності у світ гри, вибирає такий вид поведінки у зв'язку з непристосованістю до дійсності, обиденнос-ти, яка перестає його задовольняти і радувати. Він шукає в грі азарту і ризику, бурхливих позамежних емоцій, яких не знаходить у повсякденному жиз-ні. Основа адиктивної поведінки у вигляді гемблинга - феномен «спраги гострих відчуттів» і, як наслідок, високого ступеня ризику, ігри «на грані фолу», коли за секунду можна втратити все, що маєш, або придбати «весь світ». В подібний вид адиктивної поведінки включаються карткові ігри, рулетка, тоталізатор і ін.

Азартні ігри не завжди пов'язані з фінансовим ризиком або ризиком для жиз-ні. Азарт може бути пов'язаний з вигаданим ризиком при ідентифікації себе з учасниками ігор, наприклад комп'ютерних. Ідеями фікс можуть стано-витися спортивні ігри, лотереї, розгадування кросвордів, а також сексу-альні гри.

38. Параноя здоров’я

Особливий різновид надцінних психологічних захоплень - т. Зв. «Параноя здоров'я» - захопленість оздоровчими заходами. При цьому людина на шкоду іншим сферам життєдіяльності (роботи, сім'ї) починають нает активно займатися тим чи іншим способом оздоровлення - бігом, осо-бой гімнастикою, дихальними вправами, моржуванням, обливанням крижаною водою, промиванням ніздрів і порожнини рота солоною водою та ін. Механізмом формування «параної здоров'я» є феномен «зсуву мотиву на мету», коли із засобу досягнення здоров'я оздоровчі заходи перетворюються на самоціль, в джерело єдиного або до-мінує способу отримання задоволень.

39.Фанатизм

Захоплення будь-якою діяльністю, що досягає крайнього ступеня ви-вираженості з формуванням культу і створення ідолів з повним підпорядкувати-ням людини і «розчиненням» індивідуальності, носить назву фана-тизма. Найчастіше фанатичне ставлення формується в таких сферах, як релігія (релігійний фанатизм), спорт (спортивний фанатизм) і музика (музикальний-ний фанатизм). У загальну характеристику фанатизму входить вироблення че-ловеком стереотипу підпорядкування власних інтересів і прагнень ін-тересам конфесії, команди, музичного колективу, зосередження уваги і сил на підтримку ідола і надання всілякої та активної допо-щі, місіонерська діяльність. В рамках девіантної поведінки у вигляді фанатизму людина починає діяти за психологічним законам груп-пи і веденого людини, він не здатний критично поставитися до висловлювань-ям кумира, ідола і усвідомити відхилення у поведінці, які можуть полягати у відриві або відхід з сім'ї, ігноруванні роботи та ін.

Особливе місце в психології девіантної поведінки у зв'язку з соціально-психологічної значимістю наслідків займає релігійний фанатизм. Руйнування сімей, розрив родинних і дружніх зв'язків, різка і кардіо-нальная зміна стереотипу життя людини ставлять цю проблему на одне з перших місць по значимості. Найбільший інтерес представляє психологи-ний аспект віри, що дозволяє аналізувати механізми формування фанатичного поведінки, становлення аномалій і відхилень від етно- і со-ціокультурной норм, вивчення змін, що відбуваються в особистості під віз-дією релігійної громади.

Характерною особливістю релігійної віри є визнання суще-ствования надприродного, під яким розуміється щось, що не підпорядкованих-няющие законам навколишнього світу, що лежить «по той бік» чуттєво сприймаються об'ект.ов. Особливу роль відіграє феномен «обраності», формуючий, з одного боку, почуття ідентифікації з групою єдино-мишленніков, «посвячених у таємницю»; з іншого - зміцнює почуття пре-восходство над іншими (непосвяченими) людьми.

Найбільш сприятливим грунтом для виникнення відхиляється по-ведення вважається сектантство. Послідовники християнства вважають, що сек-та - це «організоване суспільство людей, разномислящіе з ... церквою, але згодних один з одним в релігійному відношенні» (Б. А. Любовік). Чи не су-ществует однозначного трактування поняття «секта», оскільки межконфессіоннальное протистояння носить принциповий характер. На думку перед-ставителей «великих» (старих, схильних до монополізації віри) релігій, відмінна риса секти полягає в тому, що вона у своїх поглядах від-Ліча від чільної, не є офіційною і шірокораспрост-пораненою в конкретній країні релігією. Подібну точку зору не можна при-знати обгрунтованою. Можна погодитися з тим, що тоталітарні релігійні секти застосовують у своїй практиці жорсткі психологічні методи воздей-наслідком, що виражається у формуванні у людини стану підвищеної сугестивності за рахунок фізичного і психічного виснаження, соціальної депривації, використання трансових станів і т. Д. В нетрадиційних релігіях , як правило, велику роль відіграє емоційно-психологичес-кая сторона, відтісняють на задній план віровчення. Це виражається в про-виголошуванні пріоритету релігійного переживання. Велике значення при-дається «боговдохновленность» формою прояву почуттів і поведінки віруючого як свідченням справжньої і глибокої релігійності людини. Спонтан-ні прояви релігійних почуттів, особливо стану трансу, екстазу, інтерпретуються як «просвітлення», долучення до божественної реаль-ності, до яких і прагнуть адепти релігійної групи (А. Ю. Егорцев).

На думку В. В. Павлюка, релігійна секта виховує у своїх членів «реакцію уникнення», внаслідок якої віруючий мимоволі, як би автоматично, уникає тих дій, які не схвалюються групою. При-кручена в ході спілкування і виховання в релігійній групі така емоційний-ная реакція блокує можливість відступу від прийнятих у групі норм. Підкріпленням для «реакції уникнення» виступають певні религи-озние санкції з боку групи в цілому або її лідерів у вигляді неодобр-ня, осуду. Почуття спільності, об'єднаності з іншими членами групи може бути досить реальним психологічним фактором. Загроза при-трансформаційних змін або приклад застосування в минулому заходів осуду, відчуження ви-викликають почуття побоювання бути знедоленим групою і тим самим виступає своєрідним психологічним стражем відступи від регламентований-них норм повсякденному житті віруючого.

Характерними особливостями впливу тоталітарних сект на особистість вважаються (А. Ю. Егорцев):

1) встановлення жорсткого контролю над волею, свідомістю і почуттями чле-нів секти (жорстка дисципліна; навіювання почуття провини перед орга-нізації; психологічний тиск на тих, хто хоче порвати з сектою);

2) формування психологічної залежності від лідера та організації (придушення здатності до критичного мислення; вимога раз-ву з критично налаштованими людьми; обмеження кола загально-ня тільки членами секти; відсутність вільного часу, особистому житті поза громади).

В рамках релігійної секти формування релігійного фанатизму су-громадської полегшується, оскільки лідером і самої громадою за допомогою дли-них і інтенсивних психологічних впливів формується готовність не сумніватися в правильності чи неправильності власного по-ведення, знімається відповідальність за нього і як наслідок - вольовий конт- роль власної діяльності. Людина починає діяти відповідно до поведінковим шаблоном, нав'язаним групою.

Одним з актуальних, теоретично і практично значущих є питання про особистісні особливості, що привертають до залучення ін-Дівіді в релігійну секту, про співвідношення внутрішніх устремлінь особисто-сті, релігійної толерантності та необхідного ступеня активної психоло-ня «вербування» для становлення релігійного фанатизму. Відомо, що особливу групу ризику становлять особи, зайняті інтенсивними духовні-ми пошуками, які прагнуть до «повної і абсолютної Істини» (часто розумі-емой як прості і однозначні відповіді на складні питання), а також інді-види з художнім складом мислення.

Р. Дж. Ліфтон виділяє вісім елементів, що призводять до катастрофічес-кому зміни свідомості людини в релігійній групі:

1) контроль навколишнього оточення (середовища) - жорстке структурірова-ня оточення, в якому спілкування регулюється, а допуск до інформа-ції строго контролюється;

2) містичне маніпулювання - використання запланованої чи підлаштований «спонтанної», «безпосередній» ситуації для при-дання їй сенсу, вигідного маніпуляторам. Наприклад, фізіологи-етичні та психологічні зміни при переході на вегетаріанське харчування пояснюються «сходженням святого духу»;

3) вимога чистоти - чіткий розподіл світу на «чистий» і «нечистий», «хороший» і «поганий». Тоталітарна секта - «хороша» і «чиста», все інше - «погане» і брудне »;

4) культ сповіді - вимога безперервної сповіді і інтимних при-знань для знищення «кордонів особистості» та підтримки почуття провини;

5) «святая наука» - оголошення своєї догми абсолютною, повною і вічей-ної істиною. Будь-яка інформація, яка суперечить цій абсо-лютні істині, вважається помилковою;

6) навантажений (культовим сенсом) мова - створення спеціального клішірованний словника внутрішньогрупового спілкування з метою устра-вати самої основи для самостійного і критичного мислення;

7) доктрина вище особистості - доктрина більш реальна і істинна, ніж лич-ність і її індивідуальний досвід;

8) поділ існування - члени групи мають право на життя і існування, інші - ні, тобто «мета виправдовує будь середовищ-ства».

На думку Є. М. Волкова, особистість в культі переживає і проживає не свій індивідуальний, а груповий «досвід», звідси - сильна залежність від групових процесів. Відповідальність за прийняття рішень переноситься з конкретної особистості на групу, тому найбезглуздіші і дивні рішення сприймаються і виконуються рядовими членами як належне. У про-процесі залучення людини до групових норм тоталітарної секти від-ходить формування феномена «подвоєння» особистості (Р. Ліфтон), суттю якого є поділ «Я» індивіда на дві незалежно функціонує-рующие системи. При цьому люди не відчувають почуття емоційного дискомфорту або нестійкості. Вони не схильні до критичного осмис-лення власного становища і здатні вчиняти будь-які вчинки при ослабленому вольовому контролі.

Поділ відбувається тому, що в певний момент член культ-вої групи стикається з тим фактом, що його нова поведінка несумісний-мо з докультовим «Я». Поведінка, необхідний і винагороджується тоталітарною групою, настільки відрізняється від «старого" Я "», що звичайною психологичес-кою захисту (раціоналізації, витіснення і т. П.) Недостатньо для жизнен-ного функціонування. Всі думки, переконання, дії, почуття та ролі, пов'язані з перебуванням у деструктивному культі, організуються в неза-мую систему, часткове «Я», яке повністю узгоджується з вимогами даної групи, але відбувається це не за вільним вибором особистості, а як інстинктивна реакція самозбереження в майже нестерпних - психоло-гически - умовах (Е. Н. Волков).

Дослідження Р. Ліфтона привели до розуміння того факту, що практи-но кожна особистість в умовах масованого групового тиску і маніпулювання базисними людськими потребами здатна до фор--мування девіантної поведінки у вигляді релігійного фанатизму. Перед-які мали до цього факторами можуть стати низька комунікативна толерантність, сімейні традиції магічного і містичного мислення, деякі характерологічні і особистісні особливості.

Під впливом психологічних впливів тоталітарної секти у чоло-століття зі сформованим девіантною поведінкою, в першу чергу, про-виходить зміна всіх чотирьох формальних ознак свідомості (по К. Яс-персові). У нього порушується: 1) почуття діяльності - усвідомлення себе як активного істоти; 2) усвідомлення своєї єдності: в кожен даний момент я усвідомлюю, що я єдиний; 3) усвідомлення власної ідентично-сті: я залишаюся тим, ким був завжди; 4) усвідомлення того, що «Я» відмінно від решти світу, від усього, що не є «Я».

Різноманіття психічних феноменів, що виникають в результаті пре-биванія людини під культовим контролем і кардинально змінюють його поведінку в бік аномалій і девіацій, можна згрупувати в наступних щие блоки (рис. 17).

.Блок Зміни свідомості та самосвідомості (порушення самосвідомості та ідентичності особистості).

2. Блокаффективныхфеноменов-расстройств(психопатологические емо-нальні стану (переживання) в рамках посттравматичного стресового розладу: депресія, панічні атаки, нав'язливі спогади і сни і т. д.).

3. Блок інверсії двігател'но-вольової сфери

4. Блок патологічної залежності (формування психологічної за-лежно від релігійної групи, втрата здатності бути відповідальним-ним за що-небудь і автономним у прийнятті рішень).

5. Блок регресу особистості (зупинка інтелектуального, когнітивного, емоційного, морального розвитку, що супроводжується роз-ством психічного інфантилізму).

6. Блок перцептивних феноменів (ілюзії, галюцинації, порушення схе-ми тіла, сприйняття часу).

7. Блок розумових аномалій (використання т. Зв. Афективної логи-ки, втрата критичності, схильність до утворення надцінних і бре-дових ідей).

8. Блок комунікативних девіацій (замкнутість, відчуженість, аутіза-ція, нездатність встановлювати довірчі відносини, втрата емпатійності і навичок соціального спілкування).

Мотиви відриву людини від реальності та догляду в групу (релігійну, спортивних чи музичних фанатів), підпорядкування себе ідеї і лідеру мо-гут бути різними. Одним із мотивів можуть стати психологічні про-блеми, з якими індивід впоратися самостійно не здатний або вважає, що не здатний. Як правило, даний мотив ґрунтується на пси-хопатологіческіх симптомах і синдромах, патології характеру або всередині-особистісному невротичний конфлікті. Його відхід в групу фанатиків обу-словлено зняттям із себе відповідальності за прийняття рішень з багатьох життєвих проблем, бажанням стати веденим, викорінити в собі сомне-ня і невпевненість. Іншим мотивом фанатичного поведінки в групі мо-же бути прагнення піти від одноманітної, що не викликає радості і емо-ционального відгуку реальності. Кумир, ідол, ідея, ритуал, причетність до якої-небудь таємниці або соціальної групи, набуття нових переживань стають своєрідними аддикта.

 

До надцінним психологічним захопленням при девіантну поведінку відноситься діяльність, присвячена проповідування тих чи інших мисти-чеських традицій, емоційна захопленість і слідування традиціям ек-страсенсорікі і езотерики. Суть подібного девіантної поведінки - убеж-денность в тому, що діями, переживаннями і навіть свідомістю людини керують «невідомі сили». Адепти екстрасенсорики переконані в істота-вання «надприродних» феноменів і процесів, що викликають ті чи інші хворобливі патологічні прояви індивіда на рівні сомати-ки або психіки. Основою парапсихологічних поглядів стають оста-ющиеся нерозпізнаними феномени психічної діяльності людини, які трактуються як екстрасенсорні, біоенергетичні. На думку А. П. Дуброва і В. Н. Пушкіна, биогравитации - це здатність людини створювати, випромінювати і сприймати певний вид фізичного поля, що має специфічну квантово-імпульсну природу, схожу з гравію-тацией, і в той же час мають свої « особливі риси ».

Всі обґрунтування існування біоенергетики в даний час носять гіпотетичний характер і тому можуть розглядатися лише як одна з версій можливої ​​трактування відбуваються в людині психічних і пси-хосоматіческіх процесів і не можуть прийматися за факти. Особи, поведе-ня яких базується на парапсихологічних поглядах і постулатах екстрасенсорики, не приймають до уваги принципово важливе науч-ве світогляд і спосіб докази чого б то не було в сфері по-знання. Вони наполягають і в цьому питанні на залученні до аналізу ненауковий-них методів і способів аналізу дійсності.

Відхиляється поведінка, що базується на традиціях екстрасенсорики, можна розділити на пасивний і активний варіанти. При пасивному варіанті людина, розділяючи екстрасенсорні традиції осмислення дійсності і, зокрема, міжособистісних відносин (любові, вірності, заздрості та ін.), Лікування хворобливих проявів (псування, пристріт і ін.), Вдається до допомоги практикуючих екстрасенсів лише у випадках виникнення сімейних (парт-нерському, сексуальних) проблем або хвороб. При активному варіанті людина з певного моменту починає відчувати в собі незвичайні здібності («прозріває») і змінює весь стиль поведінки, намагаючись максимально викорис-зова «нові якості його особистості». В деяких випадках людина починає відчувати в собі здатності прогнозувати перебіг і результат подій (ясно-бачення і провидіння), в інших - починає усвідомлювати лікувальні та оздоровчий-тільні якості своїх дій. Нерідко така людина відмовляється від пре-жних звичок і поведінкових стереотипів. Він здатний кинути улюблену роботу, піти з сім'ї і «допомагати стражденним». Його погляди в можливість зцілювати людей перетворюється в стійку непохитну переконаність, що не вимагає доказів. Критика його здібностей з боку оточуючих або ігнорується їм, або зустрічає опір, коли «екстрасенс» на-чина активно протистояти офіційній медицині.

40.