69. Семантична наповненість образів персонажів у «Кентерберійських оповіданнях» д.Чосера

Ново было его использование. Чосер нарочито стирает грань между персонажами, которые он считает реальными, и персонажами, которые он изображает как вымышленные.

Перед нами общественные типы новой Англии. В прологе они расположены по социальным группам и профессиям: рыцарь с сыном-оруженосцем и йоменом, помещик, управитель имения, мельник, землепашец, все люди от земли. Важный бенедиктинский монах, настоятельница, вторая монахиня, а при ней - капеллан и три священника, минорит, сельский священник, два паразита церкви - экзекутор церковного суда и продавец индульгенций: люди из духовенства. Купец, корабельщик, пять гильдейцев со своим поваром, богатая горожанка из Бата, трактирщик, эконом (maunciple), слуга каноника-алхимика: люди из города. Юрист, врач, студент, поэт Чосер: люди умственного труда. Это все - только пролог. Если к этим персонажам прибавить действующих лиц рассказов, то картина английской жизни и ее представителей будет вполне насыщенная. Она потрясающе убедительна. Вся Англия, новая Англия, - здесь, показана сочно, красочно, полнокровно, радостно. После того, как Данте открыл искусство бытового и психологического портрета, никто, даже Боккаччо, не давал такой галлереи живых людей.

На страницах «Кентерберийских рассказов» те качества, которые раньше считались неотъемлемым достоянием высшего сословия: доблесть, благородство, самопожертвова­ние, подвиг, чувство собственного достоинства, воспитанность, развитой ум, становятся доступными любому хорошему человеку.

Так, чувством собственного достоинства обладает не только мудрый воена­чальник-рыцарь, но и знающий себе цену Гарри Бэйли. Внутренним благородством наделены также в рассказе Франклина не только родовитый Аврелий, но и безродный ведун и философ.

Уже и ранее раскрывался в искусстве средневековья внутренний мир человека, но чаще всего это было пассивное созерцание, выполнение божьей воли, ее предопределения или же велений судьбы. У Чосера же человек является хозяином собственной судьбы, а внутренний мир его раскрывается не в размышлениях, а в действенном общении с другими людьми.

Человек у Чосера не одноплановая схема, не носитель отвлеченных качеств: внешний облик, мысли, поведение, все происходящее с человеком служит автору для раскрытия человеческого характера во всей его многосторонности и противоречивости, и герои его — это динамичные, живые характеры.

68 Пит.Середньовіччя

«Божественна комедія» - найвидатніше творіння італійського поета Данте Аліг’єрі – увішла в історію культури як найвище досягнення мистецтва Середньовіччя і водночас твір, що відобразив кризу світогляду цієї доби і неминучість нового світосприймання Відродження.

Жанр «комедії» був популярним у Середньовіччі, так називали твір із сумним початком і щасливим кінцем, написаний народною мовою . Нащадки дали їй назву «божественна», маючи на увазі її художню досконалість і красу. Мета, яку ставив перед собою автор, - відвернути людину від гріха і подолати чужість світові. Це і є справжній сюжет «комедії». Цій меті підкоряється композиція твору. Він складається з трьох частин : «Пекло», «Чистилище», «Рай». Твір має алегоричний зміст: абстрактні поняття, думки автор виражає через конкретні образи й події. Сам образ поета має алегоричний характер, він символізує душу людини, яка шукає істини. Його мандри по пеклу і чистилищу треба розуміти як шлях до справжньої віри попри спокуси й випробування.

Уже початок «комедії» розкриває неоднозначність змісту твору. Блукаючи в темному лісі і втративши надію знайти дорогу, Данте намагається піднятися на гору, якою кінчалася ота долина. Темний ліс – це і алегорія обставин життя самого Данте, і політична ситуація в Італії того часу. Пагорб –царство гармонії і справедливості. Спочатку Данте здається, що піднятися в гору буде дуже легко, але йому зустрічаються різні перешкоди: пантера, що є алегорією зрадництва, лев – гордість і тиранія, вовчиця – жадоба і егоїзм. У пекло поета супроводжує Вергілій. Цей римський поет-язичник є алегорія розуму. Образ Беатріче символізує кохання, яке підносить людину, розкриває безмежну любов Бога до людей.

Поема «Божественна комедія» глибоко національна. А Данте виступає як патріот Італії, але її значення ще в Середньовіччі вийшло за межі національного. Вона відобразила моральні здобутки свого часу й підготувала появу світогляду Відродження. Отже можна сказати що зміст комедії є шляхом до подолання чужості світові.