21. Роман про Ренара

Роман про Ренара (фр. «Roman de Renard») — анімалістичний французький епос 12ст. про хитрого лиса Ренара, в якому алегоричній формі розкривались актуальні проблеми суспільного життя. 1.Тваринний епос.Перша значна за обсягом обробка, «Роману про Лиса»,перше зведення у єдине ціле вдбувався на французькоу грунті,де в останні десятиліття 12 ст почали одна за одною виникати невеликі поеми,що оповідали про якийсь епізод з життя лиса і котрі потім,вже на початку наступного століття,обєдналися у достатньо зв’язну оповідь,до якої протягом всього 13 ст продовжували приєднуватися додаткові гілки.Цикл став відомий під назвою «Роман про Ренара». Єдність твору визначається задумом створити у циклі оповідань картину звичаїв і законів феодального суспільства. До сприйняття алегоричної оповіді читача готує своєрідне попередження, що у творі йдеться про нові порядки, характерні для життя середньовічного міста. Герої й конфлікти нового епосу не схожі на те, що було представлено у картинах античного світу й описано у рицарських романах. Як давно минулі згадуються події, пов'язані з іменами Париса з міфів та «Іліади», Трістана з рицарського роману. У жартівливому тоні автор обіцяє розповісти про війну, яку ведуть Ренар і Вовк. У кожному оповіданні йдеться про нові пригоди й витівки героя. Розповіді про Лиса ведуть до усної народної традиції і литературим джерелам. Народні традиції - епізоди "Романа" встречаются в фольклоре индо-европейских народов. Клерикальная литература на латинском языке: - тваринний эпос (X-XI вв) рассказ о том, как петух пытался спастись от лиса. 2. Кумедні історії про тварим мабуть здавна побутували у широк довірливому народному середовищі,у фольклорі і не менш захоплювали та зацікавлювали довірливих і жадібних до всіляких побасеньок середньовічних слухачів,ніж розповіді про пригоди звитяжних лицарів у зачарованих хащах або замках. Головний герой роману про лиса виконуючи роль порушника спокою,своєю поведінкою,навіть самим своїм існуванням незмінно викриває явні або приховані вади оточення.Проте окрім цієї соціальної функції яка багато в чому обумовлює його місце в описаній в творі умовній дійсності,спосіб життя лиса диктується насамперед його характером. Объединяющим сюжетом является борьба лиса Ренара с его заклятым врагом, волком Изенгрином (триумф хитрости над силой). Стосунки між звірами у «Романі про Ренара» побудовані за зразком ієрархії станів у тогочасних європейських державах із тією ж системою соціальних відносин. Це створює можливість в алегоричній формі відтворити типові явища сучасного авторам суспільства. Правитель держави тварин — лев Нобль (Благородний) — оточений своїми васалами — зграєю хижаків, серед яких виділяються похмурий вовк Ізенгрім із його ненаситною вовчихою, ненажера Ведмідь, лукавий кіт Тьєбо, тупий і боягузливий баран Белін, віслюк Бернар. Лис Ренар — уособлення свавілля, підступності, насильства. Витівки Ренара, безкарність його зухвалих учинків — свідчення того, що у суспільстві. панує право дужчого й нахабнішого. Ренар не боїться лева, знущається з чиновних і нечиновних звірів, але боїться простого селянина, бо він розумніший, здатний захистити себе. Авторитет його суддівських рішень визнають й інші звірі. У творі досить відчутно виявляються традиції народних казок про тварин. Тваринний епос Общество животных является параллелью общества людей: отражающее отличительную черту данного зверя: лев Нобль (благородный), львица Фьер (гордая), петух Шантеклер(звонкоголосый), заяц Куар (трусливый), бык Брюян (шумный), баран Белен (блеющий), улитка Тардиф (медлительная)... Каждый персонаж принадлежит к определенному слою феодального общества: во главе социальной пирамиды стоит король, лев Нобль, и его супруга, Флер крупными феодалами являются волк Изенгрин, лис Ренар, медведь Брён... ниже феодалов в иерархии находятся петух Шантеклер, кот Тибер, барсук Гримбер... в низу социальной лестницы - улитка Тардиф, заяц Куар, сверчок Фробер... Критика средневекового общества авторы критикуют идеализированное изображение мира в куртуазных романах и показывают истинное лицо общества, в котором правит хитрость, глупость, жадность, эгоизм, жестокость и страх

крестьяне, иногда появляющиеся в "Романе", изображены грубыми невежами; их жадность поражает авторов. Крестьяне не умеют обращаться с оружием. С видимым удовольствием поэты показывают крестьян в настоящем рабстве у Ренара, который приказывает им убить своих собак и опустошает их курятник.

критике подвергается и феодальное общество. Ренар утверждает, например, что короли плохо обращаются с бедными вассалами, следуют плохим советам, задавливают налогами бедных, неблагодарны, присваивают себе чужое добро. Лев Нобль (как и король Людовик VIII) то деспотичен то слабоволен, любит золото, прощает опасных вассалов.

представители церкви также не избегают критики. Некоторые церковники, конечно, заслуживают уважение (один такой церковник разнимает дерущихся Эрмелину и Эрсану и советует им вернуться домой, к мужьям). Но большая часть церковников - это деревенские священники, мало чем отличающиеся от крестьян. Он живут с любовницами, пасут скот, пашут землю, и т.д. Им не чужда алчность. Вот как Ришар де Лизон, в двенадцатой ветви, изображает священника, замещающего своего "коллегу", который отправился на ярмарку, чтобы купить платье своей любовнице (robe va querre a sa putain): он умеет читать только молитвенники, не знает латыни, не следует христианским заповедям, любит охотиться. Критики не избегают и монахи. Автор четвертой ветви обвиняет их в лени, жадности и вероломстве. ОБРАЗ РЕНАРА изворотливый и мстительный хитрец

его никогда нельзя застать врасплох

неутомимый хвастун (он с удовольствием сочиняет всякие небылицы: описывает Изенгрину радости рая и сладости монашеской жизни, приносит синице новость о наступлении вселенского мира...)

умеет льстить и знает слабости каждого (предлагает мед медведю, мышей коту, угрей волку)

постоянно играет разные роли (красильщик, бретонский жонглер, набожный монах, врач, получивший образование в Салерно и Монпелье...)

умный, хитрый, искусный и злой, он слывет воплощением Дьявола

движимый жаждой власти, он преследует других, обманывает, уродует, унижает, лишает чести

мучает свои жертвы насмешками

его не останавливает ни религия, ни клятвы, ни законы, хороший супруг и отец

не зависит ни от кого

3. Роман про Ренара – це пародія на літературні жанри (епос і куртуазний роман). Роман про лиса виник у добу розквіту лицарського роману,як його комічна,багато в чому пародійна паралель. Слід сказати, що даний твір належить до міської літератури епохи Середньовіччя, а саме ло жанру тваринного епосу.

4. У формуванні Романа про лиса байкова традиція,що йде від античності,зіграла першочергову,якщо не вирішальну роль. Тому про поетикальні особливості тексту можна сказати те, що автори використовують прийоми алегорії(байки), символи, звернення до фольклору, наслідування народної мови, що робить твір теж більш народним і більш відповідним до літератури міста.