Приклади Історико-культурний контекст

Передньоновелістика – сукупність малих прозових та віршовий наративів, що передувала становленню ренесансної новели. Вона була поширена у двох формах – писемній та фольклорній. Найбільш архаїчним видом наративів є міфологічні перекази про першопредків. З розповіддю про перших поступово формується чарівна казка. Приклад – це один з основних жанрів середньовічних малих наративів. Усі тексти передньоновелістики спирались не на безпосередній мімезис – наслідування дійсності, а на реінтерпритацію попередньої текстової реальності.

Жанр: Приклад – це розповідна частина проповіді, що має характер притчі, легенди, тобто наративу, котрий ілюструє, підтверджує, доводить морально-учительські міркування проповідника. Генеза жанру – у Святому Письмі та істор., художній прозі.

Ці наративи мали дати слухачам (пізніше – читачам) наочні взірці праведної поведінки.

Вважається, що збірник «Римські діяння» було скомпоновано в Англії приблизно в 13 ст. Два наративи з цієї збірки:

Для наративів центральний персонаж – О. Македонський. Цей образ та події, про які розповідається, не наслідують історичне минуле, а його міфологізують.

О яде греха, которым мы всякий день отравляемся

Тут зустрічаються 4 основні архетипічні персонажі: правитель – об’єкт, котрий шкідник-ворог бажає знищити; помічник-порадник правителя; підступний ворог в образі жінки (додаткова конотація); виконавиця шкідництва дівчина-красуня (додаткова конотація). Текст мав виконуватися при дворах сеньйорів. За жанроформою – образ-подія.

О том, что природденную злобность следует смирять кротостью

Тут колізію побудовано на розвої едипового комплексу, який переборюється сином у межовій ситуації. За жанроформою – образ-доля, бо син, проживши життя приходить до висновку-сентенції (паремії) про скороминущість усіх перипетій перед лицем Вічності.

Звичайна людина

Жанр: Драма.

Драматургійний жанр – Мораліте.

Історико-культурний контекст

Середньовічна європейська Драма – явище унікальне. З одного боку вона своїм корінням сягає у язичницькі традиції, а з іншого – середньовічний театр змістовно формується під безпосереднім впливом християнської ідеології, перший сценічний майданчик – християнські храми. Літер. Драма дала поштовх для розвитку основних видів середньовічної драматургії – містерії, міракля, мораліте.

У європейської драми було 2 народження: перше – у середині першого тисячоліття до нашої ери, друге – 9 ст. (іншою, з ритуалу). Сила, що породила драму – ритуал та карнавал (весь річний цикл народних, застаново-поганських, сезонних обрядів карнавального типу).

Мораліте виникає у 15 ст. у Франції т Англії.

Світоглядно-естетичний контекст

Мораліте – алегорична драма, що пропонує дуже спрощене уявлення про про життя. Але я спрощена алегорична модель базувалась на системі середньовічної християнської моралі. Таке дійство було по суті театральною проекцією моральної свідомості, знанням про добро і зло. Вважалось, що перед людиною завжди постає лише два варіанти вибору – поганий та добрий, і треба тільки вчасно підказати їй вірний шлях.