- •Семінарські заняття з дисципліни: «основи менеджменту»
- •Тема 1. Наукові основи управління.
- •1. Еволюція управлінської думки
- •2. Розвиток управлінської науки в Україні
- •3. Наукові основи управління
- •Тема 2. Функції та цілі менеджменту.
- •1. Місія організації.
- •2. Цілі в управлінні
- •3. Визначення мети в самоменеджменті.
- •4. Функції процесу управління.
- •5. Принципи менеджменту.
- •Тема 3. Організація і менеджери.
- •1. Поняття організації.
- •2. Загальні характеристики організацій.
- •3. Внутрішнє та зовнішнє середовище організації.
- •4. Роль менеджера в управлінні.
- •5. Модель сучасного менеджера.
- •6. Характеристика класифікаційних груп менеджерів.
- •7. Складові успіху організації.
- •Тема 4. Менеджерське планування: як готувати виконання своїх завдань.
- •1. Основи менеджерського планування.
- •2. Принципи і правила планування часу менеджера.
- •3. Система планування часу.
- •4. Складання планів дня за допомогою методу "Альпи".
- •5. Менеджмент за допомогою щоденника часу.
- •Тема 5. Організація трудового процесу та реалізація трудової активності менеджера.
- •1. Організаційні принципи розпорядку дня.
- •2. Природний денний ритм (графік працездатності).
- •3. Менеджмент на основі біоритму.
- •Тема 6. Методи управління трудовим колективом.
- •1. Економічні методи управління.
- •2. Організаційно-розпорядчі методи управління.
- •3. Соціально-психологічні методи управління.
- •Тема 7. Природа організаційних змін та управління ними.
- •1. Природа організаційних змін.
- •2. Управління змінами.
- •3. Використання участі робітників в управлінні для здійснення змін. Подолання опору змінам.
- •4. Організаційний розвиток.
- •Тема 8. Управлінські рішення: суть, види. Процес, методи прийняття рішень. Організація і контроль їх виконання.
- •1. Суть та види управлінських рішень.
- •2. Необхідність прийняття рішення.
- •3. Принцип Парето (співвідношення 80:20).
- •4. Встановлення пріоритетів за допомогою аналізу абв.
- •5. Прискорений аналіз за принципом Ейзенхауера.
- •6.Основні підходи до прийняття рішень.
- •7. Процес прийняття рішень.
- •8. Методи і способи прийняття рішень.
- •9. Організація та контроль виконання рішень.
- •Тема 9. Управління робочим часом.
- •1. Робочий час і його основні елементи.
- •2. Діагностика робочого часу.
- •3. Нормування часу виконавців.
- •4. Планування часу керівників і спеціалістів.
- •Тема 10. Внутрішньо організаційний обмін інформацією. Основи делегування.
- •1. Управлінська інформація і закономірності її руху.
- •2. Елементи системи обміну інформацією.
- •3. Бар'єри на шляху ефективного обміну інформацією.
- •Тема 11. Ділова кар’єра та її організація.
- •1. Поняття і цілі ділової кар'єри.
- •2. Організація підбору та оцінки кадрів.
- •3. Адаптація працівників.
- •4. Методи атестації персоналу.
- •5. Управління діловою кар'єрою.
- •Тема 12. Психологія менеджменту.
- •1. Психологічний портрет менеджера.
Тема 7. Природа організаційних змін та управління ними.
1. Природа організаційних змін.
2. Управління змінами.
3. Використання участі робітників в управлінні для здійснення змін. Подолання опору змінам.
4. Організаційний розвиток.
1. Природа організаційних змін.
Зміни — це питання, що стосується всіх організацій. Більшість компаній і відділів великих корпорацій доходить висновку, що вони повинні проводити помірну реорганізацію хоча б раз на рік, і корінну - кожні 4-5 років. Зміни всередині організації, як правило, — це реакція на зміни у зовнішньому середовищі. Це зміна організаційної структури, продукції, технології, кадрів, повноважень, правил, стратегії тощо. Всі зміни взаємопов'язані між собою.
Необхідність успішного здійснення змін очевидна. Дуже важливі "невеликі" зміни, які проходять постійно, — зміни в методах роботи, в рутинних канцелярських процедурах, розміщенні машини або столу, призначеннях керівників і назвах посад. Можливо, ці неістотні зміни і не мають великого значення для організації в цілому, але вони надзвичайно важливі для тих конкретних людей, кого вони безпосередньо стосуються. Але оскільки саме окремі особистості допомагають досягати мети організації, керівництво не може дозволити собі ігнорувати їхню потенційну реакцію на зміни.
Говорячи про зміни в організації, ми маємо на увазі рішення керівника змінити одну або більше внутрішніх перемінних в організації, структурі, завданнях, технології та людському факторі. Приймаючи такі рішення, керівництво повинно бути проактивним або реактивним, тобто само проявляти активність або реагувати на вимоги ситуації. Зміни, які приймаються для виправлення помилки, що виявлена системою контролю, - типова реактивна дія. Дія, прийнята для того, щоб відреагувати на надану оточенням можливість, навіть якщо не існує фактичної проблеми, буде дією проактивною.
Зміни призводять до нововведень, які найчастіше спричиняють:
оцінку та зміну мети організації;
зміну структури, тобто розподілу повноважень;
зміну техніки, технологічних процесів, конструкцій виробів;
модифікацію (зміну можливостей або поведінки працівників);
зміну організації виробничо-господарської діяльності.
Мета. Для виживання організації керівництво повинно періодично оцінювати і змінювати свою мету у відповідності до змін зовнішнього середовища та самої організації. Модифікація мети необхідна навіть для найуспішніших організацій, хоча б тому, що поточна мета вже досягнута.
Частота, з якою необхідно міняти мету, виявляється за допомогою системи контролю, яка повинна інформувати керівництво про відносну ефективність організації в цілому і кожного підрозділу зокрема. Наприклад, коли "IBM" вирішила збільшити частку ринку персональних комп'ютерів, вона повинна була створити відділ, який би відповідав за нову продукцію, розробляв і впроваджував технологію виробництва, готував персонал для виконання нових завдань, а також наймав і навчав велику кількість технічних спеціалістів з ремонту і обслуговування комп'ютерів.
Структура. Структурні зміни як частина організаційного процесу відносяться до змін у системі розподілу повноважень і відповідальності, в координаційних та інтеграційних механізмах, у поділі на відділи, в управлінській ієрархії, комітетах і ступені централізації. Структурні зміни - одна з найпоширеніших і видимих форм змін в організації. Вони - реальна необхідність, при значних змінах мети або стратегії організації.
Коли велика організація відкриває новий напрям діяльності, вона створює підрозділ з основною відповідальністю за цю діяльність і проводить інтеграцію керівництва цього напряму з керівництвом решти організації. Наприклад, шоб вийти на ринок з дієтичним напоєм "Кока-кола", був створений спеціальний підрозділ. Приєднання нового підрозділу до тих, які вже були, вимагало змін у системі взаємостосунків, функціях служб на рівні корпорації.
Технологія і завдання. Зміни в тісно пов'язаних перемінних — технології і завданнях - належать до змін процесу і графіка виконання завдань, впровадженню нового обладнання або методів, змін нормативів і самого характеру роботи.
Як структурні зміни, зміни технологічні часто руйнують соціальні стереотипи, викликаючи перегляд планів. Зміни в технології можуть викликати модифікацію структури і робочої сили.
Наприклад, коли газети почали заміняти старий спосіб набору електронною системою верстання, виникла потреба в більшій кількості спеціалістів з електроніки і зменшилась потреба в складачах. Коли майже всі газети заявили про перехід на новий вид верстання, вони зустрілись з сильним опором профспілок, які побоювалися скорочення робочих місць.
Люди. Зміни в людях допускають модифікацію можливих установок або поведінки персоналу організації.
Це може захопити технічну підготовку, підготовку до міжособового або групового спілкування, мотивацію, лідерство, оцінку якості виконання роботи, підвищення кваліфікації керівного складу, формування груп. Зміни в людях, оскільки вони часто викликають побоювання через незадоволення потреб, особливо важко зробити ефективними. Наприклад, не всі хочуть мати більше відповідальності або більше вчитися.
