1. Психологічний портрет менеджера.

Дедалі більш наполегливо й активно пробивають собі шлях у нашій країні соціальні та економічні процеси, які породжують новий прошарок людей, що професійно займаються підприємницькою та управлінською діяльністю.

Ефективність управління починається з малого - вміння усвідомити свої особисті цілі, розуміти й адекватно оцінювати себе та інших людей, правильно розподіляти свій час, своєчасно і оптимально приймати рішення, активно діяти, знімати стреси, контролювати свою вагу, нормально вдягатися і красиво жити.

Менеджер - людина, яка професійно здійснює функцію управління у ринковій системі відносин. Менеджер повинен розуміти природу управлінських процесів, вміти розподіляти відповідальність за рівнями управління, знати економіку та маркетинг, інформаційну технологію, вміти планувати і прогнозувати розвиток діяльності своєї фірми. Не менш важливо бути спеціалістом в роботі з людьми: вміти будувати взаємовідносини з підлеглими, між фірмою та клієнтами, з іншими фірмами, вміти приймати рішення в складних ситуаціях, які часто змінюються, чітко і дохідливо формулювати свої думки.

Менеджер повинен володіти високою психологічною культурою, яка є невід'ємною частиною загальної культури людини. Психологічна культура вміщує три необхідних елементи: пізнання себе, пізнання іншої людини, вміння спілкуватися з людьми і регулювати свою поведінку.

Перевірено, що успіх будь-якого підприємства на 85% залежить від бажання людей працювати, а також від їх взаємовідносин і-вміння спілку. Ці питання знаходяться в компетенції психології. Менеджеру і керівнику будь-якого рівня потрібна практична психологія і вміння використовувати знання різних психологічних дисциплін в своїй практичній діяльності та різноманітних життєвих ситуаціях.

Щоб ефективність оволодіння знаннями, в тому числі і психологічними, була високою, людина повинна прийти до розуміння їх необхідності. Процес навчання (краще відразу поєднувати з практикою) повинен стати внутрішньою потребою кожної людини.

Досліджуючи політичні, соціальні, економічні та психологічні сили, які діють в різних країнах, і вивчаючи вплив цих сил на тих, хто займає управлінські посади, можна зробити корисні узагальнення про мінливість змісту роботи керівника. Ці узагальнення дозволяють передбачити ті здібності та вміння, які необхідні вмілому менеджеру нині і в майбутньому.

Проведені дослідження дають можливість виділити одинадцять найважливіших якостей менеджера, які впливають на управлінську діяльність:

Здатність ефективно управляти собою та своїм часом.

Здатність прояснити свої особисті цінності.

Визначення мети роботи, що виконується і власних цілей.

Постійне зростання і розвиток.

Здатність швидко та ефективно вирішувати проблеми.

Винахідливість та здатність гнучко реагувати на зміни ситуації.

Вплив на оточуючих, не застосовуючи прямі накази.

Використання нових сучасних управлінських прийомів.

Вміле використання людських ресурсів.

Вміння допомогти іншим в швидкому вивченні нових методів і оволодіння практичними навичками роботи.

Вміння створювати та удосконалювати групи, які здатні швидко ставати винахідливими і результативними у роботі.

Це узагальнені здібності та якості, якими повинен володіти менеджер. Та якщо детально розглядати це питання, то якості і риси керівника, що досягає успіху, можна поділити на психологічні, інтелектуальні, професійні та соціальні.

Психологічні якості

Прагнення бути лідером, здатність до керівництва.

Сильні вольові якості.

Готовність до розумного ризику.

Прагнення успіху, честолюбство.

Здатність до домінування в екстремальних умовах.

Самодостатність особистості.

Комбінаторно-прогностичний тип мислення (варіативність, темп, гнучкість, інтуїтивність, логічність, прогностичність).

Стійкість проти стресу.

Адаптивність, тобто швидка пристосовуваність до нових умов.

Інтелектуальні якості

Прагнення до постійного самовдосконалення.

Схильність до сприйняття нових ідей і досягнень, здатність відрізнити їх від ілюзорних.

Панорамність мислення (системність, широта, комплексність) і професійна предметність (знання деталей і тонкощів управління).

Мистецтво швидко опрацьовувати, ранжувати інформацію і на цій основі приймати рішення.

Здатність до самоаналізу.

Вміння розуміти, приймати і використовувати з користю для справи думки, протилежні власній.

Психологічна освіта.

Професійні якості

Вміння ефективно використовувати кращі досягнення науково-технічного прогресу.

Глибокі знання особливостей функціонування ринкової економіки.

Схильність і здатність віднаходити резерви людського чинника в підприємництві.

Вміння заохочувати персонал за добру роботу і справедливо критикувати.

Мистецтво приймати нестандартні управлінські рішення - здатність знаходити проблеми і рішення в тих умовах, коли альтернативні варіанти дій, інформація і цілі нечіткі або сумнівні.

Уміння ефективно і раціонально розподіляти завдання і виділяти на них оптимальний час.

Діловитість, постійний вияв ініціативи, підприємливість.

Соціальні риси

Уміння враховувати політичні наслідки рішень.

Схильність керуватися принципами соціальної справедливості.

Уміння встановлювати і підтримувати систему стосунків з рівними собі людьми.

Тактовність і ввічливість, переважання демократичності в стосунках з людьми.

Уміння залишатися цілим між "молотом" і "ковадлом" (тиском з гори і опором знизу).

Уміння брати на себе відповідальність.

Беззастережне виконання правил, які прийняті організацією.

Уміння заохочувати персонал до відвертості і групових дискусій.

Щоб не успішно чи неефективно керувати, інколи достатньо однієї чи декількох вад керівника. І тому цей перелік значно коротший:

Манія величі, ілюзорна віра в свою непогрішність, у те, що ти маєш виключне право розпоряджатися долями інших людей.

Надмірна підозрілість, хибна переконаність у тому, що коли ти "шахрай", то всі навколо схожі на тебе.

Амбітність і, виходячи з цього, зверхність, непривабливість у стосунках з оточуючими.

Незнання потреб та інтересів своїх підлеглих.

Невміння стимулювати за добру працю і карати за недобросовісну.

Невміння або небажання бути відвертими і привітними зі своїми підлеглими.

Невпевненість в здібностях своїх підлеглих.

Керування роботою безпосередньо, замість того, щоб правильно розподілити її між підлеглими.

Утримування всіх гілок управління в одних руках, прийняття рішення за підлеглих і тим самим стримування їхньої ініціативи.

Невпевненість в професійних якостях своїх підлеглих, виконання за них відповідальної роботи.

Виконання, в першу чергу, знайомої і приємної роботи.

Невміння розробляти стратегію і тактику діяльності, планувати роботу і передбачати наслідки.

Дуже важливим моментом для керівника в управлінський діяльності є те, щоб він у своїй фірмі був лідером. Лідери - це ті люди, які роблять правильні речі. Керівники ж роблять речі правильно. Різниця велика. Коли Ви думаєте про правильні речі, Ви думаєте про майбутнє, про стратегії мети, можете навіть помріяти. Але коли Ви обмірковуєте, як зробити те чи інше правильно, Ви думаєте про контроль. Ви думаєте, як це зробити. Лідери не обтяжуються такими питаннями як, ЩО і НАВІЩО?

За Бенісом характер лідера складається з:

Лідер = компетентність + амбіційність + цілісність

У лідера визначають п'ять характеристик:

Бізнес-освіченість.

Концептуальні здібності (творчий, винахідливий інтелект).

Попередній досвід.

Якість судження (прийняття швидких і правильних рішень при недостатній інформації).

Вміння працювати з людьми (здатність захоплювати людей, повести за собою і дати їм розкритися; мужність підібрати людей, які не підлакують, а висловлюють при потребі власну, нехай навіть протилежну думку).

Головним покликанням лідерів у наступні роки буде вивільнення інтелектуальної енергії своїх співробітників. Лідери повинні створити в своїх

організаціях таку атмосферу, щоб люди фонтанували в ній ідеями, інноваціями, цікавими теоріями. Якщо раніше чітко налагоджену організаційну структуру часто порівнювали із симфонічним оркестром, що скоряється кожному помаху руки талановитого диригента, то сьогодні куди більш доцільніше співставлення з джаз-бандою. Чим більше імпровізації, тим краще.

Професор Беніс дає короткий курс порад, як стати справжнім лідером: — Будьте самим собою. Визначте, що Вам краще всього вдається. Оточіть себе професіоналами і поводьтеся з ними так, як би воліли, щоб поводилися з Вами. Будьте не диктатором, а диригентом. Визначіться з однією-двома головними цілями. Порадьтеся із співробітниками, як краще всього досягти наміченого. Похваліть їх за це.

Щоб виховати в собі риси і якості, які впливають на ефективну управлінську роботу, менеджеру постійно і систематично потрібно працювати над собою. Цьому сприятиме розробка особистого плану розвитку. Особистий план розвитку повинен бути конкретним і реалістичним, він повинен мобілізувати всі Ваші здібності і вимагати від Вас повної віддачі. Декілька основних правил, перевірених на практиці, допоможуть Вам у розробці такого плану:

Поставте перед собою чітке завдання. Люди іноді терплять невдачу, тому що слабо уявляють свою мету, до якої прагнуть. Постарайтеся по-думки уявити для себе кінцевий результат, якого Ви бажаєте досягти, і запишіть його якомога детальніше.

Визначте, за якими ознаками Ви будете робити висновок про успіх. Завдання стають більш корисними, якщо їх можна виміряти. Людині, яка прагне схуднути, часто допомагає графік, що висить на стіні і показує зміни ваги. Той же принцип застосовується і для удосконалення ділових якостей людини.

Будьте задоволені скромним прогресом. Часто говорять, що великий дуб зростає з малого жолудя. Імпульсивна людина, що хоче змінити себе за одну мить, рідко досягає цього.

Ризикуйте в незнайомих ситуаціях. Часто-густо потрібно вибирати між ризиком та поверненням у безпеку. В той же час невизначеність нової ситуації є негативним фактором і гальмує прогрес.

Пам'ятайте, що своїм розвитком управляєте головним чином Ви самі. В кінцевому підсумку, кожен самостійно відповідає за свій розвиток. Особиста ефективність вимагає, щоб Ви навчилися відповідати за хід Вашого власного життя.

Ваша зміна може викликати занепокоєння оточуючих: підвищення особистої ефективності приводить до успіхів і зростання Вашої компетентності, може викликати заздрість або ворожість оточуючих.

Не втрачайте можливостей. Поки Ви працюєте над особистим планом розвитку, можуть виникнути нові можливості. Можна покращати відносини з оточуючими, створити колективи, просунути вперед справи, завести нові зв'язки. Вміння розпізнавати та використовувати можливості відрізняє людей, що працюють над собою.

Будьте готові вчитися в інших. В людей, які Вас оточують, можна багато чому навчитися. їх підхід, відношення і навички заслуговують, щоб знайти причини їх успіхів або невдач.

Навчайтеся на своїх невдачах та помилках. Якщо Ви помиляєтесь в чомусь, будьте готові визнати це. Розглядайте свої невдачі і помилки як обернений зв'язок з практикою, навчайтеся на них.

Розберіться у політичній діяльності Вашої організації. В діяльності кожної організації є політичні аспекти і потрібно вміти передбачити наслідки цього.

Беріть участь у відвертих дискусіях про свої погляди і принципи. Сталі погляди, переконання та забобони можна змінити, тільки якщо винести на відкрите обговорення і відверто проаналізувати. Виділіть людей, з якими Вам важко спілкуватися, - їх думки, що розходяться з Вашими, можуть виявитися особливо стимулюючими.

Приносьте користь організації, де працюєте. З багатьох точок зору відносини між людиною і організацією — це угода, з якої кожна сторона намагається здобути якомога більшу вигоду. Якщо Ви не приносите помітної користі, то нерозумно розраховувати, що Вам нададуть великі можливості.

Визначайте реальні строки. Удосконалення ділових якостей відбувається безперервно. Зміни вимагають постійної уваги і реалістичних строків виконання.

Слова не повинні розходитися із ділом. Про Вашу компетентність люди будуть судити не за словами, а за справами.

Отримуйте задоволення від свого розвитку. Навчання проходить успішніше всього, коли можна отримати задоволення. Найбільш продуктивний для навчання такий клімат, який примушує долати справжні перешкоди і дає шанси на успіх.

2. Створення іміджу.

П.О. Вяземський писав: "Мистецтво подобатися є таємниця, яка дарується природою або викрадається наполегливим зусиллям, в обох випадках гідна поваги та заздрості". Багато явищ, які століттями вважалися непередбаченими і таємничими, стають в теперішній час об'єктами не просто міркувань, а наукових досліджень.

Чарівність! Хто не хотів би нею володіти! Багато хто з нас намагається, а деякі безперечно нею володіють. Інші бувають іноді такі чарівні, але зовсім непоказні. Але своєю чарівністю ми можемо управляти. Є навіть така професія, предметом якої є створення чарівного образу, який приваблює особистості та притягає. Називається ця професія - іміджмейкер. Мета іміджмейкера — створення іміджу.

Імідж в перекладі з англійського — "образ". Це візуальна привабливість особистості. Деякі улюбленці долі володіють нею "від Бога". Але, як правило, багато хто знаходить симпатії людей завдяки мистецтву самопрезентації та самоподання.

Сучасні політики і бізнесмени дедалі частіше звертаються до послуг іміджмейкерів. Без них не обходиться жодна кінозірка. Але можна створити імідж не користуючись послугами спеціалістів.

Образ — одна з основних категорій психології. Коли ми говоримо про імідж як образ, то в основному маємо на увазі два аспекти образу: формування уявлень про внутрішні категорії через зовнішні і спонукальна (мотиваційна) сила образу. В цьому розумінні імідж може бути не тільки у людини, але й у товару, фірми, ідеї.

Існування в психіці людини механізму ідентифікації — приписування собі або іншому бажаних якостей на підставі окремих зовнішніх ознак - є поясненням можливості створення іміджу.

Вдалий імідж - це здатність переконати оточуючих, що носій цього іміджу є втіленням в собі ідеальних якостей, які вони бажали б мати, коли б були на місці цієї людини.

Поняття іміджу містить в собі не тільки природні властивості особистості, але й спеціально напрацьовані: воно пов'язане як з зовнішнім виглядом, так і з внутрішнім змістом людини, її психологічним типом, риси якого відповідають запитам часу і суспільства. Але подані ці компоненти в загальних характеристиках людини: в її поведінці, манері розмовляти, стилі одягу, оформленні інтер'єрів будинку й офісу. Іміджування — це свого роду маніпулювання зовнішніми характеристиками з метою створення сприятливого враження. Мистецтво і техніка створення образу полягає в тому, щоб зрозуміти, що є привабливим для інших, пізнати самого себе і привести у відповідність з цим свої зовнішні оболонки.

Самопізнання своєї духовності є однією з вихідних умов підготовки до створення собі гідного іміджу. Спробуйте у вільний час поставити собі такі десять питань і дати на них відверту відповідь у письмовій формі, докладно обґрунтовуючи свою відповідь:

Мої пріоритетні моральні цінності?

Мої стійкі особисті завдання?

Мої щоденні звички?

Я завжди використовую свою схему поведінки?

Скільки ласкавих слів я можу написати про своїх батьків?

Скільки у мене друзів?

Чи викликаю я симпатію у своїх товаришів по роботі (навчанню)?

Як часто звертаються до мене за порадою або допомогою?

Чи називають мене милосердним?

Яка моя реакція при вигляді дитини, що плаче?

Всього лише десять запитань, але відверті відповіді на них дадуть достатню інформацію для роздумів тим, хто бажає володіти гідною «Я»- концепцією, яка надає життю мажорне відчуття. Люди з подібним відчуттям прокидаються вранці з посмішкою, отримують задоволення від прогулянки у будь-яку погоду, не роблять з їжі культу, з ними легко спілкуватися.

Духовно здорові особистості скоріше досягають успіху у створенні привабливого іміджу. Проте духовність сама по собі не гарант успіху особистості. Є багато талановитих і порядних людей, які не змогли себе реалізувати, захопити своїми ідеями інших. Бути чарівним — свого роду мужність. Немало проблем чарівним людям завдають заздрісники і суперники. У життєвій боротьбі неминучі й поразки. Необхідно гідно їх переносити.

Один з перших вітчизняних спеціалістів з іміджування В.М. Шепель виділяє три групи якостей, володіння якими дає шанси вирішити проблеми іміджу.

В першу групу входять такі природні якості, як комунікабельність (здатність легко сходитися з людьми), емпатичність (здатність до співпереживання), рефлективність (здатність зрозуміти іншу людину), красномовність (здібність впливати за допомогою слова). Ці якості можна позначити узагальненим поняттям "вміння і бажання подобатися".

В другу групу входять характеристики особистості як наслідок її освіти та виховання. До них належать моральні цінності, психічне здоров'я, володіння комплексом людинознавчих технологій (міжособисте спілкування, діловий спіч, вміння долати конфліктні ситуації).

До третьої групи слід віднести те, що пов'язане з життєвим і професійним досвідом особистості. Особливо потрібно виділити інтуїцію і ситуації спілкування. Самовпевненість і стандартність поведінки найчастіше сприймається негативно. Імідж — результат вмілої орієнтації у конкретній ситуації, правильний вибір своєї моделі поведінки.

Поведінка людини — це дзеркало, в якому кожен показує сам себе. Людина опановує ті моделі поведінки, які приносять їй успіх. Але не слід забувати, що при виборі моделі поведінки ми не стільки залежимо від самих себе, скільки від багатьох зовнішніх обставин. Чим нижчий життєвий рівень суспільства, тим більш його громадяни стурбовані побутовими потребами. У суспільствах з високим життєвим рівнем люди схильні до вирішення духовно значущих проблем. Але і в першому, і в другому випадках велике значення має духовна активність людей. Духовно знесилена людина найбільш залежна від зовнішніх умов.

Для того, щоб сформувати свій імідж, потрібно добре попрацювати над собою. У процесі зміни себе до бажаного образу Д.Г. Скотт виділяє три ключові стадії і подає технологію їх упровадження .

1. Визначіть, що Ви хочете в собі змінити або яким стати.

Наприклад, чи хотіли б Ви бути більш дружелюбним і динамічним,

більш сердечним і лагідним, чіткіше діяти, бути впевненим у собі, перебуваючи в колективі. Які риси характеру Ви хотіли б вилучити, а які розвинути?

2. Складіть подумки сценарій, щоб уявити себе в новій ролі.

Знову і знову подумки випробовуйте цю роль, аби закріпити реальність створеного Вами образу. Самонавіювання допоможе Вам діяти інакше.

Впровадити свій новий сценарій ужиття. Випробуйте свою нову роль і діяльність, притаманну їй, на практиці в реальних ситуаціях.

На першій стадії пропонується така технологія вибору нових рис характеру: в одну колонку записуються "риси характеру, яких я хочу позбутися", а в другу - "риси характеру, яких я хочу набути". Потім, не замислюючись, методом "штурму мозку", називають риси характеру, записують в першу і другу колонки, розміщують за рангом.

Ця технологія, за Д.Г. Скоттом, стосується тільки "внутрішнього" іміджу - рис характеру.

Але подібним чином необхідно вибрати також критерії зовнішнього вигляду, бо відомо, що зміст і форма мають бути в єдності. Скільки б Ви мене не переконували, що Ви мільйонер, але якщо у Вас несвіжа сорочка і подерті туфлі, то, вибачте, я Вам повірю не одразу. І потрібні будуть вагомі аргументи, щоб Ви це довели. Навіть якщо Ви це довели з допомогою чекової книжки чи чогось іншого, довірчі стосунки з першого погляду будуть втрачені. Виникне відчуженість. І для налагодження нормальної ділової комунікації необхідно буде тонко і дипломатично "виходити" з глухого кута.

І все це - через некомунікабельний імідж.

Отже, Ви повинні продумати свій зовнішній вигляд, який підкреслював би як Ваші загальнолюдські чесноти, так і фахові достоїнства. Це -зачіска, костюм, манера слухати, говорити, рухатися, сидіти, вітатися; марка сигарет, одеколону; житло, місце відпочинку, розваг, коло знайомих, література та ін. Далі, як і в попередньому випадку, ці дані треба записати у дві колонки, де перша має назву "Як я виглядаю і що мене оточує", а друга — "Як я хотів би сприйматися", проранжувати критерії і створити новий зовнішній образ "Я".

Побачити себе подумки в новій ролі пропонується за допомогою трьох видів образів: кольору, тварини, експерта.

Рекомендується уявляти, що Вас оточує той простір, який Ви хочете мати. Наприклад, аби бути більш енергійним, товариським, динамічним чи настійливим, уявіть червоний колір активності.

Щоб бути сердечнішим і дружелюбнішим уявіть теплий оранжевий колір. Жовтий колір асоціюється з інтелектом, голубий — з якістю.

Можна уявити тварину чи звіра, які символізують для вас ту чи іншу рису характеру. Наприклад, лев символізує велич, тигр — силу, кошеня -лагідність, олень — швидкість і стрімкість. Аби чіткіше викласти вголос думку, уявіть собі папугу, яка говорить.

При використанні методу викликання образу експерта Ви дивитесь на себе очима експерта, чи, наприклад, члена журі в якомусь телешоу.

У свій зовнішній образ можна вжитися спочатку наодинці перед дзеркалом (звикати до зачіски, певних елементів одягу), потім серед публіки, де Вас не знають, тобто видавати себе за того, ким хочете стати.

Далі необхідно зробити висновки з того, як Вас сприймає в новому образі незнайома публіка і "підправити" свій імідж. Таким чином, відбувається Ваша адаптація до нової ролі. І коли через деякий час Ви з'явитесь серед своїх, Ваша поведінка і манери будуть органічно збігатися із Вашим зовнішнім виглядом. Наприклад, Ви будете так поводити себе в новенькому костюмі, наче все життя міняли їх через день, шпурляти "дипломат", наче їх у Вас десяток, і так рахувати гроші, наче їх у Вас "кури не клюють".

А пробуючи новий образ "я", і переходячи від образу "я" у власне "я", головне — постійно пам'ятати про свою нову роль, контролювати себе. У разі втрати контролю потрібно вміло "йти в тінь", виходити з гри і, обміркувавши ситуацію, знову і знову "невеликими дозами" трансформувати себе.

Якщо Ви самі повірите, що "Ви" вже "не Ви", то інші повірять також. З цього приводу в одній із своїх книг психолог В. Леві сказав приблизно таке: треба поводити себе так, аби всі думали, що ти не Сергій Іванов, який уявляє себе Оводом, а ти — Овод, який чомусь замаскувався під Сергія Іванова.

Крім свого власного іміджу менеджер повинен потурбуватися і про імідж фірми. В закордонній практиці не існує якихось сумнівів в обов'язковості іміджу фірми. Подібне ставлення вмонтовано в менталітет людей, незалежно від місця на службових східцях, яке вони займають. Імідж виступає як складова частина культури ділових стосунків. Без нього наївно розраховувати на серйозні успіхи у бізнесі, користуватися гідною репутацією в різних колах суспільства.

В поняття імідж фірми входять прийнята система стосунків між співробітниками даної фірми і з її клієнтами, фірмовий стиль одягу, ергономіка і дизайн офісу. Ці особливості фірми повинні бути такими, щоб навіювати клієнтам і діловим партнерам уявлення про надійність, солідність фірми, готовність її співробітників йти назустріч клієнтам. При цьому потрібно дотримуватися певної міри. Розкішно оформлені інтер'єри створюють репутацію багатої організації, що процвітає, але вони ж можуть зародити у клієнта сумніви типу: "ось на що йдуть мої гроші". Наявність демонструючих корпоративних цінностей ("ми, службовці фірми Н") може сформувати у відвідувача почуття власної непотрібності, а зайва настирливість клієнтам — враження, що справи в цій фірмі йдуть не дуже добре.

Ергономіка офісів (обладнання технічними засобами автоматизації управлінської праці) та їх дизайн (зовнішнє оформлення) — актуальна для нашої країни проблема, проте її вирішення не завжди вдале. В одних випадках не вистачає коштів, щоб запросити відповідних спеціалістів, в інших - справу погіршує поганий замовник, його недооцінка правил організації праці. В підсумку страждає професійний імідж. Як відсутність візитної картки є недотриманням ділового етикету, так і примітивний, а тим більше неохайний вигляд офісу та службових кабінетів наносить непоправну шкоду репутації фірми.

Естетично оформлені інтер'єри, обладнання, зручне для службовців та клієнтів, створюють сприятливі для спілкування та праці умови.

Використання в оздобленні приміщень різних матеріалів і способів внутрішнього обладнання створюють свою певну атмосферу.

Відомо, що "теплі" натуральні матеріали (темне дерево, текстиль, ковдри на підлозі та стінах) сприяють атмосфері затишку, захищеності.

Твердий камінь (мармур або відкритий бетон), скляні двері з металевими решітчастим оздобленням, високі стелі і вікна формують відчуття значущості, важливості, самоствердження. Створенню подібного образу сприяють і великі прямокутні приміщення.

Використання в оформленні приміщень скла, дзеркал, пластика, а також блискучого металу типу хрому або срібла "говорить" про незалежність, відкритість, готовність до змін. Вікна без переплетіння від стіни до стіни, що виходять на незабудований простір, посилюють подібне відчуття.

Довгі приміщення і зали з колонами, криті галереї, коридори і кімнати асоціюються з образами активності, відсутності статичності. При цьому наявність серед оздоблювальних матеріалів шкіри і різного типу хутра надають активності ледь еротичний відтінок.

Таким чином, у створенні фірмового стилю немає дрібниць. Важливо, щоб вони всі працювали на той образ, який би Ви хотіли мати.

Створення іміджу — дорога процедура. Вона вимагає витрат часу, грошей та власних зусиль. Робити самого себе — найбільш складна робота, але вона одночасно викликає і найбільшу цікавість для кожної людини. Тому що привабливий для інших, і який не суперечить своєму внутрішньому "я" образ є ключем до вирішення багатьох життєвих проблем.

3. Як досягти успіху.

Успіх у діловому, особистому, соціальному житті — це те, до чого прагне багато людей. Американський психолог Дж. Макклелланд встановив наявність зв'язку між потребами успіху і економічним зростанням суспільства. Ця потреба спонукає людину шукати нові способи застосування своєї енергії, здібностей та сил, якщо оточуючі заохочують успішність такого пошуку. Макклелланд висунув гіпотезу: за зростанням потреби в успіху в суспільстві (це відображається у газетних, наукових публікаціях, художній літературі) можна передбачити тенденцію економічного зльоту. Виходячи з цієї гіпотези, успіх окремої людини залежить від рівня успішності самого суспільства.

Успіх — факт досягнення поставленої мети при мінімальних витратах матеріальних, соціальних і психологічних ресурсів. Макклелланд досліджував "спрагу успіху" як психологічну рису і дійшов висновку, що вона складається з таких компонентів:

готовність нести відповідальність за свої рішення, вміння поставити мету і досягти її власними зусиллями;

схильність до помірного ризику, ставки на власні знання і вміння, а не на випадок;

- уміння за кожним рішенням бачити конкретний результат.

Висновки дослідника про те, що вираження цих складових у людини

говорить про її схильність до підприємництва, не підтвердилася у наступних пошуках психологів. Виявилось, що внутрішнє прагнення до успіху і схильність до успішної дії не є основною рисою тільки підприємців. Вивчення "індексу успіху" у підприємців пов'язане з тим, що їх діяльність за ефектом як для суспільства, так і для них самих перевищує і випереджає зусилля інших соціальних груп. В результаті підприємницької діяльності у суспільстві з'являються нові організаційні структури, зростає економічний добробут, підвищується трудова зайнятість. Умови економічної свободи сприяють виявленню особистого потенціалу в людей.

Отже "успішність", швидше універсальний показник для всіх. Критерії успішності (особистої, професійної) для різних людей можуть бути різними. Із зростанням рівня знань людей результат діяльності все більше залежить від особистих рис людини. В науково-публіцистичній літературі німецьких, американських та інших авторів відзначається, що успіх в діяльності менеджера невіддільний від процвітання фірми в цілому, і, навпаки, секрети успіху містяться у системі принципів, які складаються в процесі функціонування фірми. Сенс політики, ціннісних критеріїв фірм, переконань керівництва і персоналу концентрується у девізах. Наприклад, "IBM — це сервіс". Фірма на справі підтримує свій імідж. Так, в останній час її завдання — створення для споживача, який недосвідчений в інформатиці, доступного у використанні комп'ютера. В Японії відомі нам компанії формують свій образ - це цінність, яка концентрує "внутрішню філософію" фірми. "Мацусита електронік" — купець, "Соні" — морська свита, "Хітата" — лицар з провінції, "Тошиба" — джентльмен. В цих образах японські корпорації відбивають свої правила прийняття рішень і поведінки.

Девід Мерсер, менеджер англійського філіалу IBM в книзі "Ай Бі М -управление в самой процветающей корпорации мира" наводить принципи цієї фірми, які допомагають їй перемагати:

сильне переконання, що веде до встановлення певної мети в рамках даного підходу;

етичні цінності, що сприймаються працівниками;

політика повної зайнятості (довічний найм);

різноманітність в роботі;

особисте стимулювання;

розвиток неспеціалізованої кар'єри;

особиста (на основі консенсусу) участь у прийнятті рішень;

прихований (встановлений системою цінностей) контроль замість явного, заснованого на цифрових показниках;

висока культура.

Важлива складова успіху корпорації - характер спілкування з людьми: повага до особистості (офіційно визнана віра в індивідуальність), єдиний статус всіх працівників, відбір спеціалістів найвищого класу делегування відповідальності на найнижчі рівні.

О. Гроссман, радник, відомий німецький економіст розробив рекомендації для досягнення успіху в книзі "В успіху є метод", яка нещодавно видана в ФРН. Він вважає, що більшість менеджерів, які тільки починають, та підприємців могли б досягти значно більших успіхів в своїй діяльності, якщо б діяли більш планомірно і цілеспрямовано. Більше того, своїм першочерговим завданням кожен підприємець повинен вважати конкурентне визначення завдань, що стоять перед ним. Відсутність "правильних" завдань ототожнюється із збільшенням їх множин, що, як правило, ставить бар'єр перед досягненням успіху.

Здавалося б, не такі вже й оригінальні ідеї. Відомо, за двома поженешся — жодного не спіймаєш. За оцінкою Гроссмана, лише три відсотки німецьких підприємств мають перед собою розумні, сформовані на папері завдання і менше одного відсотка — ретельно відпрацьовану стратегію дій на конкретний відрізок часу. Але ретельне відпрацювання завдань і роботи підприємства - це ще далеко не все, що вимагається в сучасному менеджменті. Фактором номер один будь-якого успіху є особистість самого підприємця чи менеджера, який повинен володіти цілою низкою особистих якостей і постійно займатися їх розвитком та удосконаленням. Найвищі досягнення базуються виключно на вищому професіоналізмі, щоденному тренінгу та підвищенні рівня своїх здібностей, в тому числі і фізичної підготовки, тому що більше 80 % підприємців можуть розвинути успіх своєї фірми тільки за рахунок кращої мобілізації сил і здібностей.

В центрі ділової активності удосконалення професійних здібностей повинні стояти три методичні настанови:

Розробка конкретної мети і стратегії для її досягнення на основі глибокого аналізу загального становища справ.

Поєднання головної мети з планами її досягнення на конкретних відрізках вирішення поставленого перед собою завдання.

Забезпечення реалізації поставлених завдань чітким плануванням часу, потрібного для їх досягнення.

Ще один нюанс щодо шляхів досягнення успіху: не забувати за лихоманкою ділових буднів про особисте життя, оскільки ділове і особисте життя менеджера взаємопов'язані та впливають одне на одного. Тільки монолітна життєва позиція може дати людині повне задоволення від життя, відчуття щастя. При цьому слід не забувати про здоров'я. Тому, що саме воно є важливим фактором успіху чи неуспіху в житті і роботі.

Потрібно сказати, що менеджер високого класу відрізняється від просто доброго менеджера глибоко осмисленим і цілеспрямованим використанням часового фактора. Нестача часу — професійна хвороба старанних. У того, хто володіє методами економії часу, значно підвищується ефективність трудових затрат. Однак не потрібно при цьому забувати про головну мету руху. Тому, хто прямує в хибному напрямку, не допоможе економія часу.

З точки зору аналізу менеджменту, головне - визначити відносно правильні завдання і відпрацювати відповідну стратегію їх досягнення. В цьому полягає половина успіху. Ясність завдань — головний фактор успіху.

Для досягнення істинних успіхів потрібно повністю володіти ситуацією і докладати багато зусиль. Щоб провалити справу достатньо зробити тільки одну помилку. Тому кожен менеджер повинен, в першу чергу, поставити собі запитання: які цілі він прагне досягнути у найближчі 5-Ю років, які здібності йому потрібно розвивати в собі для досягнення цих честолюбивих завдань. При цьому кожен повинен ретельно продумати і уявити собі, які першочергові фактори можуть в тій чи іншій ситуації забезпечити йому особистий успіх. При цьому потрібно дотримуватися принципу — максимальний успіх при розумній мобілізації енергії та часу.

Кожен, хто хоче зробити успішну кар'єру, повинен тверезо й об'єктивно оцінити свої сили і здібності, визначити, що йому потрібно для самовдосконалення й розвитку, знайти свою мету і шляхи її досягнення. Використовуйте соту частину свого життя, щоб на кожному його етапі хоча б начорно визначити коло завдань, які ви насправді маєте намір розв'язувати. Піввідсотка від суми днів кожного року пожертвуйте для того, щоб намітити план Вашої професійної діяльності і особистого життя. І, нарешті, один відсоток з 24 годин на добу приділяйте для ретельної підготовки до наступного дня. Наше завтра складається з того, що ми робимо для цього сьогодні.

Особливо успіх необхідний на початку нової справи. Для керівників в цьому питанні допоможуть такі поради.

1. Підготуйте повний письмовий конспект, яким Ви хочете бачити Ваш бізнес.

Багато хто думає, що все буде добре. Навіть якщо Вий хвилини не сумніваєтеся в успіху, потрібно примусити себе описати свою майбутню справу з граничною точністю. В наш час ні один поважаючий себе будівельник не буде зводити мури, не обміркувавши попередньо все до найменших подробиць з архітектором.

2. Проаналізуйте Ваші потреби і конкуренцію.

Ще кілька років тому, коли в Україні тільки починався перехід до ринкової економіки кожен мав можливість, озброївшись самою простою ідеєю, створити підприємство. Сьогодні, щоб вижити, потрібно передчасно прорахувати, з якими проблемами можна зіштовхнутися, як задовольнити потенційні потреби, які можуть виникнути на перших етапах діяльності, а також мати чітке уявлення про силу конкурентів.

3. Будьте винахідливі у фінансуванні.

Більшість підприємств бачать у позиції коштів єдину можливість фінансування. Саме в цьому питанні можна й потрібно виявити винахідливість. Ідей більше ніж достатньо — їх просто потрібно розпізнати.

Так, багато підприємців відмовляються від кооперації і паю, тому що побоюються, що прийдеться багато чим ділитися. Проте завжди краще менший відсоток від великої суми, ніж більший відсоток від малої. В крайньому разі в початковій фазі зростання, якої не уникнув жоден підприємець, молодий бізнесмен потребує великої кількості готівки. Мало хто із засновників своєї справи має уявлення, скільки коштує зростання.

4. Будьте реалістичним в очікуванні обороту та прибутку.

Знаходячись в ейфорії стрімкого початкового зльоту, підприємець часто стає жертвою переоцінки обороту, якого можна досягти за перші роки функціонування справи і, як результат, помилково вважає себе багатим. Як правило, дійсні результати вводять в оману очікуване, так як бажання підприємця та клієнтів можуть не співпадати, чи вимагається більше часу, щоб завоювати потрібну відомість.

5. Не покладайтеся на повіреного.

Багато повірених намагаються звести необхідні для справи засоби до детального планування обороту, витрат і прибутку. По-справжньому, критичний пункт цих розрахунків згадується тільки мимохідь. Нова справа не в змозі отримати достатню кількість замовлень. Спеціалістів з рахунків це не турбує. В цих так званих обчисленнях рентабельності немає жодного слова про клієнтів, які є джерелом енергії, з якого підприємство черпає свої сили.

6. Просіть поради у всіх, хто Вам може допомогти.

Хто питає, той більше знає. Подібно будівельнику, який не розпочне роботи без ідей, пропозицій і допомоги спеціалістів, підприємець повинен цікавитися як можна у більшої кількості людей з свого оточення про можливі недоліки та похибки. Найкращий пораднику будь-якій справі — клієнт. Не слід також забувати про допомогу спеціалізованих консультативних фірм.

7. Не женіть сумніви.

Якщо Ви бажаєте розпочати якусь нову справу, потрібно поставити перед собою запитання: раніше світ і клієнти обходилися без мене! Так чому ж зараз вони будуть купувати у мене?

Досягти успіху — це пів справи. Його потрібно ще втримати. Для цього менеджеру необхідно організувати свою працю, не зупинятися на досягнутому, раціонально витрачати свій час, сили й енергію, займатися постійним самовдосконаленням і розвитком особистості.