Тема 9. Управління робочим часом.

1. Робочий час і його основні елементи.

2. Діагностика робочого часу.

3. Нормування часу виконавців.

4. Планування часу керівників і спеціалістів.

1. Робочий час і його основні елементи.

Під робочим часом розуміють тривалість участі людини в організованому трудовому процесі, протягом якого вона повинна виконувати свої виробничі або службові обов'язки. Робочий час вимірюється подовженістю робочого дня, робочого тижня, робочого місяця, робочого року і регулюється національним законодавством, яке визначає його граничну величину, за календарний період (частіше всього це тиждень). Час, який затрачений понад нормальну величину, вважається понадурочним і повинен оплачуватися за підвищеними розцінками.

В залежності від віку та умов праці для окремих категорій працівників законодавство встановило скорочений робочий час. В першу чергу, це відноситься до молоді, яка не досягла 18 років, осіб, зайнятих на важкій і шкідливій роботі та ін.

Якщо характер виробничих процесів дозволяє, то робочий час може бути неповним, гнучким або ковзаючим і реалізовуватися у відповідному підході до організації робочого дня або тижня.

Так, неповний день (тиждень) охоплює лише частину робочого дня (тижня) нормальної подовженості з відповідним зниженням їх оплати. Частина часу, яка залишилася при цьому, може бути зайнята другою людиною.

Гнучкий графік роботи замість точної фіксації моменту її початку і кінця передбачає певні проміжки часу, протягом яких вона може починатися і

закінчуватися, а також період, коли співробітники обов'язково повинні бути присутніми на робочому місці.

Ковзаючий графік передбачає можливість пересувати момент початку і кінця роботи в порівнянні з прийнятими в організації стандартами, що звичайно має місце при 1,5-змінній роботі.

Неповний день, гнучкий і ковзаючий графіки роботи, розподіл її серед декількох співробітників, часткове виконання ними обов'язків вдома, тобто гнучкий режим праці, стають можливими в умовах появи найновіших засобів зв'язку: пейджерного, факсимільного, підключення до комп'ютерних мереж.

Сам робочий час складається із часу роботи і часу перерв. Час роботи охоплює основний, допоміжний, підготовчо-прикінцевий час і час обслуговування робочого місця.

Час перерв складається із часу технологічних і організаційних перерв.

Протягом основного часу досягається безпосередня мета даного трудового процесу, наприклад, створюється документ, проходить виступ на зборах та ін.

Допоміжний час охоплює виконання дій, пов'язаних із забезпеченням основної роботи, і разом з основним складає оперативний час. В рамках допоміжного часу може здійснюватися збір необхідних матеріалів для підготовки доповіді або документу.

Час обслуговування робочого місця витрачається на підтримання його в належному стані. Він, у свою чергу, може ділитися, хоч далеко не завжди, на організаційний і технологічний. В його рамках здійснюється прибирання, наведення порядку, сортування матеріалів, підготовка до роботи обладнання.

Нарешті, деякі види трудових операцій вимагають витрачання підготовчо-кінцевого часу. Наприклад, лікарю перед оглядом кожного хворого і після його завершення необхідно мити руки.

Перерви також бувають різні. Насамперед необхідно говорити про технологічні перерви, коли основний процес або на певний час зупиняється з причин, пов'язаних зі специфікою роботи обладнання, або продовжується без участі людини.

Організаційні перерви обумовлені природними факторами (необхідність відпочинку, прийняття їжі), а також різного роду збоями, неполадками, які трапляються як з вини працівників, так і незалежно від них. Дуже багато людей жалкує, що їм не вистачає часу.

Від здатності раціонально використовувати, економити час залежить успіх будь-якого працівника, а особливо керівника. Щоб справитися з цим завданням, необхідно точно знати, на що час витрачається і робити все якнайшвидше.