Тема13. Лізинг План

13.1.Суть лізингової діяльності.

13.2.Види і форми лізингу.

13.3.Механізм розрахунку лізингових платежів.

 

Термін «лізинг» (від лат. «орендувати, здавати в найман­ня») увійшов у вжиток в останній чверті XIX ст., коли в 1877 р. телефонна компанія «Белл» ухвалила рішення не продавати телефонні апарати, а здавати їх в оренду.

Лізинг – це підприємницька діяльність, яка направлена на інвестування власних або залучених фінансових коштів і поля­гає в наданні лізингодавцем у виключне користування на пев­ний термін лізингоотримувачу майна, яке є власністю лізингодавця або отримується ним у власність за дорученням і згодою з лізингоотримувачем у відповідного продавця за умови спла­ти лізингоотримувачем періодичних лізингових платежів.

Найбільш характерні відмінності між лізингом і схожими формами фінансування – орендою, кредитом покупцю, фінан­совим кредитом – полягають у наступному.

 

          - При отриманні об'єкта в користування лізингоотримувач приймає на себе обов'язки, пов'язані з правом власності (ри­зик випадкової загибелі, технічне обслуговування), хоча лізингодавець продовжує залишатися власником об'єкта лізин­гу

- При розрахунку виплат за лізингом враховується купі­вельна ціна об'єкта, термін, на який укладено лізинговий дого­вір, залишкова вартість і процентна ставка.

період позичальник не має права перепродувати об'єкт

-При лізингу лізингоотримувач завжди може вважатися власником об'єкта, навіть після виплати і закінчення терміну дії договору.

-Позичальник, набуваючи об'єкту у кредит, отримує довічне право користування, яке після сплати всіх належних вне­сків переходить у право власності.

-Лізингоотримувач на період дії договору має не довічне, а виключне право користування.

Об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме та рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, зокрема продукція, вироблена державними підприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо).

1) лізингодавець – суб'єкт підприємницької діяльності, що надає в користування об'єкти лізингу за договором лізингу. Лізингодавцями можуть бути:

•  фінансово-кредитні установи;

•  фінансові лізингові компанії;

•  спеціалізовані лізингові компанії;

•  філіали підприємств-виробників устаткування;

•  державні і місцеві органи та ін.

2) лізингоотримувач – суб'єкт підприємницької діяльності, що одержує в користування об'єкти лізингу за договором лі­зингу;

3) продавець лізингового майна – це можуть бути вироб­ники устаткування і машин, торговельні фірми та інші особи.

Механізм укладення лізингової операції (рис.1) поля­гає в наступному.

 

13.2. Види і форми лізингу.

Законом України «Про лізинг» встановлені наступні види лізингу:

1.     Фінансовий лізинг –  найбільш поширений вид лізингу, що передбачає здачу об'єктів в оренду на тривалий термін і повне або майже повне відшкодування їх вартості за період викори­стання. Після закінчення терміну дії договору користувач мо­же придбати майно у власність, відновити угоду на пільгових умовах або припинити відносини. Фінансовий лізинг не пе­редбачає сервісного обслуговування майна лізингодавцем, не допускається дострокового припинення договору.

2.Оперативний лізинг– характеризується тим, що витрати лі­зингодавця, пов'язані з придбанням майна, що здається в лізинг, не окупаються повністю протягом первинного терміну лізингу.

Оперативний лізинг використовується звичайно в тих ви­падках, коли лізингоотримувач готовий швидше виплачувати вищі лізингові платежі, ніж нести ризик, пов'язаний з володінням майном. Цей вид лізингу застосовується в тих випадках, коли передбачуваний термін використання устаткування, що орендується,  менше терміну фізичного його зносу, а також при використанні устаткування, що вимагає спеціального техніч­ного обслуговування. Оперативний лізинг застосовується, перш за все, відносно устаткування з високими темпами мо­рального старіння.

Залежно від сукупних чинників розрізняють наступні фор­ми лізингових операцій, наведені у табл. 1.

Таблиця 1