2. Предмет і основні категорії дошкільної педагогіки. Зв’язок з іншими науками.

Дошкільна педагогіка - галузь педагогіки, що вивчає закономірності виховання дітей дошкільного, в тому числі і раннього, віку.

Дошкільна педагогіка має свій предмет, методи та категорії; тісно пов'язана з дитячою психологією, віковою анатомією і фізіологією, педіатрією, гігієною, а також з низкою ін. наук (мовознавством, естетикою, етикою і т.д.)

Предмет педагогіки - виховна діяльність, що здійснюється в закладах освіти людьми, уповноваженими на це суспільством. Предметом в дошкільній педагогіки є процес виховання і все, що з ним пов'язано - закономірності, протиріччя відносин, технології організації та здійснення виховного процесу, які визначають розвиток особистості дитини: кошти, зміст, методи виховання і навчання.

 Основні категорії дошкільної педагогіки.

Виховання - цілеспрямований, систематичний, організований процес формування особистості дитини.

Розвиток - це процес кількісних і якісних змін, які відбуваються з віком і здійснюються під керівництвом дорослого.

Навчання - це цілеспрямований, спеціально організований процес безпосередньої передачі досвіду поколінь, знань, навичок, умінь у взаємодії педагога та учня.

Формування - процес розвитку особистості під впливом зовнішніх впливів: виховання, навчання, соціального середовища в цілому.

 Зв'язок дошкільної педагогіки з іншими науками

Дошкільна педагогіка тісно пов'язана з рядом гуманітарних наук: з дитячою психологією, віковою анатомією і фізіологією, педіатрією, гігієною, а також з низкою ін. наук (мовознавством, естетикою, етикою і т.д.), вона спирається на результати цих наук і бере те, що робить вплив на її розвиток.

Фундаментом педагогіки є філософія виховання, що є основою для осмислення цілей виховання і освіти. Щоб краще зрозуміти взаємозв'язок біологічної та соціальної сутностей людини, розібратися в причинах поведінки дитини, педагогіка спирається на такі науки, як анатомія і фізіологія. Особливо велике значення для розробки питань навчання і виховання має вікова фізіологія, яка розкриває основні принципи будови та закономірності функціонування організму, що росте. Без знання цих особливостей не можна правильно визначити засоби і методи виховання, що відповідають віку вихованців, організаційні форми проведення тих чи інших занять або виховних заходів.

Найбільш тісний зв'язок простежується між педагогікою і психологією: педагогіка користується психологічними методами дослідження. Вікова психологія, досліджуючи закономірності перебігу і розвитку психічних процесів зростаючої людини, допомагає педагогіці орієнтуватися в пізнавальних можливостях, сприйнятливості дітей різного віку до тих чи інших впливів. Соціальна психологія вивчає особливості формування особистості, включеної в різні соціальні групи, допомагає педагогіці розробити методи і засоби впливу колективу на особистість. Інтеграція педагогічних та психологічних наук призвела до виникнення прикордонних галузей - педагогічної психології та психопедагогики: педагогічна психологія вивчає особливості протікання психічних процесів у дитини в ході його виховання і навчання, психологічні закономірності педагогічного впливу на формування особистості.

Для корекційної педагогіки, в сферу дії якої потрапляють діти з різними порушеннями і відхиленнями у розвитку, не менше значення має блок медичних наук: терапія, психіатрія, психогігієна і пов'язані з ними розділи наукового знання.

Етика дає теоретичне обґрунтування моралі, поглиблює розуміння проблем морального виховання підростаючого покоління. Естетика вивчає загальні закономірності розвитку естетичних відносин людини до дійсності, мистецтва, служить науковою основою естетичного виховання.

Крім того, педагогіка спирається на дані досліджень інших наук: історичної, юридичної, економічної, екологічної, математичної та ін. А також з галузями, що виникають на стику педагогіки з точними і технічними науками - кібернетикою, математикою, комп'ютерної педагогікою та ін. Наприклад, з точки зору кібернетики - науки про управління складними динамічними системами, - процес навчання і виховання можна представити як динамічну систему, яка управляється на основі зворотного зв'язку, що йде від керованого центру (дитини) до керуючого центру (вчителя або вихователю).