4.Методика навчання конструювання у дошкільному віці.

Методи і прийоми керівництва дитячим конструюванням на заняттях. Основною формою навчання дітей конструювання є заняття, на яких застосовуються різні методи і прийоми роботи:

- спостереження і обстеження натурального об'єкта;

- показ і аналіз зразка;

- пояснення послідовності і способів виконання споруди, іграшки;

- постановка перед дітьми завдань, які потребують самостійного знаходження рішення, тобто завдань проблемного характеру;

- аналіз та оцінка процесу роботи;

- аналіз та оцінка дитячих робіт, якості готової продукції.

У застосуванні методів і прийомів навчання конструювання не можна встановити пряму послідовність: спочатку, наприклад, користуватися зразком, потім показувати лише деякі прийоми конструювання, після чого переходити до пропозиції умов або теми.

Застосування того чи іншого методу або прийому залежить від досвіду дітей. Від складності конструкції, від задач навчання. При відборі методів вихователь повинен пам'ятати. Що основна мета навчання конструювання полягає не в тому, щоб навчити дитину робити ту чи іншу річ, а в тому, щоб розвивати мислення дитини, його моральні якості, естетичні почуття.

5.Методика навчання ліплення у дошкільному віці.

Зображувальна діяльність дітей включає такі види занять, як малювання, ліплення, аплікація. Кожен з цих видів має свої можливості у відтворенні уявлень дитини про оточуючий світ.

Робочим матеріалом для ліплення може бути як глина, пластилін або солоне тісто.

Своєрідність ліплення полягає у тому, що за допомогою цього виду діяльності передається форма предмета в трьох вимірах.

Діти з задоволенням ліплять людей, тварин, посуд, транспортні засоби, овочі, фрукти, іграшки. Предмети, які вони створюють, використовуються в ігровій діяльності.

Під час підготовки до ліплення дитина дістає багато знань про предмет (назва, форма, будова, колір, призначення). Разом з тим збагачується і розвивається її словник, зв’язна мова, за допомогою якої можна описати образ по пам’яті. Це сприяє розвитку її мислення, уваги, уяви та інших процесів.

На заняттях дитина дістає відомості про способи ліплення і сама навчається це робити. На основі свого досвіду вона намагається самостійно розв’язати навчальні завдання, а згодом ця самостійність переростає у творчість.

У процесі ліплення більше, ніж за будь-якої діяльності, можна домогтися максимальної активності обох рук, розвивати і зміцнювати пальці, особливо великі, вказівні, середні. Щоб засвоїти техніку ліплення, дитині потрібно розвинути спеціальні рухи щодо їх сили, точності, темпу, спрямованості, плавності, ритмічності. Ці якості допоможуть дошкільнику надалі оволодіти різними видами навчальної, трудової діяльності.

Під час ознайомлення з предметом дитина навчається розуміти його красу. Вона сама починає передавати в ліпленні окремі виразні його ознаки, намагається ретельно обробити поверхню виробу, оздоблює його орнаментом і т.д.

Ознайомлюючи дітей з деякими зразками скульптури і декоративно-прикладного мистецтва, ми виховуємо в них любов і повагу до людей, що створили ці чудові речі.

Ліплення допомагає виховати цікавість до образотворчої діяльності. Дитина ставить перед собою певну мету і доводить почату справу до кінця, а це сприяє розвитку організованості, цілеспрямованості і наполегливості, дисциплінує її.

Передбачено ускладнення технічних прийомів. Це дасть змогу дорослим вибрати тему для роботи з дітьми відповідно їх вікові та уміння.

Для дітей трьох-чотирьох років рекомендується ліпити:

стовпчики, апельсини, вишеньки, бублики, кренделі, коржики, пиріжки, вареники та ін. На наших сторінках показані такі прийоми ліплення, як розкочування глини прямими і колоподібними рухами рук, розплющування глини (палички, бублики, кренделі, пташки, неваляйки, гриби), відтягування невеличких частин (дзьоб, хвіст та ін.).

Для роботи з дітьми п’яти років рекомендується ліпити:

яблучко, моркву, мисочку, тарілочку, чашечку, стакан, пташку та ін., де в основні ліплення предметів лежать форми циліндра, конуса (овочі, фрукти, іграшки та ін.), наводяться такі прийоми ліплення, як заокруглення та загострення (морква, літак), вдавлювання (кошик, чашечка, блюдце), загинання країв, з’єднання частин, поділ глини на частини та з’єднання їх прикладанням, притискуванням, примазуванням.

Для дітей шести-семи років рекомендується ліпити:

півника, курочку, качку, гусака, лебедя, пташку на підставці, синицю, снігура, білочку, зайчика, котика, собачку, лисичку, собачку, ведмедика, та ін., які демонструють різні способи ліплення: конструктивний, пластичний, комбінований, показано прийоми згладжування, щільного з’єднання частин, наводяться зразки як прикрасити та розмалювати іграшку чи предмет, як прикрасити та виділити в окремих предметах дрібні частини стекою, щоб передати характерні ознаки, обсяг, динаміку, пропорції та ін.

В збірці наводяться лише орієнтовні приклади. Дорослий має змогу творчо вибрати тему заняття, враховуючи інтереси дітей, наявність знань і вмінь, раніше здобутих. Успіх розв’язання навчальних завдань здебільшого

визначається правильною організацією роботи з дітьми і чітко продуманою системою поєднання занять різного типу.

Використовуються два типи занять з ліплення: на тему, запропоновану педагогом (вивчення нового матеріалу, повторення пройденого), і на тему, вибрану дитиною (за її задумом).

Центральне місце у першому випадку відводиться засвоєнню нового програмного матеріалу. У присутності дітей дорослий ліпить зразок, розповідає про прийоми роботи і її порядковість. Кожну дію педагог підкреслює словами, рухами рук та пальців. На заняттях з ліплення, де діти закріплюють раніше набуті знання, дорослий використовує частковий показ лише тієї частини предмета, яку діти не знають чи погано засвоїли, ставить завдання побудувати композицію, запам’ятати предмети їх по пам’яті.

На заняттях другого типу – за задумом – діти самостійно, ґрунтуючись на своїх знаннях та вміннях, обирають тему, продумують композицію, визначають послідовність роботи, шукаючи прийоми виконання. Мета цих занять – розвиток самостійності, ініціативи і творчих здібностей дітей. Проведення їх дає змогу виявити інтереси дітей, ступінь розвитку їх творчих задумів, оволодіння зображувальними вміннями та навичками.

У роботі з дітьми дошкільного віку значне місце відводиться ліплення з натури. Критерієм оцінки таких робіт є подібність натури. Дитина вивчає предмет, виявляє основну форму, будову, пропорції, співвідношення частин, характерні особливості, прийоми ліплення предмета. Якщо виникає необхідність, педагог показує окремим дітям прийоми ліплення на окремому шматочку глини.

Досить популярне і сюжетне ліплення. Діти старшого дошкільного віку роблять багатофігурні композиції, прагнуть зображувати людей, тварин у різних позах. Це здебільшого нескладні побутові сценки, епізоди казок та ін.

У роботі з дітьми різного віку можна використати такі способи ліплення: конструктивний, пластичний і комбінований. Конструктивний – найпростіший з них. Предмет ліпиться з окремих частин. наприклад, пташка: спочатку ліпиться тулуб, голівка, підставка, а далі з’єднуються усі частини і надають фігурці характерних ознак. Конструктивним способом ліплення діти користуються в молодшій групі дитячого садка.

Цей спосіб застосовується надалі в усіх вікових групах, але кількість деталей збільшується, а прийоми з’єднання частин ускладнюються.