13. Система права і систематизація законодавства

Система права – це внутрішня структура права, що виражається в єдності й узгодженості всіх чинників норм права даної держави, а також у їхньому розподілі за галузями та інститутами права.

Вся сукупність цих норм права має таку якість, як системність – означає упорядкованість їх спільного існування та дії.

Складається право з норм права, що являють собою частки, вихідні компоненти, ті елементарні ланки, з котрих і складається вся конструкція системи права. З норм права утворені інститути права, що є складовою частиною підгалузей і галузей права. А усі вони разом – і норми права, і інститути права, і підгалузі, і галузі права – є, відповідно, системою права.

Структурні елементи системи права:

-Галузі права – це частина системи права, сукупність юридичних норм та інститутів права, які регулюють визначений вид якісно однорідних відносно самостійних суспільних відносин, як правило, певним методом регулювання.

-Інститут права – це відносно відособлена частина галузі права, сукупність юридичних норм, які регулюють певну групу однорідних суспільних відносин, як правило, у межах галузі права.

-Норма права – найменша складова системи права, основний її «будівельний матеріал». Це загальнообов’язкове, формально визначене правило поведінки не персоніфікованого характеру, що встановлюється, санкціонується, забезпечується державою і спрямоване на регулювання певних суспільних відносин.

Система законодавства – це упорядкована множина всіх чинників нормативно-правових актів даної держави.

У структурі системи законодавства розрізняють:

-галузеве законодавство ( карне, цивільне.., однойменне з відповідними галузями права)

-комплексне законодавство (екологічне, що містить правові норми різноманітних галузей права)

-загально-федералне законодавство та законодавство суб’єктів федерації (у федеративних державах)

-загальнодержавне законодавство та законодавство автономії ( у державах, де вищий представницький орган автономії уповноважений видавати в межах своєї компетенції закони, що діють винятково на території автономії)

-конституційне й інше законодавство, закони та підзаконні акти ( за юридичною силою).

14.Правові норми: поняття, склад (елементи), класифікація.

Норма права - це загальнообов'язкове, формально визначене правило поведінки, встановлене чи санкціоноване державою з метою регулювання суспільних відносин, що забезпечується примусовою силою держави.

Логічна структура норми складається з трьох елементів:

-гіпотеза – це та частина норми, що вказує на умови, життєві обставини її дії або застосування.

-диспозиція – це така частина норми, яка вказує на зміст самого правила поведінки, тобто на юридичні права й обов’язки, що виникають у суб’єктів при настанні обставин, передбачених гіпотезою.

-санкція – та частина норми, яка вказує на міри державно- владного (примусового) характеру, що застосовуються до суб’єкта при недотриманні, порушенні чи недобросовісному виконанні ним вимог диспозиції (юридичні санкції).

Класифікація норм права:

1.критерій галузевої приналежності:

-конституційне

-цивільне

-адміністративне

-кримінальне….

2.за формою виразу примусу:

-ті, що зобов’язують

-забороняючі

-уповноважуючі

3.залежно від характеру правовідносин:

-норми матеріального права

-норми процесуального права

4.за часом дії:

-постійні

-тимчасові

5.за суб’єктами правотворчості:

-норми органів законодавчої, виконавчої, судової влади, місцевого самоврядування або всього народу.

15.Правопорушення і юридична відповідальність.

Правопорушення – протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатного суб’єкта, яке передбачене нормативно-правовими актами і яке є індивідуально чи суспільно шкідливим або суспільно (індивідуально) небезпечним.

Основні ознаки:

-протиправність

-вина

-караність

До елементів складу правопорушення відносяться:

- об’єкт правопорушення – порушене матеріальне чи нематеріальне благо, що захищається правом. Це, як правило, право на що-небудь або певна група (сфера) суспільних відносин, на які здійснює замах правопорушник;

- об’єктивна сторона правопорушення – протиправне діяння (дія або бездіяльність), його шкідливий результат, а також причинно- наслідковий зв’язок, що настав між діянням і результатом;

- суб’єкт правопорушення - осудна винна деліктоздатна фізична особа чи деліктоздатне об’єднання, які вчинили правопорушення;

- суб’єктивна сторона правопорушення - певне внутрішнє психічне ставлення суб’єкта до своєї протиправної поведінки і його наслідків. Таке відношення відображається поняттям вини.

Види правопорушень за ступенем індивідуальної чи суспільної шкоди:

1. Провина (шкідливі правопорушення).

2. Злочини (небезпечні правопорушення)

Юридична відповідальність – це застосування до винної особи заходів державного примусу за скоєне правопорушення, внаслідок чого правопорушник («відповідає»), зазнає заходів державного примусу за свою вину, і тому несе певні обмеження або позбавлення у правах і свободах (матеріального чи нематеріального характеру, втрати) або на нього покладається обов’язок вчинити певні дії, на користь осіб, потерпілих від правопорушення.

Ознаки юридичної відповідальності:

1. Юридична відповідальність пов’язана із засудженням поведінки правопорушника з боку суспільства та держави. Державне засудження виражається в тому, що уповноважений орган держави виносить відносно правопорушника відповідний акт правозастосування.

2. Юридична відповідальність спирається на державний примус. Державний примус – це державно-владний вплив відповідних державних органів або посадовців на поведінку 73 людей.

3. Юридична відповідальність виражається в обов’язку особи зазнати певних позбавлень.

4. Юридична відповідальність настає лише за скоєне або здійснюване правопорушення за наявності повного складу правопорушення.

5. Юридична відповідальність здійснюється спеціально уповноваженим органом держави, в чіткій відповідності до закону, а саме до санкцій норм права, якими встановлюється вид і міра позбавлень.

6. Юридична відповідальність здійснюється у процесі правозастосовчої діяльності при дотриманні певного процедурно-процесуального порядку і форм, встановлених законом.