- •5.1. Основна термінологія……………………………………………156
- •1.2. Поняття про надзвичайну ситуацію
- •1.3. Моніторинг нс
- •1.4. Паспортизація та ідентифікація об’єктів господарювання щодо визначення потенційної небезпеки
- •Розділ 2. Планування з питань цивільного захисту
- •2.1. Запобігання надзвичайним ситуаціям в Україні
- •2.2. Планування заходів цз на об’єктах
- •2.3. Навчання населення діям у нс
- •2.4. Організація та проведення евакуації
- •Розділ 3. Методи розрахунку зон ураження від техногенних вибухів і пожеж. Противибуховий і протипожежний захист ог
- •3.1. Основна термінологія
- •3.2. Законодавча і нормативно-правова база пожежної безпеки
- •3.3. Система протипожежного та противибухового захисту
- •3.4. Способи і засоби гасіння пожеж
- •3.5. Система організаційно-технічних заходів з пожежної безпеки
- •3.6. Класифікація вибухо- та пожежонебезпечних зон
- •3.7. Категорії приміщень, будинків і споруд за вибухопожежною та пожежною небезпекою
- •Характеристика ступенів руйнування при вибухах
- •Розв’язування типових завдань з противибухового та протипожежного захисту Методика розрахунку надлишкового тиску вибуху
- •Методика розрахунку надлишкового тиску для горючих газів, парів лзр і гр
- •Розрахунок надлишкового тиску для індивідуальних горючих речовин, які складаються з атомів с, н, о, n, ci, Br, I, f
- •Розрахунок надлишкового тиску для індивідуальних горючих речовин, до складу яких не входять з атоми с, н, о, n, ci, Br, I, f
- •Методика розрахунку надлишкового тиску вибуху для приміщень в яких обертається горючий пил
- •Оцінка ступеня можливих уражень персоналу та мешканців населених пунктів
- •Розрахунок категорії приміщень за пожежною небезпекою
- •Визначення очікуваного характеру пожеж
- •Методи розрахунку значень критеріїв вибухопожежної і пожежної небезпеки зовнішніх установок
- •Метод розрахунку значень критеріїв пожежної небезпеки для горючого пилу
- •Метод розрахунку інтенсивності теплового випромінювання
- •Розділ 4. Прогнозування обстановки та планування заходів захисту в зонах радіоактивного зараження
- •4. 1. Радіоактивність. Джерела радіоактивності
- •4.2. Типи радіоактивного випромінювання
- •4.3. Характеристики радіоактивності
- •4.4. Характеристики зон радіоактивного зараження
- •4.5. Розв’язування типових завдань з оцінки радіаційної обстановки
- •4.6. Превентивні заходи щодо зниження масштабів радіаційного впливу
- •Розділ 5. Прогнозування обстановки та планування заходів захисту в зонах хімічного зараження
- •5.1. Основна термінологія
- •5.2. Хімічно небезпечні об’єкти
- •5.3. Сильнодіючі отруйні речовини (сдор). Перша допомога при отруєнні сдор
- •5.4. Коротка характеристика бойових отруйних речовин
- •5.5. Осередок хімічного зараження. Характеристики зон хімічного зараження
- •5.6. Розв’язування типових завдань з оцінки хімічної обстановки
- •5.7. Превентивні заходи щодо зниження масштабів хімічного впливу
- •Розділ 6. Прогнозування обстановки та планування заходів захисту в зонах біологічного зараження
- •6.1. Поняття біологічної зброї та історія її застосування
- •6.2. Хвороби та шкідники сільськогосподарських культур
- •6.3. Уражаюча дія біологічної зброї
- •6.4. Характеристики зон біологічного зараження
- •6.5. Оцінка біологічної обстановки
- •6.6. Планування заходів із запобігання поширенню інфекційних захворювань з первинного осередку
- •Розділ 7. Оцінка соціально-економічних наслідків нс
- •7.1. Оцінка збитків від наслідків нс природного і техногенного походження
- •7.2. Основні види збитків, характерних для різних типів нс
- •7.3. Розрахунок збитків від втрати життя та здоров'я населення
- •7.4. Розрахунок збитків від руйнування та пошкодження основних фондів, знищення майна та продукції
- •7.5. Розрахунок збитків від невироблення продукції внаслідок припинення виробництва
- •7.6. Розрахунок збитків від вилучення або порушення сільськогосподарських угідь
- •7.7. Розрахунок збитків від втрати деревини та інших лісових ресурсів
- •7.8. Розрахунок збитків від забруднення поверхневих і підземних вод та джерел, внутрішніх морських вод і територіального моря
- •7.9. Розрахунок збитків від забруднення земель несільськогосподарського призначення
- •7.10. Визначення та відображення кількості можливих аварій на конкретних видах кем і тм
- •7.11. Визначення та відображення можливої величини втрати основних фондів (оф) внаслідок первинної нстх
- •7.12. Визначення та відображення можливої величини загальних (Мзаг, ос.) і санітарних (Мсан, ос.) втрат виробничого персоналу (населення)
- •7.13. Визначення та відображення можливої величини збитків внаслідок надзвичайної ситуації
- •Розділ 8. Оцінка інженерно-геологічної обстановки
- •8.1. Основна термінологія в інженерно-геологічній обстановці та характеристика термінів
- •8.2. Характеристика зон небезпечних геологічних процесів і явищ. Основні чинники гідродинамічної небезпеки в Україні
- •8.3. Оцінка інженерно-геологічного стану
- •8.4. Розв’язання типових завдань з оцінки обстановки при затопленнях
- •8.5. Заходи з мінімізації небезпечних наслідків затоплень
- •9.2. Шляхи і способи підвищення стійкості роботи промислових об’єктів
- •9.3. Організація і проведення досліджень з оцінки стійкості об’єкта в нс
- •Розділ 10. Спеціальна функція у сфері цивільного захисту
- •10.1. Забезпечення діяльності ог, у власності якого перебуває об’єкт підвищеної небезпеки
- •10.2. Ліцензування діяльності об’єкту підвищеної небезпеки
- •10.3. Розв’язання типових завдань з ідентифікації та декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки
- •11.2. Правила поведінки та способів дій в умовах нс
- •11.3. Психологічна допомога населенню, яке постраждало внаслідок нс
- •11.4. Особливості навчання дітей з питань цз
- •1.5. Планування і реалізація заходів щодо запобігання та мінімізації втрат на об'єктах, які становлять національне культурне надбання
- •Розділ 12. Спеціальна функція у сфері цивільного захисту
- •12.1. Культура безпеки
- •12.2. Структура впливу параметрів людського фактору на управління безпекою у нс
- •12.3. Методики аналізу і врахування людського фактору
- •12.4. Розв’язання типових завдань із розрахунку імовірності помилки персоналу
- •Список літератури
- •Перелік умовних скорочень
- •Додатки
- •Розрахункове визначення значення коефіцієнта z участі горючих газів і парів ненагрітих легкозаймистих рідин у вибуху
6.4. Характеристики зон біологічного зараження
У результаті потрапляння в навколишнє середовище небезпечних біологічних засобів (аварія, випадкове занесення збудника хвороби чи застосування біологічної зброї) і поширення на місцевості хвороботворних мікробів, токсинів, небезпечних шкідників можуть утворитися зони біологічного зараження і осередки біологічного ураження.
Зона біологічного зараження – це територія, заражена біологічними збудниками захворювань у небезпечних для людей, тварин або рослин межах. Збудники інфекційних хвороб можуть поширюватися, збільшуючи зону зараження, людьми, комахами, особливо кровососними, тваринами, гризунами, птахами. Заражатися можуть люди, сільськогосподарські тварини і птиця, дикі звірі і птахи, повітря, місцевість, водойми, колодязі, резервуари з питною водою, фураж,сільськогосподарські посіви, запаси урожаю, продукти харчування, техніка, тваринницькі приміщення, пасовища і житлові приміщення.
Зона зараження характеризується видом біологічних засобів, розмірами, розміщенням відносно об'єктів господарювання, часом утворення, ступенем небезпеки і зміною з часом. Розміри осередку біологічного зараження залежать від типу, виду хвороботворних мікробів чи шкідників рослин, їх кількості, умов потрапляння та розмноження в навколишньому середовищі, метеорологічних умов, швидкості їх виявлення своєчасності проведення профілактичних і лікувальних заходів.
Осередок біологічного ураження – це територія, на якій у результаті впливу біологічних засобів (зброї противника) виникли масові ураження людей, сільськогосподарських тварин, рослин. Він може утворитися не тільки в зоні зараження, а й за її межами, як результат поширення інфекційних захворювань. Осередок біологічного ураження характеризується видом біологічних засобів, кількістю уражених людей, тварин, рослин, тривалістю дії вражаючих властивостей збудників хвороб.
На основі узагальнення даних, одержаних від санітарно-епідеміологічних станцій, ветеринарно-бактеріологічних лабораторій, станцій захисту рослин, медичними службами ЦЗН і службами захисту тварин і рослин ЦЗН встановлюються межі зони біологічного зараження й осередку ураження.
Формування осередку біологічного ураження залежить від:
санітарно-епідеміологічного і ветеринарно-санітарного стану місцевості, населеного пункту, тваринницьких приміщень;
якості організації і проведення протиепідемічних та протиепізоотичних заходів;
ступеня профілактичної імунізації й рівня імунітету проти захворювань, збудники яких можуть поширитися;
наявності у сільськогосподарському виробництві сортів сільськогосподарських культур, стійких проти найбільш небезпечних хвороб і шкідників;
наявності медичних, ветеринарних засобів профілактики і лікування найбільш небезпечних хвороб і хімічних засобів боротьби з хворобами й шкідниками сільськогосподарських культур.
Стійкість осередку біологічного ураження залежить від температури, вологості повітря, наявності сонячних днів. Збудники багатьох хвороб при температурі нижче 0 °С можуть тривалий час зберігатися в зовнішньому середовищі, тому взимку тривалість біологічного зараження більша. Влітку при високій температурі та інтенсивній сонячній радіації збудники хвороб гинуть швидше. Підвищення вологості також сприяє зниженню стійкості збудників хвороб. За даними досліджень вчених, ідеальним станом атмосфери для застосування бойових біологічних засобів є інверсія, а найбільш вигідний час доби настає після заходу сонця, коли немає прямої дії сонячних променів на біоагенти. Виходячи з цього вважається, що великомасштабне застосування біологічної зброї буде у вечірній і нічний час.
При виникненні осередку біологічного зараження для запобігання поширенню інфекційних захворювань із первинного осередку, вводиться карантин і обсервація.
Карантин – це система державних заходів, які проводяться в епідемічному (епізоотичному, епіфітотичному) осередку для запобігання поширенню інфекційних захворювань з вогнища ураження та для повної ізоляції і ліквідації його.
Карантин передбачає ізоляцію колективу, всередині якого виникли інфекційні хвороби, з госпіталізацією хворих, обсервацією тих, хто був у контакті з ними, медичним і ветеринарним спостереженням за рештою. З цією метою проводяться такі адміністративно-господарські заходи: забороняються в'їзд і виїзд людей, вивезення тварин, продукції тваринництва і рослинництва, прийом посилок. Проводяться протиепідемічні, ветеринарно-санітарні, санітарно-гігієнічні, проти- епізоотичні лікувально-профілактичні заходи. Навколо осередку встановлюють охорону. Через спеціальні пункти під контролем медичної служби ЦЗ організують постачання людей, які знаходяться в осередку.
Карантинні заходи в повному обсязі проводять тільки при появі особливо небезпечних захворювань або тих, яким властиве швидке і масове поширення (чума, черевний тиф, холера, натуральна віспа, висипний тиф, ящур, сибірка, сап). Припиняється карантин після закінчення строку максимального інкубаційного періоду захворювання (з моменту виявлення й ізоляції останнього хворого).
Обсервація – це система заходів спостереження за ізольованими людьми або тваринами, які прибули з осередку, на який наклали карантин, або перебувають у загрозливій зоні, тобто на території, яка межує з осередком ураження. Ці заходи включать обмеження в'їзду і виїзду, вивезення з осередку майна, урожаю, продукції тваринництва без попереднього знезараження і дозволу медичної й ветеринарної служб, посилений медичний контроль за продуктами харчування і водою.
В осередку біологічного зараження проводять профілактичні й санітарно-гігієнічні заходи, дезінфекцію і санітарну обробку людей, тварин, води, техніки та ін. Особовий склад формувань робітники і службовці, які перебувають в осередку, для його ліквідації переводяться на казармене становище. Тривалість карантину і обсервації встановлюють, виходячи із тривалості максимального інкубаційного періоду захворювання.
Осередок біологічного ураження може бути в мирний час при виникненні інфекційних захворювань людей, тварин і рослин внаслідок завезення чи перенесення збудника хвороби з інших країн або в результаті порушення епідеміологічних норм.
Осередок комбінованого ураження – це територія, у межах якої в результаті масового ураження, а також інших засобів нападу противника виникли масові комбіновані ураження людей, сільськогосподарських тварин, садів, лісових насаджень, руйнування і пошкодження будівель і споруд. Комбіновані ураження можуть виникнути від дії кількох вражаючих факторів одного виду зброї масового ураження або поєднання різних видів зброї.
Такий осередок може виникнути і в мирний час при стихійних лихах, аваріях і катастрофах з одночасним або послідовним впливом на людей, тварин, сільськогосподарські рослини і лісові насадження кількох вражаючих факторів з комбінованим ураженням.
Таке одночасне або послідовне ураження людей і тварин може призвести до значного збільшення втрат і значно ускладнити надання медичної та ветеринарної допомоги, ведення рятувальних робіт, залучення великої кількості сил і засобів для проведення відновлювальних робіт. Тому осередок комбінованого ураження – це не просто збіг кількох вражаючих факторів, а система взаємодії різних вражаючих факторів, які ускладнюють обстановку і наслідки. Розвиток і перебіг комбінованих уражень залежать від послідовності впливу вражаючих факторів, тривалості їх дії, виду, типу ОР, ступеня забруднення радіоактивними речовинами, виду збудників інфекційних захворювань, ступеня надання медичної допомоги людям і ветеринарної тваринам, можливості організації захисту сільськогосподарських рослин і лісових насаджень.
