9.2. Шляхи і способи підвищення стійкості роботи промислових об’єктів

На сьогодні питання стійкості територій, адміністративно-територіальних одиниць та об’єктів економіки в надзвичайних ситуаціях набули особливо актуального значення, що пов'язано з низ­кою об'єктивних причин, серед яких можна визначити наступні:

• послаблення механізмів державного регулювання і безпеки у природній та виробничій сферах, зниження протиаварійної стій­кості об’єктів економіки, що сталося в наслідок довготривалої структурної пере­будови економіки України;

• високе прогресуюче зношення основних виробничих фон­дів, особливо на підприємствах хімічного комплексу, нафтогазо­вої, металургійної та гірничодобувної промисловостей з одноча­сним зниженням темпів їх поновлення;

• підвищення технологічних потужностей виробництв, зрос­тання обсягів транспортування, збереження і використання не­безпечних речовин, матеріалів та виробів, а також накопичення відходів виробництва, що є загрозою населенню та довкіллю;

• відсутність в Україні відповідних законодавчої і норматив­но-правової баз, які повинні забезпечити у нових економічних умовах стійке та безаварійне функціонування потенційно небез­печних виробництв, що стимулює заходи зі зниження ризику НС та пом'якшенню їх наслідків, а також підвищує відповідальність власників ПНО;

• відставання вітчизняної практики від закордонної у галузі використання наукових основ аналізу проблемного ризику в управлінні ЦБ та попередженням НС;

• підвищення вірогідності терористичних актів та виникнен­ня воєнних конфліктів у світі.

Проведення заходів по підвищенню стійкості роботи економіки не може повністю уберегти об'єкти від руйнувань, затоплень і т.п. Воно лише сприяє зменшенню можливих втрат та створює більш сприятливі умови для відновлення виробництва. Стійкість роботи об'єкта – це здатність його в надзвичайних ситуаціях випускати продукцію у запланованому обсязі, необхідної номенклатури і відповідної якості, а у випадку впливу на об'єкт уражаючих факторів, стихійних лих та виробничих аварій – у мінімально короткі строки відновити своє виробництво.

Залежить вона від таких основних факторів:

• розміщення об'єкта відносно великих міст, об'єктів атомної енергетики, хімічної промисловості, великих гідротехнічних споруд, військових об'єктів та ін.;

• природно-кліматичних умов, технології виробництва;

• надійності захисту працюючих, населення від впливу уражаючих факторів, наслідків стихійних лих і виробничих аварій, катастроф;

• надійності системи постачання об'єкта всім необхідним для виробництва продукції (паливом, мастилами, електроенергією, газом, водою, хімічними засобами захисту рослин, ветеринарними засобами, мінеральними добривами, запасними частинами, технікою та ін.);

• здатності інженерно-технічного комплексу протистояти надзвичайним ситуаціям; стійкості управління виробництвом і ЦЗ, психологічної підготовленості керівного складу, спеціалістів і населення до дій в екстремальних умовах;

• навченості керівного складу ЦЗ об'єкта і населення правильно виконувати комплекс заходів цивільного захисту;

• масштабів і ступеня уражаючої дії стихійного лиха, виробничої аварії, катастрофи чи зброї і підготовленість об'єкта до ведення рятувальних та інших невідкладних робіт для відновлення порушеного виробництва.

Дані фактори визначають і основні вимоги стійкості роботи об'єктів у надзвичайних ситуаціях та шляхи її підвищення.

Під стійкістю функціонування об'єктів економіки України розуміється їх здатність забезпечувати виробництво продукції у встановлених номенклатурі і обсягах, а також підтримувати життєдіяльність населення на відповідних територіях при надзвичайних ситуаціях (аварії, катастрофи, стихійні лиха, соціально-політичні та військові конфлікти).

Загальне керівництво підготовкою об'єктів економіки до стійкого функціонування в умовах НС здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідальність за підготовку галузей, територій та об'єктів господарювання до стійкого функціонування при НС, виділення для цих цілей необхідних матеріальних і фінансових коштів покладається на їх керівників.

Заходи щодо підвищення стійкості об'єктів економіки повинні розроблятись дослідними групами господарських об'єктів, галузей промисловості та мати своєю метою забезпечення сталої роботи підприємств в умовах надзвичайної ситуації, забезпечувати швидку відбудову зруйнованого виробництва.

Треба відзначити, що ці заходи повинні бути цілком конкретними для кожного окремого об'єкта, що може бути забезпечено тільки професіональною роботою керівного складу.

Основними напрямами підвищення стійкості функціонування об'єктів є наступні:

• забезпечення захисту населення і його життєдіяльності;

• раціональне розміщення виробничих сил та потужностей на території об'єкта, регіону;

• підготовка до роботи об'єктів економіки в умовах надзвичайних ситуацій мирного та воєнного часу;

• підготовка до виконання робіт по відновленню об'єктів економіки в умовах надзвичайної ситуації;

• підготовка системи управління.