3.4. Експертиза навчального процесу

Якщо предметом вивчення експертизи є навчальний процес, то аналізу й оцінці підлягають його зміст, відповідність вимогам сьогодення, соціальному замовленню суспільства, потребам учнів, батьків, можливостям навчального закладу, потребам і можливостям регіону.

Предметом експертизи навчального процесу є не встановлення відповідності його результатів певним нормам, а власне процес діяльності та його вимірювання як у педагогічній практиці, так і в управлінській діяльності. Це підтверджують дослідження Н. Алексєєва, який відзначає зміну самого об’єкта експертизи, замість оцінки продукту діяльності до експертизи включена вся (практично будь-яка) людська діяльність, а не лише те, що під час діяльності використовується або вже вироблено [1].

У науковій літературі виокремлюють такі компоненти навчального процесу, які є предметом уваги експертів:

• суб’єкти – професійно-педагогічна діяльність учителів, навчально-пізнавальна діяльність учнів;

• цільовий – усвідомлення педагогом і прийняття учнем цілей і завдань навчально-пізнавальної діяльності;

• стимулюючо-мотиваційний – педагог стимулює пізнавальний інтерес учня, що викликає у них потребу й мотив до навчально-пізнавальної діяльності;

• змістовий – зміст надає і регулює вчитель з урахуванням цілей навчання, інтересів та нахилів учня;

• операційно-діяльнісний – найбільш повно відображає процесуальний бік освітнього процесу (форми, методи, прийоми, засоби, технології навчання);

• контрольно-регулятивний – представлений поєднанням самоконтролю учнів і контролю учителя;

• рефлексивний – самоаналіз, самооцінка з урахуванням оцінки інших та визначення подальшого рівня власної навчально-пізнавальної діяльності учнем і професійно-педагогічної діяльності вчителем.

Отже, педагогічна експертиза навчального процесу передбачає аналіз та оцінювання таких складових:

• задум (ідеї, цінності, принципи, які покладені в основу вибору певного змісту й роботи з ним); цілі й завдання; уявлення про результати, способи їх фіксації та оцінювання (як наявні, декларативні, так і неусвідомлені, приховані, що реалізуються на інтуїтивному рівні);

• зміст освіти (навчання), тобто освітні результати, на які зорієнтована діяльність учителя. На основі спостереження й аналізу (розуміння) діяльності педагога експерт висуває припущення про те, як учитель намагається досягти оптимальних освітніх результатів. Потім своє розуміння експерт співвідносить із задумом (цілями) діяльності педагога, який виявляється у процесі проведення інтерв’ю або бесіди;

• освітні результати учнів, які експерт може спостерігати та оцінювати під час занять;

• форми організації діяльності учнів, за допомогою яких учитель реалізує заплановані освітні результати;

• система оцінювання освітніх результатів (що є критеріями досягнення необхідних результатів, і наскільки вони зрозумілі учням). Експертизі підлягають також процедури і способи оцінювання досягнень учнів;

• відповідність рівня компетентності педагогічного колективу тому, що необхідний для досягнення запланованих результатів;

• ступінь реалізації вчителями єдиної освітньої стратегії;

• індивідуальні стильові особливості діяльності вчителів;

• діяльність і поведінка учнів;

• рефлексія (що і як усвідомлюється вчителем стосовно власної діяльності, що робить педагог і що роблять учні, як він оцінює результативність своєї роботи відносно до задуму або власні можливості здійснити необхідні зміни з метою організації навчального процесу);

• управління освітнім процесом на рівні навчального закладу, у тому числі управління якістю освіти (чи розуміє директор, у чому сутність тієї освіти, яка реалізується в закладі; з якою метою проводяться ті або інші зміни і на які результати вони спрямовані, наскільки ефективно директор використовує свої засоби та ресурси для їх досягнення; чи існують концепція і програма змін; які реальні зміни здійснюються у школі, у тому числі в управлінні, у зв’язку з необхідністю забезпечення функціонування й розвитку закладу освіти);

• форми освітньої діяльності учнів, відмінні від класно-урочних, та їх роль в освітньому процесі (студії, майстерні, свята, клуби, самоврядування);

• прихований зміст освіти (устрій шкільного життя: характер і зміст професійних стосунків учителів у педагогічному колективі, з учнями в класі та поза ним; відносини адміністрації та педагогів, педагогів і батьків, батьків і учнів; наявність або відсутність інших, ніж це обумовлено навчальним процесом, форм у житті учителів та учнів);

• робота з батьками;

• здійснення взаємодії школи із зовнішнім соціальним оточенням [3].

Крім того, під час аналізу й оцінювання перебігу навчального процесу, експерт звертає увагу на такі моменти:

• як організований простір класу (розміщення парт, оформлення стін);

• як учитель взаємодіє з учнями;

• як педагоги взаємодіють між собою;

• як учитель переміщується класом;

• що виражає його міміка, інтонації та мова тіла;

• які питання ставить учитель і як він їх формулює;

• як педагог реагує на ті або інші вчинки учнів;

• що вчитель демонструє учням явно, усвідомлено або неусвідомлено;

• як учитель формулює освітні результати діяльності учня [50].

Прогнозування навчального процесу може бути пов’язане зі зміною суспільних вимог до навчання, виховання, розвитку молодого покоління, а отже, зміною навчально-пізнавальної діяльності учнів та у зв’язку з цим – професійно-педагогічної діяльності вчителів.