1.3 Функції та принципи педагогічної експертизи
Для розв’язання теоретичних і практичних питань розвитку освітніх закладів, а також для визначення принципів, змісту та методів експертизи важливе значення має вибір функцій.
Поліпредметність і поліфункціональність педагогічної експертизи, розгортання конкретних практичних робіт експертного характеру зумовлює багатогранність уявлення про її функції.
Узагальнюючи різні підходи, визначаємо такі функції педагогічної експертизи:
аналітичну аналіз ситуації в закладі освіти відносно його соціокультурного оточення на державному, регіональному або муніципальному рівні;
проективну – надання допомоги педагогічному колективу на етапі розробки задуму інноваційного проекту та способів його реалізації;
розвивальну – виявлення потенційних можливостей, проблем, невикористаних ресурсів;
оцінну – визначення необхідних результатів та їх значимості як у контексті змін, що відбуваються у даному закладі освіти, так у межах програм розвитку освіти для прийняття управлінських рішень, а також відповідності параметрів, що аналізуються й оцінюються, нормативним та сучасним параметрам і вимогам за системою критеріїв, норм оцінки та технологією;
консультаційну – здійснення консультативної допомоги учителям та керівникам навчальних закладів у процесі супроводу реалізації проекту, програми;
рефлексивну організація усвідомлення колективом даного навчального закладу всього перебігу їхньої діяльності, проблем та її результатів підчас внутрішньої та зовнішньої експертизи;
функцію моніторингу – це постійне відстеження експертами перебігу діяльності для визначення відповідності поточного стану справ запланованим;
діагностичну, яка спрямована на виявлення стану об’єкта, предмета або явища, причин його відхилень від нормативних, науково обґрунтованих параметрів, за якими здійснюється його аналіз і оцінка;
прогностичну, яка передбачає визначення перспектив розвитку об’єкта (явища, процесу), що аналізується та оцінюється, створення відповідного проекту та визначення шляхів його реалізації у практичній діяльності;
захисну, що забезпечує реалізацію інтересів учнів у відповідності до потреб, інтересів, уподобань та потреб суспільства, існуючої парадигми освіти, психогігієни, охорони здоров’я.
Важливою складовою визначення наукових основ окремого об’єкта або явища є визначення їх принципів. Принцип – це першооснова, те, що лежить в основі певної сукупності фактів, теорії науки [46, с. 410].
У науковій літературі з проблем педагогічної експертизи визначається низка її принципів. На рис.1.1 представлені принципи, які визначають всі дослідники. Вони є загальними і притаманні всім видам і типам експертиз. Специфічні характерні для окремих видів і типів експертиз.
Рис. 1.1 Принципи педагогічної експертизи
Ми виокремлюємо загальнометодологічні та конкретно-методологічні (специфічні) принципи експертизи.
Загальнометодологічні:
Принцип міждисциплінарності – сучасна освіта є явищем багатоплановим і багатоаспектним, воно є предметом уваги цілого ряду галузей наукового знання. Це обумовлено цілісною природою самої освіти як гуманітарної системи, що визначає комплексність дослідження. У реальній практиці проведення експертизи в освіті, реалізація принципу міждисциплінарності досягається включенням у склад експертної групи фахівців різних галузей (психологів, педагогів, управлінців). Кожен з них вивчає свій аспект, робить свій висновок, який вміщують в єдиний експертний висновок. Кожен експерт має бути носієм знання про освітній процес, в якому цілісно, а не ізольовано повинні існувати психологічна, дидактична, соціологічна та інші складові.
Принцип культуровідповідності. Поширеною є думка, що освіта є точним відображенням культури та має на меті її відтворення. Визначення принципу культоровідповідності зумовили такі наукові погляди:
наявність діалектичної взаємозалежності культури і освіти;
уявлення про загальнокультурний контекст розвитку освітньої системи у цілому та її складових;
про необхідність розгляду вектору культурного розвитку особистості учня;
про соціокультурну природу джерел психічного розвитку дитини у процесі навчання [29].
Принцип практико зорієнтованості. Незаперечною є думка про паралельне існування, з одного боку – реальної освітньої практики, а з іншого – теоретичного знання про неї. Відмінність експертного знання полягає в тому, що в ньому цілісно, єдино існують як теоретичне, так і практичне знання. Саме в цьому поєднанні полягає особлива місія експертизи як способу пізнання явищ освіти. Ця місія передбачає і особливу професійну позицію експерта: він не може бути ні на боці науки, ні на боці практики – експерт поєднує в собі обидві позиції, і є провідником практики в науку, а науки в практику.
Принцип поліпарадигмальності – проведення експертизи педагогічного явища, об’єкта, процесу, потребує від експерта вирішення достатньо складного завдання вибору системи координат, у межах якої вони будуть вивчатися. Сучасний стан педагогічного знання характеризується безліччю різноманітних педагогічних систем, технологій, методик і, у зв’язку з цим, потребує упорядкування. Це упорядкування можливе через базові моделі освітнього процесу, тобто через парадигми. Конкретизація цілей експертизи, вибір її адекватних форм, методів і процедур проведення значною мірою визначається прихильністю експерта до тієї чи іншої моделі освітнього процесу. Ця прихильність і визначає систему координат, у площині якої і розглядається об’єкт експертизи. Отже, визначає загальну спрямованість експертизи, і вибір основних показників, і вибір критеріїв експертного оцінювання. При цьому виникає принципово важливе завдання повідомлення, усвідомлення і узгодження обраної базової моделі освітнього процесу із замовником, експертами, тими, хто братиме участь в експертизі. Таке узгодження передбачає розгорнуту рефлексію і прийняття цінностей певної базової моделі (парадигми) усіма учасниками експертизи та, в разі необхідності, може виступати у якості самостійного етапу експертної процедури.
Конкретно-методологічні принципи мають безпосереднє відношення до організаційно-процедурних і конкретних дослідницьких аспектів проведення експертизи. У такому вигляді вони виступають як принципи реалізації професійної діяльності експерта і можуть бути поділені на дві групи:
Перша група дослідницькі принципи, які відображають основні параметри експертної діяльності:
гнучкості – експертиза повинна бути чутливою до всіх змін у перебігу навально-виховного процесу і самої експертизи, і бути здатною адекватно на них реагувати;
відкритості – дії експертів здійснюються гласно, відкрито і зрозумілими для учасників освітнього процесу способами;
конфіденційності – результати експертизи, що стосуються конкретних людей (як дорослих, так і дітей), не можуть бути оголошені без їх погодження;
об’єктивності – передбачає врахування як кількісних, так і якісних характеристик педагогічних явищ, процесів;
перспективності – зумовлює розробку стратегічних перспектив розвитку закладу освіти;
поєднання експертизи і самоекспертизи;
урахування регіональних особливостей, а саме: право вибору власної стратегії розвитку загальної середньої освіти з урахуванням соціально-економічних, національних, культурних особливостей регіону при визначенні нового змісту освіти в навчальних закладах.
Друга група – організаційно-процедурні принципи, що визначають загальні вимоги до проведення експертних процедур:
принцип діалогу – для того, що б зрозуміти існуючу реальність освітнього процесу, експерти вступають з учасниками навчально-виховного процесу у безпосереднє спілкування; навіть формалізовані процедури починаються і завершуються міжособистісним спілкуванням;
принцип співробітництва експерти по відношенню до учасників освітнього процесу, а також один до одного, займають позицію рівноправного партнерства, співучасті;
науковості та компетентності – передбачає проведення експертизи на наукових засадах: знаннях закономірностей педагогічного процесу, принципів педагогіки, умов і факторів навчально-виховної діяльності, оволодінні експертами теоретичними питаннями і технологією експертизи;
правової пріоритетності і законності (легітимності) – узгодженість діяльності експертів із законодавством України в питаннях освіти, праці, охорони дитинства, прав людини. Експертиза і дії експертів повинні відповідати існуючим правовим нормам, мати певне юридичне обґрунтування;
принцип екологічності – експертиза не повинна порушувати і спотворювати природний перебіг навчально-виховного процесу, і тим більше не повинна наносити ніякої шкоди або збитків його учасникам.