Тема 6: планування витрат (прибутку)

План:

1. Поняття кошторису та калькуляції

2. Склад витрат підрозділів та порядок їх планування

3. Механізм розподілу частини чистого прибутку підприємства між його підрозділами

4. Методи управління витратами

1. Поняття кошторису та калькуляції

Калькуляція (від лат. сalculatio – рахунок, підрахунок) – це поданий у табличній формі розрахунок витрат на виробництво і збут одиниці продукції (виробів, робіт, послуг) або групи однорідних видів продукції. Як і кошторис витрат, калькуляція складається в грошовій формі. На відміну від кошторису витрат калькуляційні статті групуються не за економічно однорідними елементами, а за сферами виробничої діяльності. Тому до калькуляційної статті можуть належати кілька економічно однорідних видів витрат (наприклад, матеріальні витрати, заробітна плата, амортизація). Калькуляція є основою для визначення середніх витрат виробництва і реалізації одиниці продукції. На основі цієї величини формується на кожний вид продукції базова ціна підприємства.

Кошторис витрат на виробництво – внутрішній документ, який дозволяє здійснювати наступний вид діяльності:

1) контролювати загальний рівень витрат і їх динаміку;

2) зіставити величину витрат по структурних підрозділах;

3) визначити рівень самоокупності по підприємству в цілому і його окремим підрозділам;

4) визначити собівартість одиниці продукції;

5) створити базу для розрахунку цін;

6) встановити можливість зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції;

7) визначити потребу в оборотних коштах;

8) визначити розмір можливого прибутку.

Кошторис витрат планується по елементах витрат двома методами:

1. бюджетним;

2. калькуляційним.

Бюджетний метод використовується при розробці проекту плану по підприємству виходячи з розроблених кошторисів по цехах. Калькуляційний метод використовується після складання калькуляції собівартості по всіх цехах шляхом підсумовування всіх витрат по елементах.

В свою чергу, завданнями калькулювання є:

1. Складання зведеного кошторису витрат на виробництво.

2. Складання планової і нормативної калькуляції.

3. Визначення фактичної собівартості одиниці продукції (робіт, послуг).

4. Контроль за виконанням планової собівартості, додержанням норм і нормативних витрат.

5. Визначення ціни та рентабельності продукції.

6. Оцінка ефективності підрозділів основного, допоміжного, підсобного та побічного виробництв.

7. Забезпечення внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством інформацією для аналізу і пошуку резервів зниження собівартості продукції (робіт, послуг).

Основними принципами калькулювання є:

 визначення об'єктів витрат. Під об'єктами витрат розуміється продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат;

 визначення об'єктів калькулювання і калькуляційних одиниць;

 наявність науково-технічно обґрунтованих норм витрат на виробництво;

 вибір методів оцінки матеріальних цінностей при їх відпуску у виробництво;

 вибір методів обліку і калькулювання виробничої собівартості калькуляційної одиниці;

 вибір бази розподілу накладних витрат;

 розрахунок ставки накладних витрат і вибір методів розподілу накладних витрат;

 розмежування витрат за періодами.