2. Принціпи функціонування внутрішнього економічного механізму.

ВЕМП будується при дотриманні чітко визначених та науково обґрунтованих принципів:

Принцип цільової сумісності та зосередженості передбачає створення цілеспрямованої системи управління, в якій усі її ланки складають єдиний механізм, спрямований на вирішення загального завдання. Робота окремих цехів, виробничих дільниць, лабораторій, відділів будується таким чином, щоб у кінцевому підсумку у визначений термін було вироблено саме ту продукцію, на яку у даний момент є попит споживача.

Принцип безперервності і надійності виявляється у створенні таких організаційно-господарських та технічних умов, за яких досягається стійкість і безперервність заданого режиму виробничого процесу.

Принцип планомірності, пропорційності та динамізму означає, що система управління має бути націлена на вирішення не тільки поточних, а й довгострокових завдань розвитку підприємства.

Демократичний принцип розподілу функцій управління ґрунтується на методах і правилах суспільного поділу праці. Підготовка управлінського рішення та відповідальність за його реалізацію на практиці повинні покладатися на той орган, який:

1. краще за інших інформований про стан справ на відповідальному об’єкті;

2. найбільше заінтересований у реалізації та високій ефективності прийнятого рішення;

3. може нести матеріальну, юридичну, адміністративну відповідальність за якість прийнятого рішення і повноту його реалізації.

Принцип науковості та обґрунтованості методів управління виходить з того, що методи, форми та засоби управління мають бути науково обґрунтовані та перевірені на практиці.

Існування принципу ефективності управління пов`язане з наявністю багатоваріантних шляхів досягнення однієї мети. Підприємство постійно перебуває в пошуку ефективних рішень, спрямованих на поліпшення організації виробництва та випуск конкурентоспроможної продукції.

Для забезпечення ефективної організації внутрішньовиробничих економічних відносин на підприємстві використовують майнову відокремленість, відносну економічну самостійність, прогресивну нормативну базу, систему обліку руху матеріальних цінностей, витрат і продукції, раціональну систему оцінки і матеріального стимулювання діяльності, економічну відповідальність за кінцеві результати праці.

Узагальнюючи практику формування внутрішнього економічного механізму вітчизняних підприємств, можна виділити особливості господарського механізму, що склався та його недоліки. До них належать:

1. централізоване планування, яке охоплювало всі сторони діяльності підприємств, що зменшувало їх відповідальність;

2. оцінка ефективності діяльності за рівнем виконання плану, що не стимулювало підвищення ефективності виробництва;

3. жорстка регламентація взаємозв’язків між підприємствами (постачальник-виробник-споживач) керуючими органами, що не створювало умов для стимулювання до підвищеної якості продукції;

4. централізований розподіл ресурсів, регламентація розподілу прибутку, що не стимулювало його збільшення;

5. централізоване витратне ціноутворення, яке не давало можливості об’єктивно оцінювати ефективність діяльності підприємства.