2. Диспетчерський контроль виробничого процесу.
Диспетчерський контроль – це безперервний централізований контроль, оперативне регулювання ходу виробництва в цілях забезпечення рівномірного і комплексного виконання плану випуску продукції. Диспетчерський контроль є складовою частиною оперативно-виробничого планування і включає наступні види діяльності:
1) безперервний облік фактичного ходу робіт по виконанню встановлюваного плану виробництва і кошторисний-добових завдань;
2) вживання оперативних заходів по попередженню і усуненню відхилень від плану і перебоїв в ході виробництва;
3) виявлення і аналіз причин відхилень від встановлених планових завдань і календарних графіків виробництва і вживання оперативних заходів по ліквідації цих причин;
4) координування поточної діяльності взаємозв'язаних підрозділів виробництва;
5) організаційне керівництво оперативною підготовкою всього необхідного для виконання кошторисний-добових завдань і календарних графіків виробництва.
Методи оперативного контролю залежать від типу виробництва. У серійному виробництві об'єктами контролю є:
- терміни запуску і випуску партії деталей і складальних одиниць;
- стан складських заділів деталей і складальних одиниць;
- ступінь комплексної забезпеченості складальних робіт.
Контроль здійснюється відповідно до встановлених планів-графіків міжцехових подач або комплектування виробів деталями і складальними одиницями з урахуванням норм випереджень.
У масовому виробництві об'єктами контролю є:
- дотримання встановлених режимів робіт потокових і автоматичних ліній і норм заділів на всіх стадіях виробничого процесу. Контроль здійснюється стосовно добових і годинних графіків. У одиничному і дрібносерійному виробництві:
- терміни виконання робіт по окремих замовленнях.
Контроль здійснюється стосовно циклових або мережевих планів-графіків виконання планів, замовлень.
Незалежно від типу виробництва незмінними об'єктами диспетчерського контролю залишаються такі показники:
• об'єм товарної продукції;
• забезпечення виробництва всіма видами ресурсів.
Використовуються наступні види регулювання ходу виробництва:
1. по відхиленнях – не ефективний, оскільки вимагає додаткових витрат на виправлення помилок; виконання наднормових робіт і відповідно додатковій оплаті праці;
2. профілактичний – ефективний, перевага в тому, що він створює умови для своєчасного виконання планових графіків.
Структура диспетчерської служби:
1. Виробничий диспетчерський відділ заводу включає:
• диспетчерське бюро;
• група основного виробництва;
• склади готових деталей і складальних одиниць.
2. Виробничий-диспетчерське бюро цехів підприємства.
3. Диспетчер ділянки.
3. Оцінка діяльності підрозділів підприємства.
Оцінка діяльності підрозділів підприємства здійснюється по наступних групах критеріїв:
1) коефіцієнт дієвості внутрішньовиробничих економічних відносин;
2) основні критерії оцінки;
3) додаткові критерії.
Внутрішні економічні відносини виявляються в наступному:
• певною мірою самостійності підрозділів;
• у рівні організації договірних відносин;
• у взаємних фінансових розрахунках;
• у роботі по розгляду претензій.
Основна мета досліджень внутрішньо-економічних відносин, що проводяться, полягає в об'єктивній оцінці ефективності прийнятої на підприємстві системи внутрішньо-економічних відносин з позицій вимоги ринкових відносин. У ідеальному випадку внутрішні економічні відносини вважаються ефективними, якщо відсутні взаємні претензії структурних підрозділів по наступних причинах:
• через невиконання договірних зобов'язань;
• через відсутність виробничого браку;
• із-за простоїв устаткування і т.д.
Коефіцієнт дієвості внутрішньовиробничих відносин – це показник здатності даної системи приводити в рух механізм взаємного економічного стимулювання підрозділів в цілях поліпшення кінцевих результатів роботи підприємства в цілому. Дієвість системи виявляється у відсутності економічного збитку з вини структурних підрозділів підприємства. Коефіцієнт дієвості визначається і для підрозділів, і по підприємству в цілому:
Эуi – економічний збиток i-го підрозділу, заподіяний йому іншими підрозділами (сумарний збиток);
Пподр. – прибуток i- го підрозділу.
Основними критеріями оцінки є:
система критеріїв і показників оцінки дієвість внутрішніх економічних відносин може бути представлена у вигляді схеми (рис. 5).
Рисунок 5 Оцінка дієвості внутрішніх економічних відносин (ВЕВ)
Рентабельність i-го підрозділу:
Пiскор – прибуток i-го підрозділу скорегований;
Идi – додані витрати i-го підрозділу.
В свою чергу:
Пiскор = Пбi ± ΔИд ф i - Эуi
де Пб- плановий прибуток підрозділу;
Идф- зміна фактичних доданих витрат в порівнянні з планом;
Эу – величина економічного збитку (претензій) з боку інших підрозділів.