2. Нормативна база планування.

У основі планування діяльності підрозділів підприємства лежить нормативна база, яка охоплює всі сторони виробничого процесу. Створення нормативної бази є дуже трудомісткою роботою, т. до. початкові норми вельми динамічні і повинні переглядатися відповідно до рівня техніки, технології, організації виробництва і праці.

Норми – це максимально допустимі величини абсолютних затрат певних ресурсів на одиницю продукції.

Нормативи характеризують режими використання ресурсів.

Таблиця 3 - Класифікація норм і нормативів підприємства за видами нормованих ресурсів і призначенням

Вид ресурсів	Норми витрат	Нормативи режимів
Матеріали і енергія	Затрати матеріалів на виготовлення основної, допоміжної продукції, обслуговування, ремонт; Затрати палива й енергії на виробничі, господарські та обслуговуючі процеси	Величини партій, періодичність поставок, запаси на складах, точки замовлення
Праця	Затрати робочого часу на виготовлення основної, допоміжної продукції, обслуговуючі процеси, ремонт; норми кількості та обслуговування	Тривалість робочої зміни, перерви на обід та відпочинок, тривалість відпустки та ін.
Засоби виробництва	Затрати часу на виготовлення основної, допоміжної продукції, обслуговуючі процеси машин та устаткування; завантаження виробничої площі виготовленням, складанням і випробуванням виробів; затрати інструменту	Термін служби (амортизації), технічні режими роботи, ремонтні цикли та їх структура, простої устаткування в ремонті, змінність роботи; Запаси інструменту, періодичність його поставок
Продукція: а) проміжна б) готова	Широта використання уніфікованих деталей і вузлів -	Величини партій обробки деталей, тривалість циклів виготовлення деталей і вузлів, випередження запуску у виробництво; Тривалість виробничих циклів, запаси на складі, періодичність відвантаження
Фінанси	Оборотні кошти, нормативні показники ліквідності та заборгованості, відрахування у резервний фонд, процентні ставки, ставки оподаткування

Відсутність нормативної бази в окремих цехах підприємства, на окремі види робіт ускладнює не тільки планування, але і аналіз виробничо-господарської діяльності.

Норми і нормативи, використовувані в плануванні, класифікуються по наступних напрямах:

- за призначенням;

- по періоду дії;

- за масштабом застосування.

Укрупнений перелік норм і нормативів, що входить до кваліфікаційної групи «за призначенням» включає норми наступних напрямів:

1. Норми і нормативи витрат живої праці. До цього напряму відносяться: норми технологічної і повної трудомісткості продукції; норми обслуговування; нормативи співвідношення чисельності робочих і фахівців, коефіцієнт виконання норм. Названі норми використовуються при плануванні чисельності персоналу всього і окремо по категоріях, а так само при плануванні їх фонду оплати праці.

2. Норми і нормативи матеріальних витрат. До цього напряму відносяться: норми витрати сировини, матеріалів, палива, енергії, напівфабрикатів, інструментів і нормативи відходів. Названі норми використовуються при плануванні потреби в сировинних і паливно-енергетичних ресурсах, напівфабрикатах і інструментах.

3. Норми і нормативи використання засобів праці.

До цього напряму відносяться: коефіцієнт використання виробничих потужностей; норми годинної (добовою) продуктивності агрегатів і баланси часу їх роботи; нормативи (одиниці) ремонтоскладності устаткування. Названі норми використовуються при плануванні виробничої потужності цехів і оцінці ступеня її використання; при плануванні виробничої програми цехів; для планування ремонтів устаткування.

4. Норми і нормативи руху виробництва. До цього напряму відносяться: нормативи тривалості виробничих циклів; норми незавершеного виробництва; норми виробничих запасів матеріально-технічних ресурсів. Названі норми використовуються при плануванні величини незавершеного виробництва, нормативу оборотних коштів і плану матеріально-технічного забезпечення.

Норми і нормативи, з погляду «періоду дії», можуть бути як короткострокові, так і довгострокові, а тривалість їх використання і, відповідно, їх перегляд залежить від змін у виробничо-господарській діяльності підприємства і цеху.

Норми і нормативи, з точки зору «масштабів застосування», залежать від специфіки як підприємства, так і окремого підрозділу і можуть бути використані при плануванні діяльності всього підприємства або тільки конкретного підрозділу.

Розрізняють такі методи нормування: сумарний дослідно-статистичний, розрахунково-аналітичний, укрупнений, мікроелементний.

Суть дослідно-статистичного методу полягає в установленні норми загалом на операцію без розчленування її на складові елементи. За цим методом норми визначають на основі статистичних даних про фактичні затрати часу за минулий період або порівняння якоїсь операції з аналогічними операціями. Норми, установлені таким методом, називаються дослідно-статистичними.

За розрахунково-аналітичного методу операцію попередньо розчленовують на елементи. Норму часу в цьому разі розраховують на кожний елемент операції. Цей метод нормування дає значно точніші результати, ніж сумарний дослідно-статистичний. Він є основним методом для масового, крупносерійного і серійного типів виробництва, тобто для тих умов, коли одна операція повторюється багато разів.

В умовах індивідуального і дрібносерійного виробництва, коли операція повторюється кілька разів або й зовсім не повторюється, застосування трудомісткого аналітичного методу розрахунку норми часу економічно себе не виправдовує. Тому його застосовують тут тільки для розрахунку норм на дуже складні операції.

Складовими аналітичного методу є: аналіз застосовуваного технологічного процесу та існуючих форм організації праці на робочому місці: проектування найраціональнішого складу, послідовності і тривалості виконання елементів операцій, які нормують, розроблення оптимальних режимів роботи устаткування, передових прийомів праці і раціональної організації робочого місця.

Суть укрупненого методу полягає у визначенні норми на основі попередньо розроблених укрупнених розрахункових величин затрат робочого часу на типові операції, деталі або види робіт. За цим методом найдоцільніше розраховувати норми на підприємствах з індивідуальним і дрібносерійним типом виробництва.

Велике значення має мікроелементний метод нормування праці (для нормування ручних і деяких машинно-ручних процесів). За допомогою цього методу виділяють і вивчають найпростіші елементи, так звані мікроелементи, з яких складаються складні і різноманітні за своїм характером трудові операції. Ці мікроелементи визначають норми затрат часу залежно від найважливіших чинників, які впливають на їхню структуру.

Переваги цього методу полягають у тому, що ще до початку трудового процесу можна конструювати ручні прийоми різних трудових процесів на основі створення системи мікроелементів, які визначаються характером і методом виконання роботи, схемою організації робочого місця і трудовими навичками робітника. За допомогою цієї системи можна встановити раціональність затрат часу на виконання окремих елементів операції.

Затрати часу на окремі найпростіші елементи визначають за так званими мікроелементними нормативами. Ці нормативи є сподіваними величинами часу, знайденими в результаті статистичної обробки.

Аналітичним, укрупненим методами і методом мікроелементного нормування визначаються технічно обґрунтовані норми.