Тема 4. Система і порядок планування

План:

1. Сутність планування, його види і порядок внутрізаводського планування.

2. Нормативна база планування.

3. Напрями внутризаводського планування.

1. Сутність планування, його види і порядок внутрізаводського планування.

Планування – це процес визначення (проектування) завдань на майбутнє, умов і засобів їх виконання.

До складу розділів плану підрозділів – центрів витрат відносять: план виробництва, план кадрів та оплати праці, план організаційно-технічного розвитку, план витрат.

До плану підрозділів центрів прибутку відносять такі складові: план маркетингу, план виробництва, план кадрів та оплати праці, план організаційно-технічного розвитку, фінансовий план.

Планування як важлива функція менеджменту – це процес визначення (проектування) завдань на майбутнє, умов і засобів їх виконання. Планування діяльності підприємства має два аспекти – зовнішній і внутрішній.

Перший аспект планування стосується підприємства як юридичної особи і суб’єкта ринку, що функціонує в певному мікро- і макросередовищі.

Внутрішнє планування є більш формалізованим, оскільки стосується роботи підрозділів, які утворюють єдину виробничу систему і мають між собою усталені технологічні зв’язки.

Система внутрішнього планування на підприємстві дещо умовно поділяється на два види: техніко-економічне й оперативно-календарне. Планування, що називається техніко-економічним, є комплексним. Воно охоплює всі основні сфери діяльності. Оперативно-календарне планування стосується лише виготовлення продукції і передбачає календарну ув’язку виробничих процесів, що виконуються в структурних підрозділах підприємства аж до робочих місць, з урахуванням послідовності виробництва продукції та її основних частин, тривалості циклів обробки і складання (кінцевого виготовлення).

Принципи і методи розроблення внутрішніх планів.

Планування як процес має здійснюватися згідно з певними принципами, а саме:

1. принцип системності (єдності або холізму);

2. участі (партисипативності);

3. оптимальності (мінімізації, максимізації);

4. безперервності;

5. гнучкості.

Принцип системності (єдності) вимагає розглядати об’єкт планування як систему, що складається зі структурних елементів з певними взаємозв’язками і єдиним напрямком розвитку. Тобто всі елементи системи орієнтовані на загальну мету. Цей принцип передбачає координацію та інтеграцію процесів планування.

Вимога координації означає, що планування діяльності підрозділів одного ієрархічного рівня має бути тісно пов’язаним.

Інтеграція процесів планування полягає у взаємозв’язку планових заходів і показників по вертикалі. План кожного підрозділу є логічною частиною плану підрозділу вищого рівня:

план бригади ↔ план виробничої дільниці ↔ план цеху ↔ план заводу.

Принцип участі полягає у тому, що в процес планування залучаються працівники, які згодом реалізують плани.

Принцип оптимальності означає, що весь комплекс рішень, передбачених у плані, має бути найкращім з точки зору критерію, який відображає ступінь досягнення мети підприємства. Таким основним критерієм на рівні підприємства і підрозділів – центрів прибутку є прибуток, стосовно інших виробничих підрозділів – витрати (собівартість продукції). Згідно з принципом оптимальності підприємство повинно досягати поставленої мети з мінімальними витратами (принцип мінімізації ) або за наявних ресурсів і витрат домагатись максимального результату (принцип максимізації).

Принцип безперервності в плануванні передбачає такі вимоги до його організації: підтримка безперервного процесу планування; взаємозв’язок річних, квартальних, місячних планів.

Принцип гнучкості тісно пов’язаний з попереднім принципом і полягає в тому, щоб процес планування і самі плани могли оперативно реагувати на зовнішні впливи, за необхідності змінювати свою спрямованість. Плани, які розробляються згідно з принципом гнучкості, мають певні резерви (запас безпеки).

Планування здійснюється за допомогою певних методів. Методи внутрішнього планування систематизовано у табл.

Таблиця 2 - Методи планування на підприємстві

Основна ознака методу	Метод
Порядок розроблення плану	Послідовний (суксеційний)			Синхронний (симультаційний)
Обчислення планових показників		нормативний	факторний		Динамічно-статистичний
Узгодження ресурсів і потреб	балансовий			матричний
Вибір варіанта плану	Обчислення окремих варіантів та їх порівняння			Економіко-математична оптимізація
Форма вираження планових робіт і показників		таблична	Лінійно-графічна		Логіко-структурна (сітьова)

Синхронне планування полягає в одночасному розробленні та координації всіх етапів і розділів плану, чим забезпечується його оптимальність і досягнення максимального ефекту. Синхронне планування є досить трудомісткім.

Сутність послідовного планування полягає в тому, що оптимізується не весь план, а часткове, але першочергове завдання. Інші аспекти і розділи плану розробляються послідовно, крок за кроком, для забезпечення розв`язання основного завдання. Наприклад, щоб утриматися на ринку, для підприємства першочерговою проблемою є обсяг збуту продукції. Наступний крок - план виробництва, далі – ресурсне забезпечення та план витрат. Планування здійснюється крок за кроком без урахування зворотного впливу наступних рішень на попередні.

Методи послідовного і синхронного планування проявляються в трьох аспектах координації розроблення окремих часткових планів. Чи їх розділів: часовій, функціональній та ієрархічній координації.

Ієрархічне планування здійснюється трьома методами: «зверху-вниз», «знизу-вверх» і комбіновано. За методу «зверху-вниз» розроблення планів підрозділів нижчого рівня здійснюється виходячи із планів підрозділів вищого рівня. Основою є загальний план підприємства.

Метод «знизу-вверх» послідовно інтегрує плани підрозділів нижчого рівня в плани підрозділів вищого рівня й остаточно – у загальний план підприємства.

Комбінований метод, який ще називають зустрічним плануванням, передбачає передання зверху вниз планових орієнтирів виходячи із стратегічних завдань підприємства на плановий період, на основі яких розробляються плани підрозділів у зворотному порядку. На завершальному етапі складається загальний план підприємства.

У внутрізаводському плануванні головна роль відводиться оперативному плануванню, яке здійснюється в двох напрямах:

1) міжцехове планування;

2) внутрішньо-цехове планування.

Міжцехове планування має мету координувати діяльність і необхідні виробничій пропорції між цехами підприємства відповідно до послідовності технологічних процесів і з урахуванням їх функції.

Внутрішньо-цехове планування включає розробку календарних планів виробництва для ділянок і контроль їх виконання.

Розглянемо порядок планування в підрозділах наступний:

1) планово-економічний відділ дає заявку в цех про кількість продукції, яку необхідно провести в плановому періоді;

2) цех дає заявки на підставі цього плану у всі служби підприємства відповідно до єдиних існуючих норм і нормативів;

3) відповідні служби дають інформацію про можливість забезпечення цими видами ресурсів;

4) на основі отриманої інформації в цеху коректуються планові завдання.

На підставі попередніх розрахунків складається кошторис витрат і передається в планово-економічний відділ.